Політв’язень Олег Сенцов написав листа українцям

Український кінорежисер Олег Сенцов, який є незаконно ув’язненим за сфабрикованими звинуваченнями у російській в’язниці, надіслав листа. Його оприлюднила сестра Сенцова Наталія Каплан.

У листі кінорежисер пише, що впевнений у перемозі України. «І я не буду говорити, що ми подивимося хто кого. Я і так знаю, хто переможе. Прагнення до свободи і прогресу не зупинити», - йдеться у листі.

Також він закликає українців не звільняти полонених за будь-яку ціну, а використовувати як зброю проти ворога. «Не треба нас витягувати за будь-яку ціну - перемога від цього не наблизиться. Використовувати нас як зброю проти ворога – так», - вважає Сенцов.

Він запевнив, що в ув’язнені він тримається та назвав себе та інших бранців «цвяхами в кришку труни тирана».

Нагадаємо, 25 серпня виповниться рік від того дня, коли суд у Ростові-на-Дону оголосив вирок у справі Олега Сенцова та Олександра Кольченка. Суд засудив українського кінорежисера до 20 років позбавлення волі, а активіста Олександра Кольченка до 10 років. Прокурор вимагав для Олега Сенцова 23 роки позбавлення волі, а для Олександра Кольченка – 12. Обоє мають відбувати покарання у колонії суворого режиму.

Світова спільнота не раз зверталась до російської влади з вимогою звільнити Сенцова та інших кримських активістів.

Лист Олега Сенцова

Усім, кому це цікаво!

Третій рік я сиджу в російській в'язниці. Третій рік проти моєї країни ведуть війну. Ворог воює підло, крадькома, вдаючи, що він тут ні до чого. Йому ніхто вже не вірить, але його це не зупиняє. Війна не буває гарною, але правда все одно за нами - ми ні на кого не нападали, ми захищаємося. Але крім цього, головного ворога, якого всі знають і який зовні, є й інші. Вони дрібніші, але вони усередині, тут під шкірою, вони майже свої. Але вони не за нас, вони за себе. Хтось залишився від старих часів, хтось просто хоче жити по-старому, але під новою особистістю. Не вийде. І у того великого і у цих менших цілі різні, але нам з ними не по дорозі. І я не буду говорити, що ми подивимося хто кого. Я і так знаю, хто переможе. Прагнення до свободи і прогресу не зупинити.

Нас багато у полоні в Росії і ще більше на Донбасі. Когось уже звільнили, інші чекають та сподіваються. У кожного своя історія й умови утримання. Хтось на полонених піариться, хтось реально працює. Ставати більш відомим ув’язненим, щоб тебе обміняли скоріше від інших - це не той шлях, по якому я хотів би пройти. Я не хочу тягнути ковдру на себе. Я хочу залишитися просто прізвищем в загальному списку. Навряд чи мені запропонують вийти останнім, але це був би хороший вибір.

Тут в ув'язненні ми обмежені. І навіть не свободою - цього вже не відняти, а тим, що мало що можемо зробити тут для країни. Точніше зробити можемо тільки одне - триматися. Не треба нас витягувати за будь-яку ціну - перемога від цього не наблизиться. Використовувати нас як зброю проти ворога - так. Знайте, що ми не слабке ваше місце. Якщо нам судилося стати цвяхами в кришку труни тирана, то я хотів би бути таким цвяхом. Просто знайте, що ці цвяхи не зігнуться.