«Precious»: Для всіх дорогоцінних дівчат всього світу

Це не історія про Попелюшку, яку рятує прекрасний принц від злої мачухи. У героїні матір така, що дасть фори найгіршій мачусі, вона постійно б’є і обзиває власну доньку. Але події фільму розвиваються так, що нагадують іноді казку, бо на шляху Прешес зустрічаються добрі й щирі люди, які їй допомагають і вчать повірити в себе.

Вона живе в Гарлемі. Вона мріє танцювати і бути зіркою музичних кліпів на телебаченні. Вона не вміє ні читати, ні писати. Їй вдається лише вивести олівцем неймовірними зусиллями своє ім’я, але й за це в тестах американських шкіл можна отримати велику кількість балів, а ще – вона одна з найкращих учнів з математики і закохана в учителя, який викладає її улюблений предмет. Їй 16 років, її вага значно перевищує норму і вона вагітна вже другою дитиною. Але в неї немає бойфренда. З семи років її ґвалтує рідний батько, і обидві дитини від нього. Першу, яка народилась із синдромом Дауна, звати Монго (скорочено від Монголоїд), і вона живе з бабусею.

Здається, в житті не буває нічого гіршого. Її ім’я Кларіса Джонс але всі її називають Precious – «Дорогоцінна»…

Повна назва фільму «Precious: Based on the Novel Push by Sapphire» і, як зрозуміло з назви, він знятий за романом 1996 року «Тужся» («Push») американської письменниці Сапфір. Це не історія про Попелюшку, яку рятує прекрасний принц від злої мачухи. В героїні матір така, що дасть фори найгіршій мачусі, вона постійно б’є і обзиває власну доньку. Але події фільму розвиваються так, що нагадують іноді казку, бо на шляху Прешес зустрічаються добрі й щирі люди, які їй допомагають і вчать повірити в себе. Вчителька на ім’я Блу Рейн (Blu Rain – Блакитний Дощ), медбрат Джон (перша роль Ленні Кравітца в повнометражному фільмі), працівниця соціальної допомоги міс Вайс у виконанні співачки Мерайї Кері, котра з’являється у кадрі без жодного макіяжу, що робить її майже невпізнаваною.

Прешес виганяють зі звичайної школи, і вона йде в альтернативну “Each One – Teach One”, де складних підлітків вчать алфавіту і читати по складах. У класі зібралися наркоманка, нелегальна іммігрантка з Ямайки, дівчина, яка мріє про власну звукозаписувальну студію, ще одна хоче відкрити лікарню для матерів і дітей. Їхня вчителька, міс Рейн, вірить у кожну ученицю і вважає кожну неповторною. «Push yourself» (дослівно «Штовхни себе») – каже вчителька Прешес, і дівчина з її допомогою починає читати книги по літерах. Міс Рейн дає завдання писати твори, і Прешес починає робити записи в блокноті про кожен день життя.

Від кошмарних буднів її рятує єдине – бурхлива фантазія. Коли батько її ґвалтує, Прешес уявляє себе кінозіркою на червоному килимі, яка роздає автографи фанатам. Коли вона дивиться у дзеркало, то бачить білошкіру, струнку блондинку. Вона уявляє привабливого молодого чоловіка поруч із собою. Після стількох фізичних і моральних знущань Прешес досі мріє про щасливе життя з коханою людиною, на відміну від багатьох, хто в таких випадках залишився б травмованим назавжди.

«Щодня я кажу собі, що щось станеться, як буває на телебаченні. Я прорвусь, або хтось прорветься до мене – я буду вчитись, доганяти пропущене, буду нормальною, пересяду на першу парту замість сидіти в кінці класу. Але кожен день не стає тим днем». Фільм починається з фрази «Все є даром всесвіту» і вчить нас не здаватись ніколи, працювати над собою і завжди жити з надією на краще. Прешес, на яку звалились всі біди світу, продовжує любити своїх дітей і знає, що світло є вкінці навіть найтемнішого тунелю.

«Precious» вже отримав нагороди на багатьох фестивалях, включно з найбільш престижним фестивалем в світі незалежного кіно в Санденсі, а також одну перемогу на Золотому Глобусі в номінації «Найкраща роль другого плану» для актриси Мо’Нік, яка зіграла маму Прешес. Її експресивний монолог на півтори хвилини, в якому вона вживає півсотні вульгарних слів, звертаючись до доньки, ще довго не забувається. 2 лютого будуть оголошені номінації на Оскар, і тема знедолених і обділених життям молодих людей мала б зачепити академіків, які визначають фаворитів року, якщо згадати тріумф «Мільйонера з нетрів» на останній церемонії Academy Awards.

Чи означає це, що закінчилась ера бездоганних красунь з ідеальними формами тіла і чарівними рисами обличчя? Нам приємно дивитись на Шерон Стоун чи Анджеліну Джолі, бо їхній шарм одразу полонить і не дратує, а погляд відпочиває, милуючись красивими і зухвалими. Нам подобається дивитися на життя багатих і знаменитих. Не маючи можливості самим роз’їзджати у лімузинах, ми спостерігаємо за чужим цікавим і блискучим життям. Нам стає некомфортно, коли нам показують, яке життя насправді навколо. І навіть у столиці світу Нью-Йорку є не лише модники і зірки.

Творці фільму «Прешес», попри деякі перебільшення кінообразів, зруйнували стереотипи і привернули увагу до болючих тем, про які всі інші воліють мовчати. Після прочитання книги або перегляду фільму, багато хто перестає дивитись з огидою на чорношкірих, які страждають від ожиріння. Адже треба розуміти, що у всіх є мрії, а життя не завжди сприяє їхньому здійсненню.

Режисер фільму Лі Деніелс відкрито говорить про свою гомосексуальну орієнтацію і вважає, що є ще багато нерозказаних історій, вартих того, аби втілити їх на екрані. За його словами, вони так само важливі, як і черговий фільм з Дженіфер Аністон, а може навіть і важливіші. Виконавчим продюсером фільму стала найвідоміша телеведуча світу Опра Вінфрі. Її, як і героїню фільму, теж зґвалтували в дитинстві, а в 14 років вона завагітніла, але дитина померла. Зараз Опра – одна з найвпливовіших жінок планети зі захмарними прибутками, яка насолоджується любов’ю багатомільйонної публіки.

Наприкінці фільму Прешес дізнається, що її батько помер від СНІДу, і вона теж ВІЛ-інфікована. Наступного дня дівчина пише в оповіданні про себе лише два слова: «Чому я?..». Ми ніколи не запитуємо, чому нас обирає доля, коли нам таланить у всьому. Ми звинувачуємо вищі сили тільки тоді, коли нам тотально не щастить і навколо одні розчарування.

Фільм закінчується сценою, в якій Прешес забирає обох дітей і йде від мами жити нарешті власним життям. Ми не знаємо, як і чи довго вона протягне сама, але вперше в житті вона виглядає впевнено і робить те, що хоче. Книга продовжується епізодом, в якому Прешес таки знаходить роботу, щоб утримувати себе і дітей, бо тепер вона вміє писати і заповнювати власноруч аплікаційні форми для пошуку роботи. Вона починає писати поезію і читає синові книжки перед сном.

Малобюджетний фільм «Прешес» вже вийшов на екрани в США наприкінці 2009 року і багато хто з критиків назвали його найкращим фільмом року. «Прешес» важко дивитись більше ніж один раз, але насправді в фільмі все зображено не так страшно, як тут описано. Прешес часто усміхається, натхненна турботою до неї незнайомих майже людей і вчить нас посміхатись також, незважаючи ні на що.