Для палацу XVIII-XIX ст. у Роздолі на Львівщині, пам’ятки місцевого значення, обирають нову функцію. Новий приватний власник історичної нерухомості та команда, яка працює над її відновленням, розглядають різні варіанти пристосування. Серед них – освітня, медична, туристична, культурна та інші функції. Для обговорення цих варіантів у палаці зібралася експертна група фахівців з різних галузей. Кожен з них висловив свої «за» чи «проти» кожної з пропозицій. ZAXID.NET переказує основні тези.
Приватна школа-пансіон
Ідея такого приватного елітного закладу освіти в Україні визріла давно. За кордоном такі школи зазвичай влаштовують за містом, в історичних пам’ятках, для них створюють відповідну інфраструктуру.
Надія і Михайло Дубченки займаються закладами приватної освіти у Львові. Вони зазначають, що палац у Роздолі цілком може підійти для закладів такого типу. При плануванні такої функції має значення площа і територія навколо. Для безпеки такі школи мають бути віддалені від міста і під охороною. На великій території передбачають спортивні майданчики, басейни, конюшню, відпочинкові зони та інші додаткові об’єкти.
«На площу 3000 м2 палацу там могло б навчатись 300-350 учнів. Кампус мав би бути окремо. Якщо працювати поетапно, на такі показники можна вийти впродовж 5 років», – зазначив Михайло Дубченко.
Однак одна із ключових умов такого закладу – безпека дітей. Тому палац стає закритим об’єктом і втрачає туристичну привабливість. Ірина Мацевко із Харківської школи архітектури застерегла також про певні ризики напруги, яка може виникнути в маленькому містечку, де створюють елітні закриті заклади.
Психологічна реабілітація
Ще один вид закладів, на які в Україні є вже запит, а по війні буде ще більший, це реабілітаційні центри. У Роздолі роздумують над специфікою саме психологічної реабілітації, оскільки тут є великий парк, віддаленість від великих міст. Дружини військових підтвердили, що ветеранам треба відпочинок, де є тишина і немає людей. Тому такий заклад також має бути відгороджений і з обмеженим доступом. Відкритим залишається питання інклюзивності і доступності будівлі та як для цього пристосувати історичну пам’ятку.
Голова Новороздільської громади Ярина Яценко зазначила, що раніше такий варіант пристосування палацу розглядала також церква. «Тут є парк, спокій, що сприяє відновленню рівноваги. Також не варто забувати про родову тяглість не тільки Лянцкоронських, цей палац з парком є місцем сили для багатьох мешканців Роздолу», – зазначила Ярина Яценко.
Раніше у палаці працював санаторій, тому функція реабілітаційного центру – своєрідне продовження цієї медичної традиції і робочі місця для громади. Підсилити цей варіант зможуть інші відновлені будівлі у Роздолі, які адаптувала ініціатива «Спадщина.Ua». Один об’єкт готується під геріатричний центр, другий – під медлабораторію.
Медикиня і керівниця опікунської ради дитячого інтернату в Роздолі Олександра Янович пропонує варіант ресурсно-відновлювального центру для сімей з дітьми з інвалідністю. «Тут зможуть надавати послуги психологічної і відновлювальної підтримки, такі заклади охоче фінансують міжнародні організації», – зазначає Олександра Янович. Також вона додала, якщо розглядати з точки зору бізнесу і прибутковості, то гроші цей заклад зможе заробляти, коли це буде закрита бізнес-модель, наприклад ретритно-ресурсний приватний центр.
Ще одна представниця медсфери Наталя Бондарчук пропонує комплексний підхід: палац – це база, навколо якого можна добудовувати інші об’єкти. «На чомусь ми заробляємо, інші проекти соціальні. Є готельний комплекс, поруч ресторан із садом, конюшнями і винним погребом. Доповнити арт-об’єктами, відпочинком на озері, ботсадом. А школи і медичні заклади можна будувати нові навколо», – переконана вона.
Також прозвучали думки, що реабілітаційний центр все ж треба робити біля міст, щоб соціалізувати військових.
Заміський виставково-готельний комплекс
Таких об’єктів також надзвичайно мало на Львівщині. Однак влаштувати у пам’ятці готель – великий виклик для архітектора, щоб не завдати шкоди історичній будівлі і створити відповідний функціонал для комфорту.
«Функція туристично-мистецького центру впливає і на контекст, і на сам палац. Але якщо її починати втілювати, виникає багато нюансів із нормативними вимогами, інженерними мережами. Мистецький центр можна влаштувати поруч. Радянські будівлі біля палацу здатні сформувати цікавий комплекс з величезним набором функцій – туристичних, мистецьких – і головне відкритих», – каже архітектор Іван Щурко. І додає, що таким зразком можуть бути мережі конференц- і виставкових сервісів у Миколайках і Криниці у Польщі, які дали поштовх до розвитку депресивних районів.
До схожого висновку дійшли фахівці Бізнес-школи УКУ, які переконані, що «вбивати» історію заради утилітарної функції не варто. Якщо цей палац колись був центром мистецтва і містив третю в Європі колекцію, то чому б його зараз не зробити маркет-плейсом для сучасного мистецтва з резиденціями, конференц-залами, рестораном, готелем.
Анні Сологуб, яка раніше працювала в сфері гостинності, а зараз у кіноіндустрії, подобається ідея готелю з арт-центром: «Я не бачу потреби у великих інвестиціях в реставрацію, якщо ми робимо тут медзаклад. Медицина має думати про комфорт і пандуси. А об’єкт може заробляти гроші вже тепер. Це готова фотостудія, можна думати про мистецькі пленери, покази мод, кінозйомки».
Інвестиційний банкір, який працював над залученням інвестицій у готельний бізнес, Тарас Бачинський наголосив на ризиках бізнесу кантрі-готелів, його фінансових спроможностей.
«Коли тут створити готель з ресторанами, ви загубите це місце. Я за громаду, люди мають мати цей парк, – наполягає Ірина Мацевко. – Функція арт-центру з іншими допоміжними була б добра. Але має бути професійний куратор з довготерміновими планами».
Ганна Сидоренко, операційна директорка Агенції культурного туризму в заповіднику «Тустань», висловилася за ідею ретрит-центру, який поєднує кілька функцій: «У палаці є мистецька тяглість, яка була перервана, але її можна відновити. Тут можна створити релакс-зону зі спа-процедурами і арт-терапією. Туристи приїжджатимуть на довше відпочити душею і отримати мистецьку просвіту».
Живий музей і туризм
Розташування Роздолу створює добрі передумови для туристичної функції палацу. Це львівське Опілля, пряма дорога зі Львова у Карпати, 6 км до Стільського заповідника, умови для розвитку велосипедних маршрутів. Ця локація буде розрахована на туриста, який приїжджає в регіон не вперше і вже вивчив Львів, але хоче побачити щось ще.
Керівник управління туризму ЛОВА Тарас Лозинський переконаний, що туризм найшвидше зможе забезпечити окупність інвестицій.
«Готель на 30 номерів не є самоокупним. Ідея з санаторієм була нав’язана радянщиною. Тоді знівелювали пам’ятку, знищили надбання і возили людей пити водичку. Цінність цього об’єкту набагато більша. Тут можна зробити багато маленьких туристичних магнітів, які будуть залучати різні сегменти, що будуть переплітатись», – зазначив Тарас Лозинський.
Порівнюючи із концепцією розвитку туризму у Тустані, керівниця проекту «Палац Розділ» Ганна Гаврилів наголошує на моноконцепції: «У Тустані все базується на естетиці середньовіччя. Якщо це епоха XII ст., то там продають суверніри тої епохи, організовують танці, розваги і майстер-класи ремесел середньовіччя, відповідні костюми і фестивалі». У випадку із палацом у Роздолі набагато простіше. Це період Австро-Угорської імперії, є багато джерел, зображень та фотографій, які допоможуть відтворити цю епоху.
Реставраторка Ірина Гірна наводить приклад Ланцута, який легко запозичити. Наприклад, влаштувати квест з пошуку принцеси, придумати концептуальну туристичну ідею. «Це має бути живий музей, де ти сам занурюєшся в епоху. Люди захочуть побачити розкішні інтер’єри, відчути емоцію, насолодитися стилістикою XIX ст. з балами, каретами, фото у ретросукнях», – вважає Ірина Гірна.
Наталя Підківка, яка займається весільним івент-бізнесом, підтримує ідею культурно-туристичного центру з відтворенням епохи і різними формами анімації: «Можна влаштовувати тематичні вечори, фехтувальні турніри, бали. А курси бальних танців можна організувати в “Старій школі”».
«Функція має бути коректна до цінності об’єкта. Попри всі варварства об’єкт зберіг багато цінних елементів, які заслуговують бути збереженими, переосмисленими. У цьому палаці мала би бути умовна третина приміщень відтворених скурпульозно до деталей, з достойним музейним ядром, яке зможе візуалізувати історію палацу з європейською розкішшю, яка тут була раніше і має відчуватись тепер», – підсумував архітектор Іван Щурко.
Інвестор Ігор Ліскі погоджується, що палац у Роздолі – це не нова історія, а продовження 300-річної. Якщо робити наголос на історії цієї будівлі, її архітектурній вартості, палац має бути відкритим, а функції туризму, культури і готелю можна поєднати. Ключовим власник палацу вважає історичну цінність, реставрацію, туристичні магніти і задіяність громади.
«Ми можемо щось додавати і маркетингувати, але применшувати і робити, як радянська влада, наприклад, пансіонат, це трохи неправильно. Щоб зберегти історичну красу палацу, реставрувати, не треба його закривати. Однак треба придумати функцію, якою можна буде конкурувати з іншими туристичними містами, наповнювати місце культурою, створити ексклюзивний магніт. Це місце може стати базою для наукової діяльності – наприклад, провести тут конференцію з реставрації, з’їзд архітекторів, музичний, літературний чи історичний фестиваль. Головне завдання – створити екосистему, унікальний продукт, а навколо нього все інше», – переконаний Ігор Ліскі.
Нагадаємо, аварійний роздільський палац від липня 2023 року перебуває у приватній власності інвестиційної компанії EFI Group. Його новий власник Ігор Ліскі роздумує над якнайкориснішим використанням площі понад 3000 м2 самого палацу, 9 аварійних будівель радянського часу, великим парком-пам’яткою.