Питання розробки і затвердження детального плану території (ДПТ) навколо пл. Міцкевича з будівництвом підземного паркінгу нещодавно викликало бурхливі дискусії в інформаційному просторі і найголосніше звучали негативні коментарі.
Я хотів би також висловити свої думки з цього питання, оскільки бачу в дискусії багато нерозуміння які транспорно-урбаністичні наслідки матиме реорганізація простору навколо пл. Міцкевича.
Багато дискусій я бачу серед пам’ятко-охоронців з питань археології, які ще й дозволяють собі робити висновки щодо транспорту. Ці дискусії і різні емоція я хотів би відкинути, так як я не вважаю себе великим експертом в питаннях археології, і сконцентруватись на урбаністично-транспортному контексті, оскільки на мою думку цей аспект мав би бути ключовим у прийнятті правильного рішення щодо цієї площі.
І я говорю про ключове рішення, яке пропонує цей ДПТ, це створення пішохідної площі позаду пам‘ятника і перенесення автомобільного трафіку перед пам‘ятником, створивши таким чином двосторонній рух на пл. Міцкевича. Я вважаю це рішення очевидно хорошим і далі я поясню які я маю підстави так вважати.
Простір пл. Міцкевича, який прилягає до пішохідної зони є жахливим, і був жахливим ще до початку будівництва готелю, для ключового користувача цієї площі – пішохода (людини на своїх двох ногах). Будуючи свій пішохідний маршрут я завжди намався оминати пл. Міцкевича, так як цей простір є ворожим до людей, які тут ходять. Потрібно пам‘ятати, що ми говоримо про самісінький центр міста між центральною пішохідною зоною і центральним проспектом. Пішохідний трафік тут вимірюється десятками тисяч у годину при цьому люди тут повинні тіснитись вузькими тротуарами, ходити попри смітники та протискатись між припаркованими автомобілями.
Тут в когось може виникнути запитання, чи можна виправити цю ситуацію просто розширивши тротуари і сховавши смітники під землю, без серйозної реорганізації руху на площі? Я скажу, що можна частково виправити ситуацію з пішохідною привабливістю. Але навіщо займатись напівмірами, коли можна отримати набагато більше приєднавши простір пам‘ятника до пішохідної зони? «No more baby steps!» (Більше ніяких дитячих кроків), як було сказано нещодавно на Lviv Urban Forum.
Тривалий час пам‘ятник Міцкевича був островом, відрізаним від людей жвавими дорогами і «протипіхотними» парканами. Тільки у неділю, коли рух у центрі перекривається рух, є можливість підійти до пам‘ятника. На мій погляд Львову бракує площ, бракує вільного простору у центральній частині міста. Про брак вільного простору у Львові я неодноразово чую від мешканців інших міст, які переїхали жити до Львова. Ця площа могла би стати новим магнітом для центральної частини міста.
Ідея створити площу позаду пам‘ятника не є новою. Вперше я почув про неї на презентації концепції центрального велосипедного кільця, яку презентував Сергій Фіалковський і Олег Шмід у вже далекому 2014 році. На жаль тоді ця ідея дальше концепції не просунулась. З того часу ця ідея витала у повітрі. З цікавого, у 2020 році Львів був приймаючим містом літньої школи TUMI, в якій беруть участь особи з транспортно - урбаністичних сфер діяльності з цілого світу. Через пандемію Covid-19 цей захід відбувся в онлайн режимі, проте це не завадило усіпшно провести школу. Фокусом роботи учасників ми обрали ланцюжок скверів навколо пішохідної зони Львові. Група з якою я працював обрала саме пл. Міцкевича як об‘єкт роботи. І вони самі дійшли до думки, що потрібно зробити пішохідну площу позаду пам‘ятника, перенісши проїзну частину. Тому, що багато міст світу усвідомили, що громадський простір для людей є в рази цінніший і формує вищу додану вартість за простір для автомобілів.
Ми згрубша розібрались із урбаністичною складовою, а як бути із транспортом? Чи спровокує нам створення двостороннього руху перед пам‘ятником шалені затори які нам пророкують автомобілісти? Адже кожного вечірнього часу пік ми тут бачимо затор в дві смуги, який часами витягується до пл. Галицької. Щоб зрозуміти як вплине на формування цього затору зменшення кількості смуг в цьому місці з двох до однієї, потрібно вивчити природу цього затору, а саме в якому місці він формується.
Розглянемо безпосередньо трафік, який рухається смугами позаду пам‘ятника у напрямі пр. Свободи. Звідки він береться? Весь цей трафік формується на перехресті пл. Галицька - вул. Князя Романа з якого транспортний потік почергово, завдяки світлофору, однією смугою заїжджає на пл. Міцкевича. З цього ми робимо висновок, що однієї смуги на пл. Міцкевича повність вистачає, щоб пропустити весь трафік, який заїжджає з перехрестя пл. Галицька - вул. Князя Романа. Тоді звідки береться тут затор у дві смуги щовечора? Базовим твердженням транспортної науки є те, що пропускна здатність дороги визначається її найвужчим місцем.
Фактично весь потік транспорту з площі Міцкевича в північному напрямі рухається на пр. Свободи. Давайте визначимо де це вузьке місце? Отже рахуємо, ми маємо дві смуги на пл. Міцкевича, які нерегульовано заїжджають на пр. Свободи, ми маємо ще дві смуги, які регульовано заїжджають з вул. Коперника і дуже незначний трафік який розвертається з пр. Свободи. В результаті ми маємо 4 смуги, які вливаються у три, одна з яких лівопоротна. Тобто уже на початку пр. Свободи у нас формується пляшкове горло. Але далі гірше.
На перехресті пр. Свободи - Беринди ми маємо світлофор. Основний трафік тут рухається далі по проспекту, незначна частина тікає на Дорошенка і ще менша на Беринди, натомість додається також незначний трафік з Дорошенка і з Беринди. Після перехрестя пр. Свободи - Беринди ми вже маємо дві смуги руху, які на перехресті пр. Свободи - Гнатюка мають влитися в одну смугу, оскільки тут у нас права смуга стає для громадського транспорту, і щоб зробити справи ще гіршими, сюди вливається додатковий потік транспорту з вул. Гнатюка.
І тут після Гнатюка здавалось все би мало поїхати, але ні, тут стабільна тягучка. Формується вона в основному супер інтенсивними нерегульованими пішохідними переходами біля Оперного театру. Але навіть без них цей трафік впирається у дуже складне перехрестя з вул. Торговою і пл. Різні. Тобто ми маємо ситуацію, що ти хоч роби 5 смуг на пл. Міцкевича, але вони не проїдуть пр. Свободи швидше, ніж якби цей же трафік їхав однією.
То який вихід із ситуації? Щоб дати відповідь на це запитання нам треба спершу визначитись, а чи хочемо ми збільшення трафіку, затори, загазованість і шум на нашому центральному проспекті? Для мене відповідь очевидна, я не хочу. І соціологія також каже, що люди хочуть бачити менше автомобілів в центрі. Відомо, що створюючи кращі умови для руху автомобілів ми отримуємо більше автомобілів.
Натомість, якщо ми обмежимо трафік, який заїжджає на пр. Свободи до тієї кількості, яка здатна без заторів проїхати через найвужче місце головного проспекту міста, ми отримаємо трафік, який плавно проїжджатиме проспект. Решта трафіку користуватимуться обʼїзними шляхами, або оберуть альтернативний спосіб пересування.
Отже моя думка, що потрібно реалізовувати площу позаду памʼятника, використовуючи найякісніші підходи до облаштування громадських просторів, робити проїзд перед памʼятником двостороннім і регулювати кількість авто з допомогою світлофорів і засобів організації руху до рівня, який здатний без проблем пропустити пр. Свободи.
А як щодо паркінгу запитаєте ви? Я скажу відверто, що я мало вірю в реалізацію підземного паркінгу на 40 автомобілів. Але якщо під цією площею таки буде ще й підземний паркінг для готелів чи інших авто, які приїжджають до центру, то я тут бачу більше плюсів ніж мінусів.
Під кінець все ж бажаю висловитись і щодо археології. Вважаю, що археологічні дослідження ділянки в будь якому випадку потрібно робити. Наскільки мені відомо, на місці проїзду і парковки за памʼятником історично був берег Полтви, мури були на місці забудови. Та все ж мабуть тут можна знайти достатньо історичних знахідок.
І наостанок, думаю, що коли буде зроблена реорганізація площі позаду памʼятника Міцкевичу, то вже буквально за декілька місяців львівʼяни вже не зможуть уявити як раніше там, де вони зараз ходять, могла бути дорога і велика парковка. Як це відбулося вже не з одим місцем у Львові, як ось простір біля церкви Юра чи площею Двірцевою.