Львів попрощався з народним художником Євгеном Безніском

Головні новини за 13.07Оксана Сенишин, 13 липня 2015, 17:51 773 0

Знаного митця поховали біля його першої дружини, скульпторки Теодозії Бриж, на Личаківському кладовищі на полі №33.

Лауреат Шевченківської премії, художник-мислитель пішов з життя в ніч на суботу. Йому було сімдесят сім. Він залишив по собі цілі цикли робіт на твори Шевченка, Франка, Лесі Українки, Стефаника, а ще спогади про задушевні інтелектуальні розмови в майстерні першої дружини, скульпторки Теодозії Бриж.

« Буває страшно, – якось зізнався Євген Безніско. – Що у відпущений тобі вік можеш не встигнути чогось зробити, недомовити, недолюбити…» Тому й спішив: бувало, на день малював по дві роботи, за рік їх могло назбиратися чотири сотні. Тож не шкодував дарувати: якось навіть Папі Івану Павлові Другому, а нещодавно Музею історії релігії спрезентував майже 20 пастельних портретів.

«Я із задоволенням віддаю людям: якщо їм подобається, значить їх то гріє. А для чого тоді художник?», – ділився колись думками сам митець.

У майстерні покійної першої дружини, скульпторки Теодозії Бриж, спільно з другою дружиною Лесею, митець творив до кінця днів. Тут Іван Драч святкував своє одруження, Богдан Ступка разом із друзями — 50-річчя, а ще бували Іван Миколайчук, Дмитро Павличко, Ліна Костенко.

Безніско майже 40 років з доброї руки вчителя Леопольда Левицького працював над офортами та ліноритами за мотивами творів Франка. За цю працю удостоївся Шевченківської премії.

«Франка було десь до 10 циклів, починаючи від «Мойсея». Грандіозного такого розмаху. Подія тоді була творча, як Безніско з нею виступив. То вже більш, як сорок років, десь так. Вона просто в нас добре пройшла у Львові. І Євген повіз її в Спілку письменників у Київ – вона там теж добре пройшла. А потім Спілка художників, київська, підхопила. В Москві так само її показували», – поділився спогадами письменник, друг митця Микола Петренко.

Обожнював Безніско й Шевченка.

«Орієнтир в нього був «Шевченківський» дуже могутній. Бо чи з ювілеями, чи без ювілеїв, він образ Тараса Шевченка бачив по-своєму. І він створив понад 300 інтерпретацій», – розповів письменник, друг митця Роман Лубківський.

А ще митець – автор пам'ятника Юрію Дрогобичу, мозаїк на цвинтарі Січових Стрільців, що на Маківці, та у каплиці жертвам НКВС в Золочівському замку. «Все просто, – казав митець. – Те, що я роблю, - це моє життя».

«Коли у каталозі з’являться роботи Євгена, в друці з’явиться його Шевченкіана, Франкіана, його доробки по творах Лесі Українки, коли вони будуть вивчатися навіть, от тоді казатимуть: «Боже, як пощастило тим людям, які жили, коли Безніско творив», – поділився роздумами народний артист України, режисер, друг митця Федір Стригун.

Безніско жив переконанням: «коли Бог дав тобі іскру чи ще щось, — не шкодуй, поділися ними з людьми, і сам змінишся, станеш кращим».

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів

Дискусія

Для того, щоб залишити коментар, необхідно увійти
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук