Для більшості українців південне місто Миколаїв асоціюється з портом та кораблями. А радянська пропаганда багато років переконувала нас, що його заснувала та сама імператриця, якій буцімто завдячують свої існування ще й Херсон та Одеса. Нині ці міста, як ніхто, потерпають від нащадків імперіалістів і в цей же час переосмислюють своє минуле. Міські історики починають розставляти інші наголоси в розповідях про Миколаїв, у них з’являються згадки про українських діячів, а також несподівано виринають цікаві факти про цю місцевість ще задовго до офіційного заснування міста у XVIII ст. Бо порт на місці теперішнього Миколаєва існував ще 3000 років тому. А як вам такий факт, що молодший брат Степана Бандери організував на Херсонщині та Миколаївщині досить активний провід ОУН?
Зараз Миколаїв, хоч і неокупований, проте його нещадно обстрілюють росіяни. Відвідування цього міста наразі не є безпечним, але екскурсоводи знайшли вихід: вони проводять онлайн-екскурсії, щоб познайомити містян та українців з інших регіонів з його історією. Український туроператор Travel Ukraine започаткував цикл віртуальних екскурсій тими регіонами, які сильно постраждали від російського агресора, але, попри все, відчувають свою українську ідентичність і хочуть про неї розповісти.
«У 2014 році, коли відбулася окупація Криму і почалася війна, тоді в нас не було консолідації. За 8 років Миколаєву це вдалося зробити і тому він є тим містом, який стримує цю навалу. Ми отримали статус міста-героя. До війни нашим слоганом було "Миколаїв – місто на хвилі". Зараз ми говоримо, що це місто на вибуховій хвилі», – каже екскурсоводка та історикиня з Миколаєва Анна Червак.
Анна є однією з близько 250 тис. мешканців, які не виїхали із майже півмільйонного міста в час війни, і своєю професійною діяльністю намагається розвіяти стереотипи про Миколаїв. Він розташований на півострові, який омивають річки Південний Буг та Інгул, і з давніх-давен ця місцевість приваблювала людей селитися тут. Та майже всю свою сучасну історію Миколаїв був закритим містом, бо виробляв військові кораблі. Збудували тут і крейсер «Москва», з якого у 2022 році росіяни почали обстрілювати Україну. Втім, за прикладом Тараса Бульби, той хто збудував судно, той його і потопив.
Кімерійці, греки і козаки
Російські пропагандисти люблять розповідати, що Єкатерина II заснувала південні міста України на Дикому полі. Але, мабуть, треба їм нагадати, що територія Миколаєва була заселена ще в доісторичний період. Археологи розкопали в центрі найдавніше місто в межах України, згадане в письмових джерелах. Це сучасник легендарної Трої.
Кочове плем’я кімерійців осіло на березі Південного Бугу на місці майбутнього Миколаєва у 1250-925 роках до нашої ери і збудувало тут місто-порт. Археологи віднайшли це поселення бронзової доби і дали назву городищу Дикий Сад. Кімерійці зі свого порту торгували з греками, ассирійцями і кельтами – там було знайдено кельтські сокири. Дослідження археологів тривають досі. На місці розкопок створили парк-скансен городища «Дикий Сад», а львівські IT-фахівці Chameleon Age напрацювали візуалізацію древньої історії.
Попри те, що античні греки називали Північне Причорномор’я краєм світу і входом в потойбічне царство Аїда, вони самі облюбували цю місцевість і у пізніші століття створили в межах сучасної Миколаївщини найпівнічніший свій поліс. Спочатку вони заснували на острові Березань поселення Борисфеніда, а згодом біля с. Парутине збудували велике місто-державу Ольвія. Зараз там є заповідник. У передмісті Миколаєва була ольвійська хора (сільськогосподарські угіддя) та її північний форпост – Канкіт, жителі якого контролювали переправу через річку Інгул.
Про давніх кімерійців та античних греків на місці майбутнього Миколаєва писали Геродот і Гомер. А доктор історичних наук Юрій Котляр з Миколаєва припускає, що згадана в «Одісcеї» річка Стікс є нашим Інгулом. Виходить, що миколаївський півострів і був тим самим Аїдом. Вірогідності додає той факт, що в Миколаєві є катакомби, які давньогрецькому поету могли асоціюватися з підземним світом.
У IX ст. ці землі були південними кордонами Київської Русі. На Березані віднайдений некрополь княжого періоду. А національний парк на Кінбурнській косі називається «Білобережжя Святослава», бо київський князь під час походів зупинявся там з дружиною на відпочинок.
У XIV ст. Причорномор’я опинилося у складі Великого Князівства Литовського. У південній частині сучасного Миколаєва князь Вітовт 1399 року збудував замок-фортецю і влаштував там митницю для торгівлі з кримськими татарами. Ця частина міста досі має назву Вітовка. У той же час будують фортецю Дашів (згодом це турецька Ачі-Кале, сучасний Очаків). А біля Нової Каховки досі збережена одна з веж того періоду.
Коли гетьман Іван Мазепа після Полтавської битви їхав в Молдову, він зупинявся біля джерел у Спаському урочищі на місці теперішнього миколаївського яхт-клубу. Археологи знайшли там гармату з клеймом Мазепи і глиняні запорозькі люльки.
У період кримського протекторату запорожці активно господарськи освоювали гирло Бугу та Дніпра. Козаки і українське селянство осідають на Південному Побужжі, створюють слободи, зимівники, паланки. Колишні козацькі села, що належали до Бугогардівської паланки, нині є частиною міста Миколаєва – Матвіївка (Червона Слобода), Велика Корениха. Ущелина диявола в Актівському каньйоні – ще одне місце перебування козаків, а ріка Мертвовод згадується у літописі Величка як одна зі стоянок запорожців під час походу на Очаків. Ця місцевість була заселена ще скіфами і мала сакральне значення для них.
Після зруйнування Січі запорожці займалися, зокрема, і рибальським промислом в межах Миколаєва, організували поромну переправу через Інгул. У Вітовці базувалися підрозділи Чорноморського козацтва. Тому, коли тут почали будувати верф, це місце зовсім не було незаселеним. Просто отримало нову назву на честь покровителя мореплавців – святого Миколая. Це сталося у 1789 році.
Чим пишається Миколаїв
Будівництво верфі в Миколаєві дає початок чорноморському флоту. Тут працювали три суднобудівні заводи. На одному з них збудували той самий крейсер «Москва», з якого у 2022 році росіяни прийшли обстрілювати Україну і який був посланий українськими військовими, а згодом і успішно потоплений.
Миколаїв – центр яхтного парусного спорту. Широке гирло Інгулу та Південного Бугу, де вони вливаються в лиман, а згодом впадають у Чорне море, створює умови для розвитку цього виду дозвілля.
Морська астрономічна обсерваторія в Миколаєві – одна з найстаріших у Східній Європі, збудована у 1821 році для навігації кораблів. Розташована на Спаському пагорбі, на її місці був древній кромлех і скіфський курган. Аксіальний меридіанний круг обсерваторії включений до списку об’єктів національного надбання України.
Миколаївський зоопарк заснував у 1901 році Микола Леонтович (тезко композитора). Спершу це був сучасний приватний акваріум, потім його відкрили для загального огляду. Згодом Леонтович став мером Миколаєва, за його правління місто розвивалось – відкрили два музеї, театр, водонапірну вежу, лікарню, набережну, запустили трамваї і модернізували електро- і водопостачання. Але цього не оцінила більшовицька влада. Його засудили за сфабрикованими статтями, він помер в ув’язненні.
Визначні постаті виходять з тіні
Окрім Леонтовича, в Миколаєві народилися і проживали багато видатних українців. Список доповнює ще одна миколаївчанка, діячка «Просвіти» та «Пласту» Ганна Чмельова.
«Леонтовича знищила радянська влада, ботанік Олександр Яната загинув на засланні через те, що у наукових працях він посилався на іноземне джерело літератури. Юрій Бойко-Блохін був провідником ОУН, згодом – професор Мюнхенського університету», – перелічує список видатних миколаївців Ганна Чмельова.
Також вона розповіла про миколаївського дослідника ОУН Юрія Зайцева, який на основі архівних відомостей видав книжку «ОУН на Миколаївщині в роки війни». Серед найвідоміших провідників півдня України був молодший брат Степана Бандери Богдан, він організував діяльність ОУН спершу на Херсонщині, згодом на Миколаївщині. Там же, у с. Піски біля Баштанки, загинув.
Микола Аркас – відомий композитор, засновник і меценат «Просвіти» у Миколаєві. Син грека і українки козацького роду Богданович. Разом з мамою він збирав український фольклор. Згодом поставив оперу «Катерина» за Шевченком. Крім музики, написав підручник українською мовою про історію України-Русі. Відкривав українські школи, збудував церкву в передмісті.
Всі ці прізвища потрохи виходять із забуття. І нам, українцям, треба більше ними цікавитися і популяризувати. Бо нам більше нецікаво, під яким дубом сидів Пушкін.
«Нам треба розуміти, що Миколаїв заснували відразу після зруйнування Січі. І той базис, соціальний прошарок, на якому будували місто, стояв твердо на українському підґрунті. Так, був значний вплив північного сусіда, але й було багато іноземців. Зараз чимало українських міст ще не мають чіткого обличчя. Їм треба час, щоб додати виразності. Треба починати говорити про історію і згадувати, чому це Україна, чим просочена наша історія, пригадувати і культивувати», – підсумувала засновниця Travel Ukraine Надія Макаренко.
Travel Ukraine планує продовжувати цикл лекцій і онлайн-екскурсій маловідомими місцями України.