МИ ПАМ'ЯТАЄМО. Марек Вебер

Після тексту про Карла Радека з його статтями у "Правді" та "Ізвестіях" хочеться пригадати львів'ян, чия творчість більше відповідала б святковому настрою. Тому, коли наш старий читач і френд Кшиштоф Вілльман з Польщі надіслав мені матеріали про знаменитого естрадного музиканта Марека Вебера, зокрема зі сайту Elena_M "Музика планети: естрада 20-50-х років" – я зрадів.

Підходить. Тексту трохи замало, але хто у ці дні буде читати довгі й не дуже цікаві тексти? Сьогодні треба слухати музику!

Не впевнений, що нашим молодим читачам щось говорить назва музичної композиції "Ріо-Ріта", одним з перших і найбільш відомих виконавців якої був власне оркестр під керуванням нашого колишнього земляка. Я її пам'ятаю ще з грамплатівок Апрєлєвського заводу на 78 обертів. Років десять тому мої нью-йоркські знайомі гостювали у нас, їхній 20-річний син побачив на полицях львівської квартири кількасот старих платівок і благав: «Подаруйте мені хоч одну, я покажу своїм друзям у NY, це ж справжній вініл, вони цього ніколи не бачили!»

"Ріо-Ріту" писали не на вінілі, ми й слова цього не чули, післявоєнні платівки були з чорного карболіту – того самого, з якого  робили електричні вимикачі.

З більш свіжих спогадів – саме під "Ріо-Ріту" з вуличних гучномовців вишукували банду "Чорна кішка" Шарапов з Жегловим на вулицях Москви. Платівки такої в мене зараз нема, але є Інтернет з "YouTube" і чудовим записом. Під нотами написано "Rio Rita -bist du Granadas schonste Senorita". Так, вона була найгарнішою дівчиною в Гранаді і ми це розуміємо, слухаючи цю чудову музику.

Те, що Марек Вебер був музичним генієм, виявилося ще в дитинстві. Хлопчиком його відправили з Польщі в Берлін і Відень – брати уроки гри на скрипці. Не гаючи часу для початку своєї кар'єри, 14-річний скрипаль вступив до театрального оркестру. Тобто юний Марек розпочав свою блискучу кар'єру власне у Львові, що особливо приємно відзначити. На жаль, майже нічого про дитячий, львівський період його життя нам невідомо. Через три роки він почав самостійну діяльність, очоливши оркестр в готелі Еспланада в Берліні.

До речі, у Берліні молодий Вебер вчився у консерваторії Юліуса Штерна, де одержали музичну освіту чимало відомих музикантів, зокрема знаменитий Едді Рознер, оркестр якого ще пам'ятає нинішнє старше покоління львів'ян, хоча сам Едді не львів'янин, єдине, що пов'язувало його  з нашим містом – львівський арешт 1946 року разом з дружиною, актрисою Рут Камінською, донькою знаменитої Іди Камінської, яка керувала у Львові єврейським театром. Але це вже зовсім інша і не дуже святкова історія. На початку кар'єри Едді Рознер, який згодом став "білим Луї Армстронгом", грав в оркестрі Марека Вебера.

У колишньому СРСР оркестр під керівництвом Марека Вебера, мабуть, був найбільш відомим зарубіжним оркестром. Завдяки його записам наша аудиторія почула і полюбила такі шедеври танцювальної музики, як «Ріо-Ріта», «Циган, ти вкрав моє серце», «Китайська вулична серенада», «Я цілую ваші руки, мадам». 

Головною любов'ю самого М. Вебера була класика. З одного боку, він намагався популяризувати класичну музику, роблячи її більш легкою та зрозумілою для широкої публіки, скажімо, повертаючи в моду великий Віденський Вальс. З іншого боку, намагався підняти сучасну йому танцювальну музику до рівня класики за допомогою вишуканих аранжувань, благородного і насиченого, майже симфонічного, звучання свого оркестру. Саме з цієї причини оркестр під керуванням  Марека Вебера був і залишиться лідером серед найкращих світових оркестрів ХХ століття.

У 1906 р. 17-річний Марек приїхав до Берліна. У 20 років створив власний оркестр, який можна було почути в берлінському Великому кафе, кафе "Еден", а також у готелі "Еспланада". З 1926 року він став постійно виступати у знаменитому берлінському готелі "Адлон".

Двері "Адлон" відкрив восени 1907 року. Відкриття виявилося дуже успішним. Статус «легендарного» готель одержав уже з перших днів існування. Німецька аристократія залишала свої зимові резиденції і з'їжджалася в «Адлон», щоб провести зиму в його номерах. В "Адлоні" любив зупинятися навіть німецький імператор Вільгельм II.

Під керівництвом свого засновника Лоренца Адлона готель набув усесвітньої популярності. Сама історія проходила коридорами готелю. Серед його постійних відвідувачів - десятки найвідоміших особистостей: європейські королі, російські царі, автомобільний магнат Генрі Форд, винахідник Томас Едісон, мільйонер Джон Д. Рокфеллер.

Після Першої світової війни в "Адлоні" змінилася клієнтура. Замість німецької шляхти номери і люкси готелю стали знімати заможні американці. Золота епоха «Адлону», 20-ті роки ХХ століття – саме той час, коли у світі загриміло ім'я Марека Вебера та його оркестру. Його слухали Чарлі Чаплін і Марлен Дітріх.

З приходом до влади націонал-соціалістів "Адлон" почав втрачати своїх клієнтів. Число американців, що бажали забронювати номер в готелі, неухильно знижувалося. На жаль, під час Другої світової війни готель було зруйновано. Від первісної будівлі збереглося лише одне крило, яке остаточно демонтували 1984 року (новий готель "Адлон" в Берліні з'явився через 13 років).

Ну, як нам не послухати у виконанні оркестру Марека Вебера знамените танго "Мілонга" , яке ще називають "О, Донна Клара"?! Автором його є сам Єжи Петерсбурський, який написав ще зворушливе  і добре відоме нам танго - "Tо ostatnia niedziela", яке росіяни краще знають під назвою "Утомленное солнце". 

Виступи його оркестру також відбувалися у концертних залах, зокрема у великому Шаушпільгаус (Schauspielhaus). До 1933 року Вебер керував, як він сам це назвав, «класичним» берлінським готельним оркестром, можливо, найзнаменитішим у своєму роді. У 1933 році він здійснює подорож до Англії, де знімається у фільмах, а потім відвідує Швейцарію і багато інших країн Європи.

У 1937 році Марек емігрує до США, де робить кар'єру як «Король вальсів на радіо», а пізніше, залишивши творчість, стає власником ферми. Протягом всієї кар'єри його оркестр зробив незліченну кількість записів, також Марек очолив хіт-паради із записом «Божевільні слова» («Crazy Words»).

Якщо ви цікавилися віденським театром "Ronacher" минулих днів, то вас, без сумніву, зачаровує музика Марека Вебера. Якщо ж Вам пощастило відвідати одне з чудових ігрових містечок Європи – казино в Бьярріці (Biarritz), Монте-Карло (Monte Carlo), Девілль (Deauville) - то Ви, можливо, кружляли у вальсі під звуки легких мелодій Маестро Вебера. Саме він більше за інших панував у світі легкої музики.

Хоча він був європейським кумиром, музика Марека Вебера не залишилася невідомою і в Америці. Багато хто чув його по радіо. Інші знають його європейські записи. Про їхню популярності свідчили разючі обсяги продажів його дисків (а сьогодні - кількість записів Вебера на YouTube)

Саме тоді з'явилася його знаменита звичка диригувати оркестром смичком від скрипки. А з'явилася вона тому, що він спочатку соромився диригувати оркестром і був уже готовий відмовитися від цього, але один з друзів порадив йому використати свою скрипку. Він спробував, а потім продовжував робити це, гастролюючи по Німеччині, Австрії, Польщі, Швеції, Франції, Англії та США. Ця пропозиція була дуже вдалою, оскільки це стало частиною «фірмової» техніки Марека Вебера:

«Я завжди точно знаю, що маю робити зі скрипкою, - коли я повинен грати на ній, а коли повинен розмахувати смичком. У кожному вальсі є такі місця, в яких я можу краще вести за собою оркестр, граючи на скрипці, ніж дійсно диригуючи».

Шанований і обожнюваний королівськими родинами Європи і такими всесвітньо відомими композиторами, як Оскар Штраус, Ф. Легар, Фріц Крейслер і багатьма іншими, Марек Вебер багато чим зобов'язаний своєму континентальному походженню. Так написано в релізі студії "Коламбія Рекордс",  хоча ми розуміємо, що передусім Марек Вебер зобов'язаний Львову! :)

Безумовно, не було в Америці іншого артиста, який мав такий континентальний «аромат», такий європейський «наліт». Провідні європейські і американські критики обсипали його «критичними стрілами» за його теплоту і жвавість. Але він був безсумнівним лідером у своїй сфері.

Музика Марека Вебера домінувала в музичних залах Європи протягом кількох десятиріч ХХ століття. Прекрасне звучання його скрипки роботи венеціанського майстра Джованні Батіста Гуаданьіно (1750 р.) та оркестру під його управлінням дозволяє насолоджуватися шанувальникам музики в усьому світі.

На завершення ми разом з Кшиштофом Вілльманом пропонуємо послухати чудове танго "Кумпарсіта", ще раз нагадуємо, що знаменитий виконавець цих знаменитих мелодій народився і виріс у знаменитому Львові і бажаємо всім львів'янам, а також нельвів'янам веселих свят і доброї забави!