На вівторок скликана позачергова сесія Львівської обласної ради. Я би сказав, що вчергове – позачергова. Процедура регламенту, яка мала би бути винятком, стала правилом.
Насправді системної планомірної роботи облради немає вже давно. Як і немає голови обласної ради. А ще – президія ради не функціональна, чотири комісії обезголовлені, обов’язки голови ради довший час виконує колишній заступник голови обласної адміністрації. Клієнт скоріше мертвий, ніж живий.
Специфіка цієї сесії у тому, що її скликають за ініціативою голови Львівської ОВА для вирішення всього-на-всього трьох питань. Визначених, на мою думку, вибірково та тенденційно.
Найбільш суперечливе із цих питань – це рішення щодо профтехосвіти, за яким область хоче перебрати управління закладами профтехосвіти, що розташовані у Львові. Але камінь спотикання ось у чому: приймати рішення щодо призначення керівництва цих закладів буде область, але при цьому фінансувати ці заклади й надалі би мало місто Львів. Геніальний план, як-то кажуть, оцініть красу гри…
Це питання точно буде гарячим на сесії. Але воно також є цікавим маркером в питанні принципів і підходів щодо функціонування влади в області.
Якщо раніше другий поверх (ОВА) намагався впливати на третій (обласну раду) підкилимно, то зараз це робиться у прямий і демонстраційний спосіб.
Так було з бюджетом області. Обласна рада у 2023 році прийняла рішення, яким зобов’язала винести обласний бюджет на розгляд ради. Це рішення проігнорували. Натомість, користуючись суперечливою нормою закону, бюджет затверджено Львівською ОВА. Без громадського обговорення, без консультацій із фракціями, без розгляду навіть на бюджетній комісії, засідання якої свідомо «завалили». Обласній раді чітко вказали на її місце.
Тепер маємо продовження. Перед останньою сесією на нараді з керівниками фракцій було досягнуто домовленості, що наступну сесію проведемо до кінця січня в нормальному плановому порядку. Ця сесія мала бути належно підготовлена, з проговореними питаннями, які би обʼєднали сесійний зал. Також планували почати розмову про оновлення керівних органів ради. Йшлося хоча би про заповнення вакантних посад голів комісій, без яких якісна робота ради не можлива.
Що ж отримали натомість? Нічого. В.о. голови обласної ради не зробив жодних кроків, щоби скликати повноцінну сесію.
Натомість знову оголосили про позачергову сесію – і лише з тих питань, щодо яких «припекло».
Про обласних депутатів згадують, коли потрібно проголосувати потрібні для другого поверху рішення. Щоби знову забути до наступної потреби – тоді їх знову покличуть на килим. Ой вибачте, у сесійну залу.
Загалом дуже відчутно, що в оточенні голови Львівської ОВА, який завжди був добрим комунікатором та партнером для місцевого самоврядування, почала домінувати умовна «партія яструбів», яка відчула всю повноту влади і постійно схиляє свого шефа до непродуманих, на мою думку, кроків.
Вважаю, у воєнний час ми всі маємо показувати єдність і спільно працювати на результат. Але стало очевидно, що цього не потрібно «яструбам» з другого поверху будівлі на вулиці Винниченка. Натомість їм потрібне домінування, слабка обласна рада та депутати, які покірно натискатимуть кнопку, коли виникає така потреба. Ніхто не хоче вести серйозну розмову про подальше управління в області, а в приватних розмовах чиновники відверто говорять, що не збираються нічого змінювати.
Невже це всіх влаштовує? Мене точно ні. Думаю, що більшість колег-депутатів теж мають гідність і самоповагу. Тому що за всього мого скепсису до обласної ради, схоже, саме цей орган залишився єдиним балансиром і запобіжником в області. А ще це виборний конституційний орган, який має мандат довіри від виборців. Якого, до речі, не мають чиновники з другого поверху.
Порушення балансу у відносинах органів влади завжди тягне за собою узурпацію. І відверті ознаки такого підходу ми бачимо зараз на Львівщині. Зрештою, ворог буде голосно аплодувати, коли місцеве самоврядування в області фактично буде знищене.
Що пропоную?
Вихід із цієї критичної ситуації бачу лише один – вже й негайно запустити процес обрання легітимного керівництва для Львівської облради. Принципово важливо, щоб ця ініціатива виходила не з середовища «партії яструбів» чи від «левів» з обласного прайду. Бо тоді всі зусилля буде зведено нанівець.
Для колег-депутатів маю конструктивну пропозицію. Оскільки за теперішнього статус-кво буде важко зупинитися на єдиній кандидатурі для голови облради, пропоную обирати очільника ротаційно – на кожні пів року. Це звична практика для багатьох країн. І жоден український закон цього не забороняє. Визначитися з кандидатурами можемо наперед до кінця каденції і поетапно переобирати.
Пора нарешті взяти себе в руки і припинити цей балаган. Направду дуже хочеться провести цю каденцію гідно, не з’ясовуючи, як у стереотипних передачах – «хто ж зверху»? Адже працюємо у часи воєнного стану і згодом нас усіх запитають зі всією суворістю.