Асоціація галеристів України започатковує нову мистецьку подію «Галерейний вікенд». 19-21 травня 2023 року куратори та художники, музеї та галереї об’єднаються, щоб представити насичену програму, яка містить авторські та кураторські екскурсії, зустрічі, вернісажі, лекції, презентації та рисувальні сесії. Також глядачів запрошують на «Ніч галерей», коли галереї відкриють двері у позаробочий вечірній час.
Розклад подій можна побачити тут. Учасниками «Галерейного вікенду» стали артцентр «Дзиґа», артсалон «Велес», артцентр Павла Гудімова «Я Галерея», галерея Львівської національної академії мистецтв, галерея «Зелена канапа», галерея-рамарня «Цмок», галерея «Шум», Музей народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького (Шевченківський гай), Львівський муніципальний мистецький центр, львівський дім мистецтв HOFA, галерея Madam Palmgren, Gallery 101, «Iconart», PM Gallery, Svitlo Gallery та інші.
«Галерейний вікенд» приурочений до Міжнародного дня музеїв, який відзначається 18 травня.
ZAXID.NET поговорив з одним з ініціаторів «Галерейного вікенду», засновником «Я галереї», відомим культурним менеджером Павлом Гудімовим не лише про саму подію, але і про перспективи Львова та про напрямки його розвитку.
Для чого галереям потрібно об'єднуватись в один спільний вікенд?
Ця ініціатива зовсім не нова. Якось Марта Троцюк, голова Асоціації галеристів, запропонувала нам такий формат, наводячи приклад берлінського тижня галерей. Хоча ми маємо різні напрямки роботи (хтось більше працює як салон, хтось більше працює як галерея, хтось більше акцентує на сучасному мистецтві тощо), але ми всі сіли за стіл переговорів. Потім минулого року з асоціацією ми робили проект в Хорватії, долучившись до Тижня галерей у Загребі. Нам дуже сподобалось. У Загребі ця подія збирає дуже багато людей, які не є з тусовки, з бульбашки. І це було помітно. Звісно, в них немає комендантської години, тому події відбуваються до глибокої ночі. І мені тоді дуже сподобалось, як воно працює.
Крім того, ми ще перед війною говорили про те, що треба розвивати загалом галерейний рух, треба об'єднувати його з музеями, які займаються візуальним мистецтвом. Тому що для людини цікаво прийти як у великий музей, так і в невелику галерею. Воно все різне. І ми запланували робити вікенд галерей ще до війни. Але так сталося, що минулий рік ми з асоціацією займалися кризовими справами, зокрема тими, які називалися «Львів зустрічає», «Мистецтво прогулянки» тощо. Все інше відклали.
А от цього року вже не було ніякого аргументу, щоб відкладати. Ми розуміємо, що у Львові зараз багато людей з усієї України, також туристи почали з'являтися, люди хочуть відпочити від поганих новин, яких і так достатньо, ми вирішили цього року за інформаційної підтримки міста, зробити такий тестовий вікенд. Робимо «лайтові» події для ширшої аудиторії. Будуть екскурсії, які Марта давно починала і які називаються Gallery Walks. Я зі свого боку розповім про наше приміщення, зокрема. Потім обов'язково ми зробимо великий майстер-клас з рисунка. Ці студії уже встигли стати хітом у «Я галереї».
Кожна галерея щось готує. Також до нас вирішили долучитися скансен (Музей народної архітектури та побуту) та Національний художній музеї імені Андрея Шептицького. Сам факт, що музеї так само зацікавлені, мені видається дуже важливим.
Ми зробимо мапу за тим самим принципом, яким був «Lviv Art Guide». Тобто це буде мапа з маршрутом, де будуть позначені усі галереї та музеї. Людина зможе засканувати QR-код та отримати програму. Вона може змінюватись та доповнюватись, тому існуватиме вона лише онлайн. А от мапа може слугувати довго, тому що всі галереї прийшли в наше місто надовго.
Основна подія – це «Ніч галереї», ми розглядаємо її як топову, найпопулярнішу. Ми маємо надію, що люди захочуть зробити собі до 22 години вечора якийсь невеликий маршрут й походити по галереях.
«Ніч», я так розумію, буде умовною у зв'язку з комендантською годиною?
Вона буде до 22:00, проте враховуючи, що більшість галереї працює до 18:00-19:00, ми вважаємо, що це вже непогано. Навіть музеї погодилися продовжити свою роботу. Для них це ціла пригода. Але коли в нас не буде комендантської години, коли нарешті настане наша перемога, я маю надію, що тоді ми могли б продовжити час роботи ще на довше. Можливо, до середини ночі. Подивимось, як люди будуть ходити.
Торішня програма «Львів зустрічає» була розрахована насамперед на людей, які не знають місто, вимушено в ньому опинились. Якою є ваша цільова аудиторія цього року?
Цільова аудиторія – це містяни. По-перше, це культурно орієнтована тусовка, молоді люди, які розвиваються. І туристи. Іноді люди, які у своєму місці не цікавляться мистецтвом, приїжджаючи до Львова ходять на виставки. Розширення аудиторії є однією з цілей, яку ми ставимо перед собою. Навіть якщо люди не ходитимуть по галереях протягом року, хоча б один вікенд чи одну ніч вони можуть присвятити такому заняттю. Принаймні це дасть їм можливість дізнатися, які в нас є галереї.
Але статистика буде зрозуміла вже після того, як ми проведемо ці дні. Ми проаналізуємо, що працює, що не працює, і подумаємо, як розвивати цей проект. Сподіваюсь, він буде ефективним і розростатиметься. Крім того, можливо, ця подія дасть більше усвідомлення того, що у Львові потрібно більше галерей, більше цікавих, точкових, оригінальних подій, які акцентують на мистецтві. Львів стане схованкою для української культури в складні часи, а потім основним центром репрезентації українського сучасного мистецтва, куди будуть їздити не тільки українці.
Був якийсь відбір галерей-учасниць чи участь візьмуть усі, хто зголосився? Чи ви якось узгоджували програму?
На превеликий жаль, у нас у Львові немає такої кількості галерей, яка мала б бути. Думаю, щоб говорити про забезпечення потреб у виставках і для художників, і для глядачів, їх має бути значно більше. Зараз більшість галерей мають розписані плани часом на роки вперед. Треба більше давати можливості для репрезентації, і не лише львівським художникам.
Але, якщо повернутись до запитання, ми запрошували всіх, хто працює. Незалежно від того, чи ця інституція входить до асоціації галерей. Ми хочемо, щоб і музеї до нас доєднались у більшій кількості, ніж зараз. Галереї є різні. Є галереї, які лише починають свою роботу, є галереї, які вже давно працюють. У всіх різний досвід, різні простори. Тож ми не виставляємо якихось вимог. Єдине побажання, звісно, забезпечити кілька цікавих подій.
Єдине, що ми узгоджували, це час, щоб глядачі могли охопити більше подій. Але часом події накладаються в часі одна на одну, і я не бачу великої трагедії в тому, адже сподіваюсь, що аудиторія у Львові достатньо велика, на кожну подію знайдеться свій глядач, свій учасник. І я взагалі не переживаю, що хтось у когось перетягне публіку.
Я дуже сподіваюсь, що такі події у Львові відбуватимуться регулярно, що їх кількість збільшуватиметься. Але варто не забувати і про рівень. У Львові мають з'являтися якісь класні конкурси, майстерні, резиденції тощо. Зараз у Львові дуже багато людей і закладів, які перемістились з інших міст, зокрема, з Харкова, наприклад Харківська школа архітектури. Львів – це культурний майданчик, мистецький майданчик для всіх українців, а не тільки для львів’ян. Тут є просто неймовірна ситуація для діалогу, для репрезентації. І надалі, після перемоги, ми так само будемо орієнтуватися на ширшу аудиторію, і далеко не тільки на львів’ян.
Як думаєш, чи таке об'єднання галерей посприяє об’єднанню різних мистецьких середовищ?
Звісно. Я думаю, що такі події дуже сприяють тому, щоб знайомитись, щоб долати стереотипи чи недовіру. Тим більше, що асоціація є об’єднанням у природний спосіб, не така, як радянські спілки. Це сукупність творчих людей. І ми завжди раді бачити когось нового. Я думаю, було б добре, щоб у Львові відкривали свої філії галереї з інших міст. Особливо зараз, коли не в усіх містах можливо працювати. Бачу, що місто готове цьому сприяти.
Тому я б дуже рекомендував тим, хто шукає нові горизонти, відкритися хоча б у форматі pop up у Львові. Наша «Я галерея» – один з небагатьох прикладів, коли галерея активно працює в Києві й у Львові. Галерейні мережі – це дуже відома традиція для світу, деякі галереї можуть мати й до 15 представництв. І це важливо не лише для галерей та художників, а й для туристичної інфраструктури, привабливості середовища тощо. Проте хотів би наголосити, що кількість не замінить якість.
Ти говорив про те, що «Я галерея» пропонує студії з малювання. То ваша недавня, але вже популярна ініціатива. Можеш трошки про це розповісти?
Коли в нас в галереї експонувався проект «Lemberg Style», Влодко Костирко придумав одну кімнату, як майстерню художника. І він запропонував зробити там студії рисунка. Тим більше, як виявилось, Костирко колись теж позував, коли ще був студентом.
Ми зробили пробні студії. Вони викликали такий ажіотаж, що ми не змогли прийняти усіх охочих. Ми вирішили робити їх частіше, щосуботи. Тепер кожну суботу ми робимо таку публічну студію, куди приходять всі, хто хоче, і профі, і ті, хто вперше взяв до рук олівець. Цікаво, що дехто ходить постійно і можна побачити в рисунках колосальний прогрес. Ми вирішили з Юрієм Смольським розвинути цю ідею і, крім суботніх, зробили місячний курс вечірнього рисунка для тих людей, хто хоче спробувати себе. Тобто це вже заняття з викладачем. Таким чином ідея Костирка розвинулася несподівано для нас самих. Вийшла ситуація, коли перформанс художника переріс у щось інакше, виходячи з потреб аудиторії.
А що після «Галерейного вікенду»?
Планів багато, зокрема готуємось до другого Тижня скульптури. Він має бути набагато масштабнішим, ніж перший.
Фото «Я галереї». На головному фото – фрагмент роботи Андрія Сагайдаковського.