Навчимо Київ колядувати – скоріш за все, Майдан буде довгим, - Грицак

Христина Нога, 23 грудня 201320185
Навчимо Київ колядувати – скоріш за все, Майдан буде довгим, - Грицак
фото ZAXID.NET
Євромайдан

Експерти вважають Майдан не революцією, а революційним процесом, і попереджають, що протестувальникам треба консолідуватись і викликати владу на свій власний круглий стіл.

Україна проходить через великі зміни. Щодня ми очікуємо від політиків нових сюрпризів, а зранку з острахом переглядаємо стрічку новин: чи не було нової спроби розігнати Майдан? Куди приведе нас Євромайдан, що буде з Україною і що робити українцям у цій ситуації, розмірковували у Львові історик Ярослав Грицак, політолог Анатолій Романюк і соціолог Світлана Одинець. Їхня дискусія відбулась у львівській книгарні «Є».

Анатолій Романюк вважає, що домовленість між Україною та Росією про ціну на газ та кредит є спробою чинної влади порятуватись. Період перебування Віктора Януковича при владі не дав економічних результатів. За словами політолога, отриманий від Росії кредит зміцнює владу, адже тепер вона може представити бюджет, який мав бути ухвалений вже давно.

Ярослав Грицак натомість згадує про пакт Молотова-Ріббентропа між Німеччиною та Радянським Союзом, що мав офіційну й неофіційну частини. «Нам показали лише сир, але не показали мишоловки, тобто ми не знаємо, на яких умовах було надано кредит. А сир безплатним не буває», - говорить історик. Помилкою Путіна Ярослав Грицак називає нерозуміння відмінностей між Україною й Росією. Янукович, на думку історика, бере гроші в Москви, щоб уникнути дефолту, тобто ті гроші, які він має віддати міжнародному фонду. Але ситуація не змінюється: українська економіка - на колінах.

Чинну владу Ярослав Грицак називає сильною лише на вигляд, а її слабкістю вважає те, що вона не має прямого зв’язку із народом і неадекватно оцінює ситуацію в країні. «Ця влада схожа на коробку, де є дуже вузьке коло людей, на чолі яких - Янукович, а оточують його притакувачі, бо щойно ти скажеш “ні”, то відходиш від середовища. Чиновники думають, що нічого не станеться, і вони можуть робити все, що захочуть». Ще одна особливість режиму Януковича полягає в непередбачуваності.

Наша влада не здатна реагувати в демократичний спосіб на ситуацію, що є зараз, говорить Анатолій Романюк: «Коли люди виходять на вулицю, це є свідченням делегітимізації наявної влади, навіть якщо вона була обрана в легітимний спосіб, тому влада мусить отримати кредит легітимності. Пройти вибори або ж відійти, щоб показати свою нелегітимність». Проте політолог зазначає, що Майдан не має інструментів, щоб змусити владу виконати їх умови, окрім акцій громадянської непокори. Ці акції могли б поширитись, але для цього потрібна добра організація та координація різних регіонів, а також залучення засобів масової інформації на всіх рівнях аж до світового. Політичні лідери знають про такий інструментарій, проте не готові його застосувати.

Ярослав Грицак зазначає, що такого прецеденту як Євромайдан в історії ще не було. Він називає дві тактики, до яких варто вдаватися, коли не знаєш, що зробить твій ворог: «Якщо ми будемо застосовувати тактику не одного, а тисячі ударів, то це його повалить. Якщо не знаєш, що робити, то продовжуй робити те, що робиш, але ще сильніше. Для мене це означає не йти із Майдану, не давати себе розчарувати. Ми слабкі, але пам’ятаймо, що вони ще слабші. В нас гра нервів “хто перший кліпне”. Вони виграють, якщо вдасться силовий сценарій».

Ярослав Грицак додає, що Євромайдан програє, якщо буде грати на полі суперників за їхніми правилами, «але ми можемо змінити правила гри, щоб вони грали на нашому полі». Революційною ідеєю історик називає круглий стіл, адже ті революції, що були без круглого столу - не відбулись. «Але не Янукович має запрошувати нас, бо тоді він змушує опозицію грати за своїми правилами, натомість ми самі повинні зробити свій круглий стіл, де запрошуватимемо його», - каже Грицак.

Анатолій Романюк додає, що круглий стіл обов’язково повинен бути відкритим, тобто транслюватись в он-лайні, щоб кожен громадянин зміг бачити, що відбувається. Опозиція ж має більше показувати, як вона працює, щоб кожен став співучасником революції.

«Потрібно думати головою, бо нам потрібне рішення», - говорить Ярослав Грицак. Історик згадує слова владики Бориса Ґудзяка: «Перестаньте думати в категорії Nescafe, що це розчина кава, взяв — залив і п’єш. Це є ерзац, хочеш мати добрий напій - це вимагає довшої трати”. Не треба налаштовуватись на швидкий результат, бо якщо буде так, то буде розчарування і може бути поразка, а треба стояти».

Найбільше нам треба вірити в самих себе, додає соціолог Світлана Одинець, адже від нас багато чого залежить. За лічені дні люди зробили свою армію, кухню і медичну систему допомоги; точно так само ми можемо робити маленькі кроки для творення країни в середині Майдану Незалежності.

Не революцією, а революційним процесом варто називати те, що сьогодні відбувається, переконаний Ярослав Грицак: «Хвиля вверх-вниз-вверх-вниз, зараз ми - внизу, але після цього одразу приходить верх. Головне не виграти всі битви, головне виграти війну».

На запитання чи варто сподіватись на санкції з боку західних держав, діячі стверджують, що перш за все варто надіятись на себе: “Європі подобається Майдан, але, щоб ввести санкції треба задокументоване порушення. Документи вже лежать на столі, якщо буде ще одна хвиля насильства, тоді ті санкції - будуть, але не розраховуємо на це, адже головна сила зараз - Майдан”, - зазначає Ярослав Грицак.

Діячі говорять, що відбулось творення нової нації, яка ще себе покаже у майбутньому. Ця нація сформує нових лідерів, які будуть по-іншому вести політичну діяльність і боротьбу країни, а слабкістю Януковича Ярослав Грицак називає те, що він не може передбачити, хто ж стане лідером.

Україна потребує зміни у всіх її середовищах. Якщо до 28 числа на Євромайдані були лише громадянські протести, то після Вільнюса важливою стала роль політичної опозиції. Однак Анатолій Романюк уважає, що опозиція зрозуміла свою слабкість і почала звертатись до майдану, щоб легітимізувати свій мандат на висунення пропозицій. А от середовище, яке представляють протестувальники у Львові чи Києві, не є консолідованим. На думку Романюка, воно ще має інституціоналізуватись. Політолог говорить, що це не означає утворення політичної партії, а просто формування альтернативної програми, щоб запропонувати свій вихід із ситуації. Це повинні бути не лише ті умови, що пропонують політичні лідери. Ідею підтримує й Світлана Одинець, яка говорить, що варто повірити у більший потенціал майдану, адже ми можемо створити прецедент: Національну Раду, яка стала б суб’єктом у політичних перемовинах.

Ярослав Грицак згадує слова свого знайомого, що сказав: «Майдан - це не схід і не захід, це Київ, що говорить як Донецьк, а голосує як Львів». Для того, щоб виграти, зазначає історик, варто готуватись до того, що у ніч із 6 на 7 січня доведеться бути у Києві: «Навчимо Київ колядувати, бо, швидше за все, Майдан буде довгим».

Наталія Михайлюк

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Дискусія 5

Для того, щоб залишити коментар, необхідно увійти
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук