Палац Хоткевича: перезавантаження

Культурна «перебудова» – так можна назвати те, що зараз відбувається у львівському палаці культури імені Гната Хоткевича. Тут формують новий фірмовий стиль, стратегію, візію та позиціонування, тобто образ установи. Тотальний ребрендинг втілюється завдяки новій керівниці Оксані Гузь та її команді під патронатом управління культури департаменту розвитку Львівської міської ради.

ZAXID.NET поспілкувався із Оксаною Гузь про перетворення, які відбуваються у палаці Хоткевича.

Оксана Гузь, керівниця палацу Хоткевича. Фото Ірини Дяченко

Довідка: Оксана Гузь за освітою політологиня і менеджерка з управління та адміністрування. Була координатором спільного проекту ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» та радником з розвитку спроможності Львівського хабу проекту U-LEAD, GIZ. Окрім цього, працювала заступницею директорки Центру Довженка.

***

Стратегія

Стратегію розробляли усі працівники палацу на робочих сесіях, які відбувались регулярно упродовж чотирьох місяців. До роботи долучилися і адміністрація, і творчі, і технічні працівники. Для всієї команди було важливо, щоб це був «живий» документ, де чітко прописана спільна мета і шлях до неї, а не «витягнутий» файл з інтернету.

Мета – зробити палац конкурентоспроможним, не наслідувачем, а задавачем культурних тенденцій. Перетворити його на живий простір креативу. Руйнувати те, що є, нове керівництво не збирається. Однак варто бути свідомим: колективи, які не є популярними серед відвідувачів і дублюють роботу інших, мають закриватися або змінюватися на нові.

Історичний скан

Аби розуміти, з чим тут мають справу, у палаці дослідили історію його розвитку. Переглядали архіви, історичні довідки, документи, знайшли багато фотодокументів, наприклад, переписки уряду міста і робітників, як вони узгоджували будівництво палацу.

За підсумками створили серію плакатів з ключовими датами з історії розвитку палацу. Їх можна оглянути в одній із зал палацу.

Окрім цього, спілкувались з експертами з Центру міської історії, Музею терору та іншими, які знають історію палацу в деталях. Цікавою і водночас цінною знахідкою є фотоальбом 1956 року з світлинами найстаршого танцювального колективу палацу – «Мрія». Він функціонує тут протягом 71 року.

Найстаріший танцювальний колектив палацу – «Мрія». Фото з архіву палацу

Палацу більше 80 років і упродовж усієї історії він не змінював свого профілю. Завжди був закладом культури й місцем проведення дозвілля львів'ян.

Ідея створити такий простір зародилась ще у 1924 році. Стимулом став протест львівських робітників. Вони не мали, де організовувати свої зібрання і відпочивати. Та місцева влада відмовилась давати кошти на будівництво клубу. Тому ті ж робітники впродовж 10 років щомісяця відкладали 1% зі своєї зарплати. Так назбирали потрібну суму грошей і оголосили конкурс на розробку архітектурного плану. У ньому перемогли двоє польських архітекторів Тадеуш Врубель та Леопольд Карасінський. Будівництво клубу розпочалось восени 1933 року цими ж ініціативними робітниками. Вони працювали на вихідних, ввечері та вночі. У 1934 році будівництво палацу Культури завершили. Щоправда, називався він тоді палац робітників. У період радянської окупації був палацом трамвайників, згодом був перейменований ім’ям радянського розвідника і диверсанта Миколи Кузнєцова. На початку 90-х років палац назвали на честь Гната Хоткевича, українського музиканта, композитора і мистецтвознавця.

Згідно з проектом Тадеуша Врубеля, заклад збудований у стилі функціоналізму. Це підтверджують прості форми, використані в інтер’єрі, чіткі лінії, відповідність зовнішньої конструкції внутрішньому наповненню, максимальне використання простору.

Будівля

Та первинний вигляд палацу культури відрізнявся від сучасного. Він був наполовину менший. Спочатку будівля, як і тепер, мала три поверхи. Та згідно з збереженими ескізами Тадеуша Врубеля, функціонувала лише ліва частина закладу. Праву, де зараз коридори, добудували у 1980-х роках. Тоді ж збільшили і головну сцену та великий концертний зал. Зараз його загальна місткість - 597 місць: 400 у партері та 197 на балконі. Тобто на 47 місць більше від загальної місткості великої та камерної сцен у Львівському театрі Лесі України і майже на 200 місць більше, ніж у Першому театрі.

За проектом Врубеля, у підвалі був боулінг на дві доріжки, підсцення, кухня з їдальнею та багато складських приміщень. На першому поверсі - великий концертний зал, каси, гардеробні, буфет і фойє. На другому за планом був великий читальний зал, де збиралась культурна інтелігенція й обговорювала новинки літератури.

Окрім цього, функціонувала кімната з настільними іграми, палярня (спеціальна вентильована кімната, де відвідувачі палацу могли покурити), кабінети керівництва та зал для засідань. На третьому були зал для інвентарю оркестру, бібліотека, читальний зал та двохкімнатна квартира з вбиральнею, ванною і кухнею, де жив директор Палацу. Ця квартира мала окремий вхід, а зсередини палацу дверей до неї не було.

На даху палацу – простора тераса з місцем для оркестру. На жаль, зараз дах палацу в аварійному стані і є непридатним для використання. Однак після ремонту тут планують організовувати різноманітні заходи, лекції, майстер-класи, вечірки та кіноперегляди просто неба.

Сильні і слабкі сторони

Як виглядає палац для лідерів креативних індустрій Львова? Відповіді шукали на зустрічі, де аналізували слабкі і сильні риси закладу. На нього запросили менеджерів культури зі Львова. Серед них Іоланта Пришляк, голова правління оркестру «Inso Lviv», Віталій Кирилів, координатор ReZavod, Оксана Дащаківська, керівниця Західноукраїнського представництва міжнародного фонду «Відродження», керівники Театру Лесі, Театру Курбаса, Першого театру, Парку культури, Шевченківського гаю, Центру Довженка, Центру Супутника, представники кафедри культурології Українського католицького університету, керівники інших народних домів та сучасні діячі культури.

«Палацу потрібно визначити свою концепцію розвитку і відповідно формувати свій бренд. Працювати над упізнаваністю. Аби від самої назви у людей виникали асоціації прогресивної культурної установи. Аби люди любили палац, як, наприклад, люблять "Кока-колу". Зміна логотипу - добрий початок. Та слід бути обережним, аби зміни не були локальними. Тому необхідно творити свій власний продукт. Бо поки що установа немає свого "обличчя". Та перспектива є, палац Хоткевича цілком може стати сценою синтезу різних напрямів мистецтва. Коли літературу, театр, кіно, музику об’єднують і творять один продукт. Для цього потрібно розвивати напрями у взаємодії, а не окремо, ставити шоу, мюзикли, перформанси. Палац може бути потужною платформою для втілення ідей митців з різних сфер. Тут вони могли б реалізовувати свої проекти, а пізніше “нести у світ”. Творчі експерименти – це завжди круто і цікаво», - каже Віталій Кирилів, координатор ReZavod.

До аналізу долучився також колега з Польщі Пьотр Франашек, керівник Центру зустрічі культур у Любліні.

«Це суперсучасний простір на 28 тис. м², тобто за площею, як сім палаців Гната Хоткевича. Зовнішня стіна там оснащена LED-екранами, на яких транслюються інформація про заходи та інші візуальні ролики, на даху будівлі - сад і пасіка, мед з якої продають у своїй сувенірній крамничці. У цьому ж Центрі найбільша сцена в Європі, до якої обладнаний спеціальний просторий ліфт для підйому великих вантажних автомобілів з обладнанням та іншим інвентарем», - зазначає Оксана Гузь.

На заході керівництво палацу Гната Хоткевича разом з управлінням культури Департаменту розвитку Львівської міської ради та Центру зустрічі культур підписали договір про співпрацю. У планах втілити спільні проекти, бо повчитись один в одного є чого.

Підписання договору про співпрацю із Пьотром Франашеком

Візія

Стати конкурентноспроможним центром культури, лідером культурних тенденцій та інноваційної освіти. Так звучить візія палацу до 2025 року. Тут планують створити свою книгарню, де зможуть зустрічатися поети, письменники та й загалом усі поціновувачі літератури. Окрім цього, у палаці хочуть організовувати різні навчальні програми для людей всіх вікових категорій. Підвищувати свою компетентність тут зможуть і менеджери культури, лідери креативного сектору. Для них будуть розроблені спеціальні воркшопи та семінари. У стінах центру облаштують і місце для галереї, аби митці зі всього світу могли виставляти тут свої роботи.

Особливий акцент під час формування візії зробили на міжнародній співпраці. Палац повинен стати модернізованим, багатофункціональним та затишним простором та надавати якісні послуги в сфері креативних індустрій та організації подій.

Палац має бути безпечним та сприятливим середовищем для роботи й занять усіх працівників установи, а умови праці - комфортними. Робітники центру повинні також відповідати вимогам своїх професій і виконувати роботу якісно та ефективно.

Фірмовий стиль

З чим асоціюється палац? Зі слів керівниці, відповіді, які траплялися під час дослідження були різні. Історична будівля - те, що лунало найчастіше. Саме від цього відштовхувались дизайнери, коли розробляли фірмовий стиль. Під час роботи над логотипом змінили рівень лінії горизонту – підняли його з лінії фундаменту і зрівняли з дахом. Тобто коли людина дивиться на логотип, аби вона бачила будівлю нарівні з собою. Не нижче чи вище. Таким чином логотип демонструє, що люди і сам палац, як установа, однаково цінні і неможливі одне без одного.

Обрали в палаці й нове гасло – «Побачити нове, вийти за горизонт».

Палац «ожив»

На посаді керівника Оксана Гузь від травня 2018 року. За цей період вдалось втілити чимало, з найголовнішого - затвердили новий статут, який розширив сфери діяльності палацу. До цього тут діяв статут, ухвалений ще 1996 року. Відновили й технічний паспорт будівлі, що є основою та передумовою багатьох ремонтних робіт. І що найважливіше – сформували стратегію розвитку центру культури, загальну мету.

Команда Хоткевича також працює над покращенням інфраструктури установи, заплановані ремонт даху та каналізаційної системи. Уже в жовтні відбудеться архітектурно-дизайнерський воркшоп щодо збереження історичного та оновлення існуючого інтер’єру палацу. Паралельно проводиться робота щодо оновлення громадського простору навколо.

Палац Хоткевича почав брати активну участь у культурному житті міста. Уже у вересні він стане однією з головних локацій щорічного театрального фестивалю «Кіт Ґаватовича». Тут він і розпочнеться. У межах цього ж фестивалю у палаці щодня відбуваються репетиції шекспірівського «Гамлета». Виставу готують чилійські й українські митці. Показ відбудеться уже 8 вересня у Lemstation.