На заньківчанській сцені відбувся бенефіс Януша Юхницького

Бенефіс народного артиста України Януша Юхницького у ролі Сірка, батька Проні Прокопівни, відбувся у прем’єрній виставі режисера Ореста Огородника «За двома зайцями». Адже минулоріч, влітку, актору виповнилося 70 років.

Часто, кажуть, глядач вибирає вистави в театрі, власне, побачивши в акторському складі пана Януша. У заньківчанському колективі він працює з 1975 року. А потрапив у цей театр ще як приходив у гості до своєї першої, вже покійної, дружини Любові Лев, яка була там артисткою. Якось художня рада заньківчан, побачивши гру пана Януша в той час у Театрі юного глядача, запросила актора до себе. Відтоді чоловік зіграв із заньківчанами близько 60 ролей: Семена в «Дай серцю волю, заведе в неволю», Малахія у «Народному Малахію», Короля Дункана в «Макбеті», Мака Мерфі в «Польоті над гніздом зозулі» та багато інших.

«Я просто хочу зайти в голову свого персонажа, в душу, серце, в думку. Щоб я був тою людиною, але не до кінця. Бо, коли я граю злочинця, то не можу бути ним, бо сам стану злочинцем», – розповів заньківчанин, народний артист України Януш Юхницький.

Досі є глядачки, які приходять на вистави, у яких він грає, по декілька разів. А після закінчення спектаклю чекають його, аби подякувати.

«От, читаю у «валентинці»: «Ви – актор, чиї монологи здатні утримувати від кашлю повний зал. Дякуємо вам!» То мені так приємно…», – поділився емоціями пан Януш.

Цікаво, що до акторства Януш Юхницький працював слюсарем із зачистки деталей на заводі газової апаратури.

З посмішкою пан Януш згадує: «Три місяці я працював так совісно, що потім мені старші казали: «Ти чого так зариваєш, хлопче, нашу роботу! Ти не спіши, бо нам потім твій поспіх будуть ставити в норму».

Цю працьовитість пан Януш приніс і в театр.

«Мені завжди мама казала, що я – комік і що, напевне, буду артистом», – згадує пан Януш.

Так і сталось. Тепер виходить на сцену навіть тоді, коли сил немає. Так грав Князя в «Ханумі».

«Я не знав, у чому справа. А в ліфті зомлів. Але на виставу мусів їхати. Дружина коло мене стояла – нашатир давала нюхати. Я був такий слабий. А на сцену виходив, то робив так, щоби глядачі не бачили. А на другий день лікар сказав, що то в мене виразка шлунка з кровотечею», – розповів актор.

Та інакше актор не може. Потяг до сцени в артиста від батька, якого дуже любив. Той був солістом Варшавського та Львівського оперного театру, артистом хору. І часто брав сина на гастролі.

«Він мене водив тоді на всі вистави: я балети всі дивився. І хори всі слухав, і опери всі слухав. Я там був постійним глядачем. Із п’яти років я став ходити до театру. І мені це подобалось», – додав Януш Юхницький.