У Бібрці презентували відреставрований давній годинник на міській раді, який не відбивав час десятки років. Під час роботи над відновленням виявилося, що майстер, який його встановлював століття тому, був звичайним торгівцем, але видавав себе за годинникаря. Він купував швейцарські механізми і чіпляв на них таблички зі своїм іменем, називаючись виробником. Всю цю історію з’ясував теперішній реставратор годинника на ратуші Олексій Бурнаєв, він розповів її ZAXID.NET.
Продавець, який видавав себе за майстра
Кандидат фізико-математичних наук Олексій Бурнаєв належить до рідкісних у наш час фахівців – кампаністів, які виробляють та реставрують годинники і куранти на дзвіницях, вежах та ратушах. Коли він почав працювати у Бібрці над відновленням годинника, у процесі роботи почали з’ясовуватися цікаві факти.
Олексій Бурнаєв розповідає, що годинник міськради Бібрки складається з трьох різночасових елементів. Автентичні дзвони 1889 року – чеського виробництва. Механізм, ймовірно, був замінений у 1920-х роках. Циферблат теж виглядає не за розміром, його могли перенести з іншого місця.
На вежовому годиннику у Бібрці була металева табличка з іменем майстра – М. Єґер, який був відомий в часи Австро-Угорської імперії у Станіславові (Івано-Франківську) як виробник кишенькових годинників. Він мав майстерню в центрі міста, а на табличці, якими позначав вироби, вказував перелік нагород.
За деякий час Олексій Бурнаєв знайшов в інтернеті фото ідентичного кишенькового годинника з вказанням оригінального виробника. Це був швейцарський виробник V.HENRI-LEUBA. Його через Велику Британію продавали в Російську імперію, а потім гравер наносив логотип кінцевого продавця.
«Ще за Австрії він підписувався німецькою M. Jӓger. В оголошеннях вказував, що продає годинники Longines та інші швейцарські марки. А вже за Польщі писався Jaeger і рекламував “досконалі годинники власного виробництва”», – пояснює Олексій Бурнаєв.
Чому так робили тоді, важко сказати, можливо, теж були якісь санкції або для уникнення митних процедур.
В Олексія Бурнаєва також виникли сумніви і щодо механізму на магістраті у Бібрці, адже він був єдиним вежовим, підписаним авторством Єґера. Більшість таких годинників у регіоні виготовила майстерня Міхала Мєнцовича з Кросна. Також з архівних даних відомо, що Єґер не міг полагодити зламаний годинник на Станіславській ратуші на початку XX ст. і від його ймовірної мануфактури не залишилося жодних слідів, хоча вона гіпотетично мала працювати до приходу «совєтів». Таким чином львівський дослідник припустив, що годинники не виготовляв Єґер, лише позначав їх своїм іменем.
Вежовий годинник у Бібрці складається з циферблату з вексельним механізмом, дзвонів, набору гир і самого механізму в пилозахисній шафі, на якій вказано дві дати – 1927 та 1936 рік. Однак на давніше походження годинника вказують дзвони, відлиті у 1889 році празькою фірмою Йосифа Дієпорта. У самій Чехії такі дзвони – рідкість, їх майже всі переплавили під час війни. У піску на горищі ратуші Бібрки виявили розбиті молотом деталі оригінального механізму.
Автентичний дзвін і поламані елементи первісного механізму (фото Олексія Бурнаєва)
Дослідник довго шукав аналоги бібрського годинника, аж поки не натрапив на ідентичний механізм фірми Weule з Бокенема (Німеччина).
«Я побачив відео, як в Росії в Серпухові бомжі вкрали з монастирського годинника металеві таблички на металобрухт. Під ними був напис Weule з Бокенема. Я вирішив ознайомитись з цією фірмою, зайшов на сайт її музею, бо виробництво припинилось ще у 1960-х, і побачив точно наш годинник з Бібрки», – каже науковець.
Під накладними табличками Єґера у Бібрці кампаніст не знайшов оригінального напису виробника, але нові таблички явно були прикручені шурупами на старі отвори і перекривали букви напису.
Дослідник дійшов висновку, що Єґер був комерсантом, дилером, який видавав себе за майстра. Це йому допомогло балотуватися до магістрату Станіславова.
Також Олексій Бурнаєв помітив схожість механізмів і кріплень годинника з Бібрки до таких же на костелах Скали-Подільської і Рудок та ратуші в Сокалі.
«Циферблат теж не автентичний, бо під старий була вимурувана ніша, а той, шо зараз, – на 20 см менший. Він старіший, ковальської роботи. А механізм годинника – фабричний. Є підозра, що він з костелу, який розташований через дорогу від ратуші. Місце для годинника на костелі раніше було порожнім, зараз там сучасніший пластмасовий циферблат», – додає дослідник.
Рідкісний вежовий годинник на аптеці
Варто нагадати, що будівля теперішньої міської ради Бібрки первісно була аптекою. У розв’язку детективної історії допомогли раніше виявлені на стіні коридору фрески. Це були Кузьма і Дем’ян, покровителі аптекарів. «Один із них розтирає зілля, а інший читає книжку. Якщо придивитися, то там є якісь ієрогліфи, схожі на китайські. Також є трави, півень або інший птах. Знизу змій обвиває їх зі всіх сторін», – описала знахідку реставраторка Ірина Гірна.
Таких казкових героїв – драконів, єдинорогів, феніксів – на аптеках малювали у німецькій та австрійській традиції. І це вказує на приблизний період створення фрески – XVIII ст. На кованій решітці балкону є символи медицини – кадуцеї. А стрілки годинника схожі на аптечні корки.
Вежові годинники зазвичай ставили на ратушах, церквах, будівлях вокзалів і банків. Виявлений у Бібрці годинник є рідкісним зразком, встановленим на аптеці. Відомі приклади давніх аптек в Європі, які мали годинники на фасадах або в інтер’єрних меблях.
Про цей будинок не збереглося документації, але те, що він може бути ще ранішим, ніж початок XVIII ст., свідчать міцні склепіння, грубі стіни, давні фундаменти. Заступниця міського голови Бібрки Оксана Довгаль припускає, що, можливо, об’єднали дві старіші кам’яниці і на початку XX ст. зробили там магістрат.
Годинник на міській раді Бібрки не працював близько 35 років. Після ремонту його роботу знову запустили. Він відбиватиме час від 6 ранку до 12 ночі. Два дзвони, настроєні у мажорну терцію, видають гарний насичений звук.
Всі фото Олексія Бурнаєва, крім титульної