21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи. Три роки тому розпочались протести на київському Майдані Незалежності. Надто мало часу минуло для того, аби з’явилась велика кількість художніх творів, що осмислюють цю подію.
Проте документальне кіно від самого початку було у центрі усього, що відбувалось. Насамперед йдеться про фільми об’єднання «Вавилон’13», які знімали короткометражні фільми від перших днів Майдану. Згодом їх фільми лягли в основу документальних картин «Сильніше, ніж зброя», «Зима, що нас змінила» та «Бранці».
Останній, документальний детектив Володимира Тихого та творчого об’єднання «Вавилон’13», намагається провести власне розслідування того, що відбулось на Майдані 18-20 лютого 2014 року. Головні герої фільму - студент-біолог з Харкова Сашко Клочко та львів'янин Іван Бубенчик.
До третьої річниці Революції Гідності ZAXID.NET хоче нагадати про три фільми, що не лише фіксують, а й досліджують або по-своєму інтерпретують події у Києві.
Фільм «Зима у вогні» зняв режисер Євген Афінєєвський. Цей фільм великою мірою розрахований на іноземну аудиторію. Він дуже докладно і ретельно розповідає все, що відбувалось у ці дні.
«Майдан - це було спільне об’єднання усіх сил, різних національностей і людей різного віку. Це - пам’ятник, який ми донесли 50-ти країнам світу і 69 мільйонам людей», - зазначив режисер картини.
«Фільм-хроніка описує 93 дні взимку 2013-2014, розповідаючи, як рух за громадянські права перетворюється на підтримувану мільйонами революцію і громадянську непокору», – зазначає Mashable. Крім того «Зима у вогні» змагався за «Оскар» у категорії «найкращий документальний фільм».
Документальний фільм «Varta1, Львів, Україна» Юрія Грицини є спробою реконструкції атмосфери й реакцій, коли у Львові після Ночі Гніву у лютому 2014 року активісти перебрали на себе функцію правоохоронців. Документальним фільм можна назвати хіба формально.
Це – сміливий кіноексперимент, документальний арт, чи просто жанр, назву якому ще треба буде вигадати. Краєвиди зимового Львова, зняті у призабутому форматі VHS, є тлом для записів радіопереговорів автомобільних патрулів активістів Varta1.
Порожнє зимове сонне місто та контрастуючи із ним емоційні розмови, які змонтовані таким чином, що викликають і посмішку, і смуток, а в певний момент стають справжнім трилером. А ще зовсім свіжі спогади домальовують увесь бекграунд, викладений автором у декількох титрах. До річниці Революції Гідності режисер вирішив викласти фільм у відкритий доступ.
Одним з перших великих проектів став «Майдан» Сергія Лозниці. Вже у травні 2014 його показали на Каннському кінофестивалі. Лозница відразу наголосив, що це його Майдан. Він не дає жодного інтерв'ю, жодного коментаря.
Він ставить камеру й знімає лише довгі загальні плани, день за днем неупереджено фіксує рух людей. Хвилина за хвилиною ми бачимо, які міняється Майдан, як він стає багряно-чорним.
Замість пісень ми чуємо, як на Грушевського викликають медиків. І фінальне «Пливе кача», і людське море, яке завмерло тепер уже у спільному горі.
Жодної оцінки автора ми не бачимо, лише лаконічні титри коротко і нейтрально резюмують факти й позначають дати, розділяючи картину на структурні розділи. Фільм не сподобався багатьом учасникам Революції Гідності своєю відстороненістю та певною холодністю. Проте Лозниця не документує події. Він створює масштабну картину народження нації.
Що стосується ігрового кіно, то для нього тема Майдану ще попереду. Зрештою, і документалістам ще захочеться відповісти на числені запитання та виклики Майдану.