Вчорашня доба стала для нас надзвичайно важкою. У Львові стався злочин, який кваліфіковано як терористичний акт. Загинула 23-річна поліцейська Вікторія Шпилька.
Ще 25 людей отримали поранення, більшість із них – правоохоронці.
Сьогодні ми проводжаємо Вікторію в останню путь.
Вона була однією з нас. Молодою, сильною, з планами на життя. Нещодавно вийшла заміж. Донька захисника України. Поліцейська, яка загинула на бойовому посту.
Цей теракт ще раз довів: ми маємо справу з цинічним і підступним ворогом. Межа між фронтом і тилом сьогодні умовна. За тисячу кілометрів від лінії бойового зіткнення люди гинуть на вулицях українських міст.
Поліція воює і несе службу. На фронті – штурмує ворожі позиції, в умовному тилу – розкриває злочини. І тут, і там – правоохоронці гинуть і отримують поранення.
Після трагедії російські ботоферми запустили хвилю інформаційних атак. Мета – підірвати довіру до державних інституцій, посіяти сумніви, розколоти суспільство. Це частина тієї ж війни. І вона ведеться системно.
Поки в мережі тривали дискусії, поліція працювала. Чітко, за алгоритмами, у взаємодії з іншими службами. За лічені години встановили особу зловмисниці, вийшли на її слід і затримали. Не дали втекти з країни. Вже встановлено, що діяла затримана за вказівками своїх російських кураторів, виконувала завдання ворога, а завербували її у месенджері.
Тож, будьте пильними та аналізуйте всю інформацію, яку отримуєте, особливо – з соціальних мереж. Ворог працює через страх, дезінформацію та маніпуляції. Його мета – роз’єднати нас.
Але проти цього в нас є могутня зброя – єдність. Вміння українців обʼєднатися у важкі часи вже не раз допомогло нам зберегти державу. Так було на початку війни – і так має бути до її завершення.
Вікторія – донька військового, дружина поліцейського. Вона обрала службу людям і залишилася вірною їй до кінця. Загинула під час війни, виконуючи обов’язок.
Честь.