На Берлінале відбулась світова прем'єра «Стрічки часу» Катерини Горностай

В основному конкурсі Берлінського кінофестивалю відбулась світова прем’єра документального фільму Катерини Горностай «Стрічка часу». Це фільм-пазл про шкільне життя під час війни.

Перший показ документального зібрав повну залу, а біля червоної доріжки творчу команду фільму зустрічала група підтримки з українськими прапорами, яка підтримала їх виконанням гімну.

Знятий без закадрового голосу, інтерв'ю та реконструкцій, фільм пропонує глибокий погляд на боротьбу українського народу за збереження освіти, за своє існування та ідентичність. Він показує, як війна в Україні впливає на повсякденне життя учнів і вчителів, та виклики, пов'язані з намаганням зберегти освіту і відчуття нормального життя в умовах постійної небезпеки.

Цей фільм – унікальна хроніка року життя українських шкіл, учнів і вчителів із різних регіонів країни: від Харкова та Запоріжжя до Києва, Чернігова, Черкас, Одеси, Миколаєва, Очакова, Кам’янського, а також містечок і селищ, таких як Буча, Бородянка, Зарічне.

Стрічка часу – частина турнікета, на якій фіксується час накладання. Саме цьому в одному з епізодів навчають українських школярів. Здається, в Україні це вже знає кожен. Проте для фестивальної публіки це стало справжнім відкриттям. Як і сам фільм. Документальна мозаїка, знята у різних містах України, фіксує те, як і чому навчаються українські діти. Вони знають зовсім не дитячі речі: як поводитись під час тривоги, стріляти, робити дрони. І накладати турнікет. Проте вони вчаться, бавляться, танцюють, відзначають свято першого дзвоника, готуються до випускного.

Кадр з фільму

«Стрічка часу» – єдиний документальний фільм з 19 конкурсних картин. І один із найсильніших. Режисерка змушує фестивальну публіку подивитись на реалії, у яких живуть українські діти. Так, діти – завжди сильний емоційний козир. Проте у фільмі Горностай немає ані найменшої маніпуляції. Її герої не викликають жалості (співчуття – так, можливо).

Якщо зіставити три фільми-спостереження про щоденне життя людей під час війни (йдеться про картини «Коли над морем спалахують блискавки» Єви Нейман та «Час підльоту» Віталія Манського, які показали у програмі Forum), то, мабуть, саме у фільмі «Стрічка часу» Україна виглядає найсильнішою. Цей фільм – своєрідний турнікет, який не дає розчинитися у відчаї.

Кадр з фільму

З березня 2023-го по червень 2024-го Катерина Горностай їздила по Східній, Північній і Центральній Україні та складала своє кіно. З першого дзвоника у Бучі до випускного у Черкасах вона представляє глядачеві калейдоскоп облич та шкіл. Деякі школи зруйновані, інколи уроки проходять лише онлайн. Проте головною в емоційній, водночас поетичній та реалістичній розповіді Горностай є надія, нездоланна вітальна сила та краса.

Деякі герої фільму змогли приїхати на прем’єру. Зокрема, школярка з Черкас (а зараз студентка) Ольга Бригинець, вчитель інформатики Борис Ховряк, який зараз приєднався до ЗСУ.

«Стрічка часу – це елемент турнікету: важливо зафіксувати час накладання кровоспинного пристрою, аби не втратити знекровлені тканини. Зараз кожен школяр, на жаль, знає, що таке турнікет і для чого його використовують, адже тепер це вивчають і в школі. Але не це є основною темою фільму. Ми акцентували свою увагу на буденності і простих шкільних досвідах, як-от сльози на святі першого дзвоника, старшокласник у ролі святого Миколая, різнобарвні стрічки в руках випускників. Усе це, звісно ж, містить контекст війни тепер: школярі часто вчаться в укритті через тривогу, директор показує зруйновану й законсервовану частину школи, поки в іншому крилі ідуть уроки, а на онлайн-випускному звучить дзвоник, евакуйований з Бахмута. Війна увійшла в цю буденність дуже глибоко, але нам нічого не лишається, окрім як продовжувати жити і навчатись. І навіть шукати щоденну радість», – розповідає Катерина Горностай, режисерка та сценаристка фільм.

А ще режисерка Катерина Горностай та режисер монтажу Нікон Романченко просто напередодні прем’єри стали батьками. У них народився син. За словами дирекції фестивалю, таке на Берлінале трапилось вперше.

Українське кіно потребує нашої уваги! Онлайн-кінотеатр SWEET.TV пропонує вітчизняні шедеври на будь-який смак. Тут кожен може обрати щось до душі: художні чи документальні фільми, свіженькі серіали або мультфільми для всієї родини. На SWEET.TV є величезна бібліотека відомих українських кінострічок.

Чи зможуть автори фільму також повезти із собою в Україну ще й фестивальну нагороду, дізнаємося 22 лютого.