Галицькі господині XIX-XX ст. дбали не лише про затишок вдома і смачні страви на кухні. Серед тем, які пильнували тогочасні жінки, були й модні тенденції, поради з догляду і краси, етикет і поводження з гостями. А для українок важливим було ще й збереження національної ідентичності. Попри всю складність життя у першій половині XX ст. українська інтелігенція намагалася тримати цю високу планку.
Родина Заклинських у кінці XIX – на початку XX ст. була дуже відома і діяльна на Галичині. Серед її представників – січові стрільці, вояки УГА, педагоги, етнографи, письменники і громадські діячі. Богдан Заклинський був підхорунжим УСС, а згодом вчителював, був членом НТШ та збирав етнографічну спадщину. Про його дружину Осипу Заклинську розповіла дослідниця та краєзнавиця Ірина Садула, лекцію організував Центр гендерної культури. Осипа була не лише вчителькою, але й написала книжку з корисними кулінарними рецептами та перший косметичний порадник для жінок.
Осипа Середа з Івано-Франківська вийшла заміж за Богдана Заклинського у 1913 році, а вже через рік подружжя було змушене евакуюватися у Відень через Першу світову війну. Втім, там Осипа Заклинська не байдикувала: вона навчала дітей воєнних біженців, заприятелювала з багатьма відомими діячами, а також вчилась на кулінарних та косметологічних курсах, на основі яких потім видала дві книжки.
Повернувшись додому, подружжя часто змінювало місця праці не з власної волі. Заклинські вчителювали на Закарпатті, Тернопільщині, у Золочеві, Жовківському повіті та у Львові. Окрім педагогічної праці та виховання трьох дітей, Осипа займалася літературною діяльністю. Вона написала оповідання для української читанки, та найбільшою її працею є дві книги – «Нова кухня вітамінова» і «Як добути красу та задержати молодість та здоровля».
«Нова кухня вітамінова»
«Нова кухня вітамінова» вийшла у львівському видавництві «Русалка» 1928 року. Тоді на Галичині видавали й інші, також відомі кулінарні книги. Зокрема, таку підготувала дружина Петра і невістка Івана Франків – Ольга Франко «Практична кухня». Ще одну книгу «Як добре і здорово варити» за редакцією Олени Кисилевської надрукували у видавництві «Жіноча доля» в Коломиї.
У книзі «Нова кухня вітамінова» є окремі розділи зі стравами з м’яса і без, «лічнича, дієтична і діточа» кухня. Там можна знайти переписи печива, тортів, галярет, мармеляд, напитків, закусок, наливок, риби, дичини, салаток і багатьох інших. Щоб рецепти були справді корисні і вітамінні, як анонсує назва книжки, Осипа Заклинська консультувалася з лікарем. Із книги дізнаємося, що сто років тому ввечері до чаю гостям подавали «канапки, шинку, усяке масло до булки, бриндзю, сардинки, тіста, компоти, свіжі овочі. До чаю – заварювання або сік. Чай наливали із самовара, а філіжанки файно прикладені вичікували на креденсі (миснику)».
«Що найбільше вражає в цій книжці – вона починається добрими порадами від самої Заклинської. Тобто вона не починає відразу з переписів, а з того, якою має бути українська господиня, дім, господа, побут і навіть що має українка читати», – зазначає краєзнавиця.
Лекторка цитує Заклинську з її книжки: «Пані дому повинна мати жіночий часопис для домашньої культури, як “Жіноча доля”, “Нова хата”, “Життя і знання” та інші. Мусить йти з поступом часу і знати, що нового винайдено в області господарства, кухні, варіння, поживи, косметики, гігієни, виховання дітей, які появились нові книжки. А для дітей купити забавки, книжки, українські журнали “Світ дитини”. Діти живуть своїм світом і думками, лишімо їх в цій діточій радості. Інакше діти стають докучними, замучують маму і не дадуть їй поговорити з другими в спокою. Також господарство і дім мусимо вести поступово. Першим услів’ям поступовості є ощадність. Життя понад свій стан є в нас, на жаль, ще нерідким явищем. Конче треба все зреформувати. Розумна і поступова українка обчислить собі докладно свої приходи і розходи і лише все купує, на що їй вистачає грошей. Радше життя скромнійше і тоалєта стара... ніж елєганція і довги».
Ірина Садула розповідає, що Осипі допомагав працювати над книгою її чоловік Богдан. Він був пластуном і допоміг підготувати розділ про пластунську кухню – «Пластова кухня в таборі» з переписами «пластового чаю», «січового квасу».
Також Заклинська багато пише про сервірування столу, порядок на кухні, як правильно їсти. Вона зазначала, що за столом не потрібно починати розмови на політичні теми, бо це може спровокувати нікому не потрібні сварки. На столі має бути чистий обрус, квіти і правильне сервірування.
«Сервети мають бути зложені артистично. А побіч кожного тареля за чарками, коло малого тарільчика кладеться галузка цвіту для більшої прикраси», – навчає Заклинська.
Ірина Садула розповідає, що Осипа Заклинська наче звертається до читачів, розповідає якусь коротку історію, дає поради.
Дослідниця також відзначає цікаву лексику переписів. Наприклад, слово «склиця» означає помадку чи поливку, яка застигає, «калярепа» – це кольрабі, а «ярина́» – овочі. «Накипляк» – пудинг, але вони є і солодкі, і солоні, наприклад з каліфльору (цвітної капусти). Ще один смаколик з книги Осипи Заклинської це «ребарборум» – десерт з ревеню.
Усі страви заправлялись численними соусами. Чи не одним з основних інгредієнтів у Осипи Заклинської був мигдаль. Ірина Садула дивується, що екзотична приправа була настільки вживаною тоді, фактично чи не в кожному переписі.
Краса внутрішня
Кулінарні курси Осипа Заклинська закінчила у Відні, а косметичні – у Празі. Друга її книжка пов’язана з красою і доглядом за собою. Це був перший тогочасний косметичний порадник для жінок – «Як добути красу і задержати молодість і здоровля», який видали через рік після «Нової кухні», 1929 року.
Осипа Заклинська пише поради для жінок про косметику, гарний вигляд, як доглядати за шкірою, обличчям, руками і взагалі про здоровий спосіб і ритм життя. Вона наголошувала, що на зовнішній вигляд впливає не лише стан здоров’я, а й емоції.
«Радість не приходить до нас сама. Мусимо її сотворити і в собі знайти. Треба злегковажити всю журбу, турботи і недостатки. Треба енергії і сили волі, щоб все побороти і жити радісним життям. Смійтеся і тіштеся, як ваші діти. Відживайте в них», – писала Заклинська у косметологічному пораднику для плекання краси і здоров’я.
Осипа наголошувала, що справжньою красою жінки є її внутрішній стан: «Краса без принади, без чару є мертва. І найкраща жінка без принади, без душі лишиться студеною і не запалить почування в серці мужчини. Тому що принада – це наше духове життя, наша духовна культура, наші думки і почування, що відбиваються на нашім виразі і вигляді лиця, надають м’якість рухам і мелодійність голосу».
А принадність, писала Заклинська, має вищість над красою і є «неначе внутрішнім змістом, що виповнює зовнішню форму, надає їй лінію, м’якість і гармонію. Се загадкова таємна сила, що проникає людину до глибини. Голос, усміх, хід, кожен рух має в собі неописаний чар, що тягне і манить».
Ірина Садула наголошує, що Осипа Заклинська намагалася всіма способами пропагувати своє рідне, українське і закликала інших це робити: «Вона навіть у кулінарній книжці примудрилася це вплести і так дуже тонко, але доречно розповісти жінкам, зокрема, як важливо бути українкою у всіх сенсах, тобто читати українське, пропагувати українське і наголошувати на цьому своїм дітям».
«Поступово жінка мусить мати час на громадянські справи, збори просвітні і політичні, працю культурну і належати до жіночої організації “Союза українок”. Не може відтягатися від громадянських справ, коли не є хора і не має малесеньких дітей. Але її хата і родина не сміє на тім терпіти», – писала Осипа Заклинська.
Поради Осипи Заклинської могли піти в небуття, та якось дослідниці Оксані Хмарі потрапив до рук обірваний примірник без першої сторінки кулінарної книги. Згодом вона знайшла єдиний цілий екземпляр серед української діаспори у Румунії і перевидала «Нову кухню вітамінову» зі спогадами дочки письменниці. З того часу книжка вже двічі видавалась, і її вмить розкуповували. Також рецепти Осипи Заклинської відроджує проєкт «Авторська кухня українська».