За місяць війни на полиці магазинів повернулися більшість продуктів, проте загальне напруження та очікування продовольчої кризи, і не лише в Україні, залишається. Українські експерти та урядовці заспокоюють і запевняють, що запаси зерна та олії є, а частину продовольства вже заміняє імпорт.
Які продукти зараз дійсно є в дефіциті, на що можуть зростати ціни, і що варто садити для власних потреб, ZAXID.NET розпитав експерта продовольчого ринку Івана Стефанишина.
***
Як загалом війна вплинула на продовольчий ринок? Чого зараз найбільше бракує?
З м’ясом та м’ясними виробами поки що немає проблем: усе є в достатній кількості, на основні види м’яса – свинину та курятину – стабільні ціни, а яловичина і раніше була дорога. Дефіцит молока був і до війни, але є імпорт, тому з молоком і сирами теж немає проблем.
Є проблеми з плодоовочевою продукцією, зокрема, тепличними овочами, основним постачальником яких була Туреччина. Зараз високі ціни на ці овочі через ускладнення логістики. Якщо наші тепличні комбінати почнуть зараз працювати, то ціни, можливо, пізніше знизяться. Також є брак цибулі, оскільки основним її виробником були південні та східні області України, де зараз бойові дії. Частково йде поповнення завдяки імпорту, ціна стабілізувалася на рівні 22-25 грн/кг. Картопля є в достатній кількості і буде надалі, її запаси можна створити при бажанні.
Браку яких фруктів та овочів слід очікувати? Була на ринку мелітопольська черешня, але цього річ її, очевидно, не буде.
Звичайно, буде дефіцит по кісточкових – вишня, черешня, персик, абрикос, бо це переважно схід та південь. Проте важко сказати, наскільки дефіцит буде значним. Не буде мелітопольської черешні – буде волинська чи рівненська. Персики досить хорошої якості зараз вирощують і на Львівщині. Щодо зерняткових, то яблук є достатньо, зокрема, на Закарпатті та Буковині. Буде, як я вже зауважив, проблема з тепличними овочами і цибулею: вони будуть, але коштуватимуть дорого.
Які продукти, крім персиків та черешні, ми можемо замінити?
Ми живемо в ринкових умовах, і зараз будь-який дефіцит поповнюється завдяки імпорту. Єдине – процес буде залежати від схеми логістики. Якщо імпорт йтиме на Львівщину через Польщу, то це буде ближче і дешевше, якщо, наприклад, через Чернівці, як турецькі помідори, – то дорожче.
Загалом усе буде залежати від чіткої організації. Обласні воєнні адміністрації зараз мають багато повноважень, певні повноваження мають і ОТГ, і вони мають вже розробити та запровадити схему посівної кампанії. Вводиться держзамовлення на продукцію, є безвідсоткові кредити. Є проблема з пальним, проте вона вирішується. Також є брак добрив, але не можна сказати, що це призведе до зриву посівної – є органічні препарати, є сівозміни. Для мудрого агронома немає безвихідних ситуацій.
Усе буде залежати від комунікації ОТГ і обласної влади, а також оперативності й злагодженості залучення постачальників засобів захисту і добрив. Ресурси будуть надходити, але без хорошої організації вони можуть бути використані неефективно.
Які ви вбачаєте найбільші ризики для продовольчого ринку – для певних процесів чи продуктів?
Запасів продовольства в Україні є достатньо, проте зараз є територіальне зміщення – і людей, і площ. Потрібно оперативно перебудувати специфіку півдня та сходу і західних та центральних областей. Наші науковці мають виступити із рекомендаціями, як можна задіяти ефективно всі землі, які ми маємо. Є рішення Кабміну, що невитребувані землі можна задіяти на рік у посівній кампанії. І потрібно всі процеси правильно організувати на всіх рівнях – від ОТГ до обласних адміністрацій. Також важливий оперативний рух коштів, які виділяються по програмах із держбюджету, адже проведення сільськогосподарських робіт – це питання №2 після війни.
По пальному є низка пропозицій до Кабміну. Скасування акцизів знизило ціни, але господарства мають досі ліцензувати бази зберігання пального. Це ліцензування варто скасувати, щоб прискорити процеси.
Чи достатньо земель тих областей, де не відбуваються воєнні дії, щоб забезпечити українців зерном та іншими продуктами?
По зерну немає проблем: ми виробляємо у десятки разів більше, ніж нам потрібно. Ті області, які зараз посіють, забезпечать зерном усю Україну. По цукру були проблеми в останні роки, зменшувалися площі. Проте є перспективи посадити достатньо буряків на заході України в «Радехівського цукру», який є одним із найефективніших підприємств в Україні у своїй галузі.
Ще потрібно врахувати, що понад 80% овочів – це приватний сектор, а картоплі – взагалі 95%. Йдеться про особисті селянські господарства, які працюють без реєстрації і вирощують овочі для власних потреб. Але в них є залишки, і нам треба вже думати, як ми будемо їх викуповувати, бо овочів фермерських господарств не достатньо. Ринок дає можливість приватному сектору продавати залишки самостійно, але до 30% продукції псується, оскільки легальна схема її реалізації не відпрацьована. Це потрібно змінити. 47% гречки теж, до речі, вирощують приватні господарства.
Гречка – це такий вже сакральний продукт, який змітають з полиць магазинів чи не першим.
Це політичний продукт. Якщо їсти 1-1,5 кг гречки на рік, проблем не буде, але ми чомусь зробили з цієї крупи мало не лікарський препарат. Раніше ми експортували гречку, проте зараз немає такої можливості, Європа гречку не їсть. І нам потрібно поступово заміняти її на інші крупи, бо не одною гречкою людина живе.
Що варто людям виростити для себе чи на продаж, якщо вони мають присадибну ділянку?
Як правило, присадибні ділянки використовують для картоплі та інших овочів борщового набору – моркви, буряків, капусти, цибулі тощо. Але тільки для власного споживання, бо на продаж має бути продукція високої якості, яку регламентує закон про безпечність продукції, а це не кожен звичайний господар може забезпечити. Для себе можна навіть посіяти частину зернових і мати власне борошно. Якщо є худоба, то варто подумати про корм для неї – наприклад, посіяти овес чи ячмінь.
Ви сказали, що зараз немає проблем із м’ясом, проте вже з’являється інформація про закриття фермерських господарств. Чи загрожує щось цій частині продовольчого ринку в майбутньому?
Насправді зараз проблема є із поширенням африканської чуми серед свиней. Згідно з правилами, при виявленні одного джерела захворювання вбивається та спалюється все поголів’я. Через це багато фермерів припинили займатися розведенням свиней, і тому є загроза зменшення поголів’я. Проте воєнний стан спонукає більше людей вирощувати свиней для себе, і тому з цим проблем не має бути, принаймні в першому півріччі.
Щодо птиці, якщо не буде експорту, то для власних потреб м’яса вистачить. Пташники є, поселити і виростити імпортний молодняк можна, тому можна буде регулювати зміни на ринку.
Якщо підсумувати, подорожчання яких саме продуктів слід очікувати українцям?
Якщо глянути на торгівлю, відразу видно, що брак – це крупи всіх видів, оскільки їх виробництва сконцентровані переважно в центрі та на півдні України. До сорому Львівської області, у нас зараз немає жодного підприємства, яке виробляло б крупи. Також є проблема з макаронами з тих самих причин, що частково компенсується імпортом. І ц проблеми швидко не зникнуть, оскільки нові заводи не будують за один день.
Третє – це овочі. Якщо Закарпаття та Буковина зараз дадуть ранню продукцію – це частково освіжить ринок, але потім все одно будуть перебої, бо південь не підключиться. Буде імпорт, але це завжди дорожче через логістику.
Ми не перші і не вперше проходимо війну, і завжди люди сіяли та збирали. Тут потрібно чітко зрозуміти роль кожного гравця – хто і за що відповідає, та об’єднати їх. Якщо це все відбудеться – проблем не буде.