Місто під час карантину
IQ

Місто під час карантину

Пандемія вдарила у саме серце сучасного світу – сфери послуг та розваг, які сконцентровані передусім у містах

Андрій Авраменко, 13 квітня 2941 1

Протиепідемічні заходи істотно впливають на всі без винятку сфери життя суспільства. У зв’язку із цим місто опинилося в особливій ситуації. Якщо традиційно воно протиставлялося селу як простір великого скупчення людей, з густими соціальними зв’язками, то в час, коли ці зв’язки стали головним джерелом небезпеки, місто потрапило в пастку свого єства.

Натомість село, що раніше могло запропонувати хіба близькість до природи як свою головну перевагу, зараз опинилося у подекуди більш виграшному становищі: саме можливості побути трохи на лоні природи так прагнуть містяни, замкнені у тісних багатоквартирних будинках. Проте досі перевагою міста є доступ до якіснішої медицини та ширшого асортименту товарів (за умови їхньої наявності в магазинах).

Гюстав Кайботт. «Молодий чоловік біля вікна»

Поточна криза вдарила у саме серце сучасного світу – сфери послуг та розваг, які сконцентровані передусім у містах. Пандемія позбавила місто козирів і водночас показала його вразливість та залежність від села. Саме тому, незважаючи на всі ризики, уряди західних держав вже думають, як послабити карантинні обмеження для сезонних робітників: інакше врожай просто нікому буде збирати і є ризик залишитися без продуктів харчування.

Чи не найвразливішою категорією осіб стали бездомні та прохачі милостині, які схильні скупчуватись у містах, на велелюдних просторах циркуляції пішоходів і транспорту. Вони опинилися просто на межі виживання.

Карантин поступово редукував індивіда до найменшого особистого простору. Спершу була обмежена можливість пересування між містами, згодом між районами одного міста (у Києві та деяких інших містах), а зі запровадженням іще жорсткіших заходів все, що залишилось від «міського способу життя», – це похід у найближчий магазин чи вигул собаки. Жодного більше фланерування!

Під час пандемії 2020 року у світі знову стала популярною «Чума» Альбера Камю, де описується боротьба з цією недугою в алжирському Орані часів французького колоніалізму (хоча чума у творі насправді є алегорією нацизму, що ширився Європою). А в образотворчому мистецтві увагу публіки привернув американський художник-реаліст Едвард Гоппер, чиї картини просякнуті темою самотності і соціальної дистанції у великому місті. Тепер вони по-новому відгукуються ув’язненим у своїх домівках користувачам соцмереж.

Едвард Гоппер. Ліворуч – «Одинадцята ранку»

Едвард Гоппер. «Ранкове сонце»

Історично міста, особливо торговельні, завжди найбільше потерпали від поширення епідемій. Власне, саме слово «карантин» походить від італійського «сорок» (quaranta). Саме такий термін примусової ізоляції застосовували до прибулих у далмаційське місто Рагуза, сучасний Дубровник у Хорватії. Їх поміщали в лазарети за міськими мурами. Крім того, прикладом самопожертви і соціальної відповідальності у боротьбі з епідемією стали мешканці англійського села Іем, які зупинили поширення чуми у XVII столітті.

Йос Ліферінкс. «Святий Себастьян просить за уражених чумою»

Менш відомим і більш близьким до нас у часі є випадок Одеси, яку закрили через спалах холери влітку 1970 року. Зі зрозумілих причин тодішні ЗМІ не спішили повідомляти про цю подію, тим паче у рік, коли країна Рад щойно відсвяткувала сторічний ювілей з дня народження Володимира Леніна.

Хай там що, у попередні епохи містяни не мали доступу до інтернету, тому – жодних серіалів, мемів та фейкових новин. Супермаркети і служби доставки їжі також не могли їх втішити у сумну годину... Проте вони не вельми потерпали від заборони громадського транспорту, бо в давнину його просто не існувало.

Цікаво, що епідемії мали і позитивний вплив на місто: в епоху модернізації, щоб убезпечитись від поширення інфекцій, було вжито низку заходів, які дали дорогу бурхливому розвитку європейських міст. По-перше, у середмісті заборонили поховання, усі цвинтарі винесли за межі міста. Цей крок вимагав великих зусиль. Приміром, у Львові каравани підвод вивозили останки померлих на новостворені кладовища протягом цілого ХІХ століття. По-друге, з’явилась складна інженерна новація – система каналізації і водогону. Тепер, щоб мити руки по 30 секунд, не потрібно бігати до криниці. На жаль, у світі досі повно людей, котрі не мають доступу навіть до таких елементарних засобів гігієни.

Колектор під Севастопольським бульваром у Парижі

Хто би міг подумати, що таке взагалі можливо? Зненацька ми неначе перенеслися в опис закритого зачумленого міста з «Наглядати і карати» Мішеля Фуко. Хоча сьогодні ніхто не ділить місто на сектори під управлінням інтендантів, а вулиці не обходять синдики, саме інститути влади і контролю отримують нові важелі впливу в умовах розширення сфери застосування біополітики. Як можна помітити, у багатьох країнах політичні режими схильні використовувати це на свою користь, закріплюючи за собою щораз нові повноваження. Така логіка не дивна, як писав Фуко: «Проти чуми, яка є замішанням, дисципліна вводить в дію свою владу, владу аналізу». Інше питання: чи дисципліна спрямована на подолання хвороби чи узурпацію влади та побудову поліцейської держави всеосяжного контролю?..

Карантин оприявнює й інші особливості міського життя, а саме просторову нерівність. Якщо у компактному селі всі мешканці є більш-менш рівновіддаленими від осередків громадського життя, то сучасні обмеження роботи громадського транспорту у великих містах б’ють передусім по найменш забезпечених категоріях населення, які не мають власного авто і не можуть дозволити собі регулярно пересуватися на таксі. Епідемія актуалізувала й питання мікромобільності: чимало українських міст зовсім не пристосовані до пересування велосипедом, самокатом чи скейтбордом. А от у Боготі з початком коронавірусу лише за добу облаштували 76 км тимчасових велодоріжок.

Зрештою, епідемії мали властивість відображатися навіть на архітектурному обличчі міст. І тут йдеться не тільки про призупинення будівництва нових споруд чи реставрацію пам’яток. Епідемії чуми залишили помітний і донині слід у багатьох містах Центральної Європи. Маються на увазі ефектні чумні стовпи, які вціліле населення зводило на честь Діви Марії чи Святої Трійці, на знак подяки за порятунок від моровиці. Найграндіознішим прикладом є 35-метрова колона в чеському місті Оломоуц, що внесена до списку ЮНЕСКО.

Оломоуц, Колона Святої Трійці. Автор фото: Ondraness / CC BY-SA (https://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0)

Хтозна, можливо, після суворих обмежень, які зараз переживають міста по всьому світу, якесь з них теж захоче увіковічнити перемогу Життя чи пам’ять про загиблих у вигляді новітнього монумента? Навряд чи це буде розцяцькована барокова скульптура, проте постмодерна чи бруталістська інсталяція – чому б ні?

Уявний монумент полеглим від пандемії. Комп’ютерна візуалізації Andrej Troha

Аби лише життя якнайшвидше повернулося в нормальне русло.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук