«Не усі зрозуміли, чому я відмовив росіянам»
Спорт

«Не усі зрозуміли, чому я відмовив росіянам»

Тенісист Сергій Стаховський підвів підсумки року що минає, згадавши поїздку в зону АТО, старі травми і конфлікт з Росією

18 грудня 2014 580 0

У 2014 році, який приніс Україні низку важких випробувань, 28-річний тенісист Сергій Стаховський на свій лад став на захист рідної держави. Якщо раніше спортсмен відстоював честь країни з ракеткою у руках, то в цьому році Сергій Стаховський побував у зоні бойових дій, перевозив бронежилети для українських військових, збирав гроші на підтримку бійців АТО, а найголовніше - проявив чітку громадянську позицію. Після розстрілів Небесної сотні на Майдані Сергій навідріз відмовився розмовляти з російськими журналістами, зарікся брати участь у турнірах на території РФ, а також оголосив бойкот «Австрійським авіалініям», обличчям яких є російська оперна співачка і прихильниця ДНР Анна Нетребко.

Про насичений рік, що минає, про здобутки і травми, про патріотизм і плани на майбутнє, тенісист Сергій Стаховський поділився у короткій розмові із ZAXID.NET.

2014 тенісний рік стартував для мене не надто вдало, однак під кінець вдалося і себе потішити, і вболівальників. Найбільш прикра для мене поразка у цьому сезоні – коли збірна України не змогла вперше в історії  піднятися у Кубку Девіса до елітної групи. У цьому році було багато травм, було багато проблем зі здоров’ям, однак найважче мені далася ця поразка у Таллінні від бельгійців. Якби ми з Бельгією грали вдома, можливо б показали кращий результат, а так, на нейтральній території перемогти не вдалося. Знаю, що якби ми грали у Києві при заповнених трибунах – це була б інша атмосфера, домашня, натхненна. А так довелося виступати перед 50 вболівальниками у Таллінні.

Якби з нами був Олександр Долгополов (перша ракетка України - ред.) – був би інший матч. Однак такі маленькі нюанси – не грав Долгополов, перенесли матч з України в Естонію - по-своєму вплинули на загальний результат. У новому році в української збірної запланований наразі лише один матч – ми зіграємо з переможцем пари Польща – Литва. Думаю, маємо хороший шанс перемагати у серії плей-офф і нарешті пробити цю стіну, яка нас зупиняла перед виходом до елітної групи.

Для мене особиста ціль у новому сезоні – потрапити у топ-30. Цей рік я завершив на 58 місці у рейтингу ATP, що краще за минулий рік, але ще далеко від того, де я був чотири роки тому. Тому плани на наступний рік маю великі. У мене нова команда, новий тренер, готуємося до нових змагань. Уже з грудня ведемо посилену підготовку до нового сезону, який розпочну з турніру у Досі, Катар. Потім летимо до Сіднею, де відбудеться перший турнір «Великого шолома». Для мене у новому році дуже важливо зіграти добре на турнірах «Великого шолома», бо цього року я виступав на чотирьох, однак на усіх був із травмами. Усе залежатиме від фізичного здоров’я – якщо все буде добре, то потрапити у тридцятку кращих вважаю цілком реальним завданням.

Найбільш яскравий поєдинок у кар’єрі – перемога у матчі з Роджером Федеррером на центральному корті Уімбілдону. Федеррер програвав там тільки тричі за все життя.

 Фото: ЕРА

Впродовж цього року мене часто запитували про Україну – і знайомі, і тенісисти, і звичайні люди з різних країн. Я завжди усім розповідав, що загалом в Україні мирно, лише одна маленька частина залишається дуже неспокійною. Тому для мене рішення про перенесення етапу Кубка Девіса з України в Естонію стало політичним. У той час в Києві проводили матчі Ліги чемпіонів та Ліги Європи, які збирали понад 50 тисяч вболівальників, – і це було безпечно, а провести турнір, який відвідали б 4500 гостей, - це вважалось небезпечним. Висновки напрошуються самі собою.

Щодо впливу політики на спорт: у тенісі, порівняно з футболом, все набагато легше. Гравці є партнерами організаторів змагань, тому політичного втручання і контролю, звісно, менше. Однак турніри ATP проводяться під егідою ITF, яка є політичною організацією і веде під собою всі тенісні федерації світу. Тому там часто ухвалюють політичні рішення, і там не все завжди минає чисто і прозоро. Але з точки зору гравців нам набагато легше, бо наша організація піклується про нас, і немає рішень, які б погано вплинули на тенісистів.

Не усі зрозуміли моє рішення не давати коментарів російським журналістам. Після цього доводилося багато чого пояснювати. Я не кажу, що ця позиція є абсолютно правильною. Але це моя позиція і наразі вона незмінна. Якщо журналісти працюють в одній редакції з людьми, які постійно пишуть неправду про мою країну, я не бачу резону спілкуватися з ними.

Мені кажуть, спорт – це не політика. Однак я не розділяю цю думку. Чому на всі великі змагання приїжджають президенти великих країн? Наприклад, на фіналі Кубку Девіса були президенти Франції та Швейцарії, а на фінал чемпіонату світу з хокею приїхав Путін. Якщо у спорті нема політики, то що вони усі там роблять? У спорті завжди крутяться великі гроші, а там де великі гроші завжди будуть політики. Тому поняття спорт без політики, на жаль, не існує.

З початком російсько-українського конфлікту з російськими колегами спілкуватися не перестав, але є нюанси. Зокрема, я зарікся брати участь у російських турнірах і сподіваюся, що в майбутньому в Росії великих спортивних подій взагалі не проводитимуть.

Поїздка в зону АТО залишила просто приголомшливі враження – від напруги, коли їхали туди, від страху, від того, що не знаєш, хто сидить у засідці за рогом… Після того голова боліла ще два дні. Однак для мене було важливо туди з’їздити і побачити все на власні очі, бо читати і дивитись по телевізору – це одне, поїхати і побачити – просто не до порівняння. Поїздка у зону АТО була принципово важливою, я досі вдячний усім, хто допоміг мені здійснити цю подорож. Дружині про це розповів аж через два дні після приїзду, бо вона мене просто вбила б (сміється).

Як спортсмен я багато подорожую. Тренуюся в Будапешті, Братиславі, Парижі. Маю багато змагань і між ними не завжди є час повертатися додому. Моя сім’я зараз живе у Будапешті. У нас з дружиною є маленька донька, 9 місяців, і мені тяжко даються переїзди. Від’їжджав – дитина тільки вчилась сидіти, приїхав – а вона вже повзає і вчиться стояти. Однак у найближчі 5 років нічого змінити не можу, бо поки дозволяє фізичний стан, буду активно виступати.

У мене дуже патріотична родина. Спорт, звісно, виховує почуття патріотизму, однак не так сильно, як сім’я. Якщо твої батьки виховують у тобі змалку любов до власної землі, це потім дає свій сильний поштовх. Спорт лише збільшує і розвиває почуття патріотизму. За походженням моя мати - чистокровна росіянка, однак вона громадянка України і відчуває себе лише українкою. І мене теж виховували українцем. Так само я виховуватиму й своїх дітей.

P.S. Уже прощаючись, Сергій Стаховський, який усе інтерв'ю говорив українською мовою, вибачився. Тенісист вибачився за свою українську, додавши, що вона могла б бути кращою. У свою чергу хочеться знову подякувати Сергію за цю коротку розмову і вкотре нагадати, що не слова, якою б мовою вони не звучали, прикрашають людину, а вчинки.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів

Дискусія

Для того, щоб залишити коментар, необхідно увійти
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук