У Львові триває протистояння між владою міста та Львівською обласною державною адміністрацією навколо будівництва сміттєпереробного заводу на вул. Пластовій. Під час зустрічі 3 лютого з мешканцями району Знесіння голова ЛОДА Олег Синютка назвав намір львівської мерії збудувати такий завод «неприпустимим» і «неможливим». Після цього група мешканців району заявила, що проведе марш проти сміттєпереробного заводу. ZAXID.NET розповідає про перебіг акції та її результати.
Хто тут господар?
Вранці у четвер, 14 лютого, мешканці львівського району Знесіння та кількох довколишніх сіл сходяться на паркінгу торгового центру «Епіцентр». Звідси вони планують розпочати свій марш проти будівництва. О 9:00 у домовленому місці збирається група з близько 50 осіб. Вони оглядаються навколо, очікуючи на команду координатора.
Депутата Жовківської районної ради від партії «Укроп» Ігоря Муравського, який анонсував акцію на своїй сторінці у Facebook, на місці збору немає. Нема також іншого «укропівця» – депутата ЛМР Ігоря Зінкевича, який теж закликав львів'ян приєднуватись до маршу.
Натомість серед протестувальників можна зустріти підприємця і громадського активіста Віктора Горбача, який у 2016 році став головним інженером ЛКП «Збиранка». Він мовчки оглядає кількадесят учасників маршу. Напередодні організатори заявили, що в заході візьме участь тисяча осіб.
Активіст Віктор Горбач та інші учасники маршу проти сміттєпереробного заводу у Львові (фото ZAXID.NET)
Учасників протестної ходи координує людина з мегафоном – мешканець району Знесіння Михайло Куртяк. Він називає себе колишнім працівником міліції і представляє ініціативну групу «За екологію міста».
«Ми поки що людей утримуємо в правовому руслі, але нас постійно штовхають на громадську непокору. Постійно!», – емоційно розповідає ZAXID.NET координатор акції.
Михайло Куртяк наполягає, що сміттєпереробний завод не можна будувати біля міських очисних споруд, які, на його думку, не витримують навантаження.
«Очисні споруди – це вже стихійне лихо! Вони ніколи не відповідали вимогам розвитку міста, а тепер тим паче не відповідають. Це стратегічний об’єкт, а ми в стані війни. Захочеться москалям взірвати – ми потонемо у власному дєрьмі! Ви допускаєте, що може бути якийсь теракт? Я допускаю!», – розпалюється Михайло Куртяк.
Координатор маршу проти сміттєпереробного заводу у Львові Михайло Крутяк (фото ZAXID.NET)
Минає чверть години, людей більше не стає. Координатор каже починати марш і всі рушають по вулиці Липинського.
«Той завод потребує полігону, місця на нього нема. Вони хочуть відходи зі сміттєпереробного зливати в очисні споруди, а решту спалювати на ТЕЦ Ріната Ахметова і ми будемо тим дихати.», – на ходу розповідає мені учасник маршу, місцевий мешканець Богдан.
«Це атомна бомба! Чорнобиль екологічний!», – підтримує підозри Богдана жінка у червоному береті.
«Вся проблема в нашому мері: він не хоче працювати з обласною радою! Я за то, щоб завод був за межами міста», – продовжує розповідати Богдан.
«Однак на території області завод так і не збудували. Де ж переробляти сміття?», – запитую в чоловіка.
«Нам Синютка розказував, що ні один інвестор не хоче йти, бо не хватає сміття. А Львів не дає свого сміття! Синютка каже: «Місто мені не хоче дати свого сміття!». А Синютка – то є господар», – відповідає мешканець Знесіння.
Насправді за вивезення відходів зі Львова після сміттєвої блокади вже два роки відповідає саме ЛОДА.
«Ви мене не переконаєте. Ми залишимося кожен при своїй думці», – відповідає на цю ремарку Богдан і йде наздоганяти інших учасників маршу.
На перехресті Липинського і Промислової група зупиняється і йде на зупинку – далі до центру міста мітингарі поїдуть трамваєм.
Втрачений шарф і вкрадений мегафон
Біля входу в Ратушу мешканців Знесіння вже чекає з десяток пікетувальників. Вони тримають плакати з різними гаслами: «Будуйте сміттєпереробний комплекс за межами Львова», «Знесіння має 60 небезпечних об’ктів», «Стоп свавіллю перевізників», «Львів’яни проти підняття ціни на проїзд». Поруч з ними стоїть жінка з аркушем А3 «Бомжую 20 років! Прошу допомоги. Прийму в подарунок житло».
Неподалік стоять декілька активістів місцевого осередку праворадикальної організації С14. Серед них можна помітити і 20-річного Маркіяна Вербового на псевдо «Майор», який 17 серпня 2018 року завдав ножового поранення офіцерові поліції. Суд у цій справі ще не завершився.
«Всі вже? Сюда, блін…», – скликає учасників маршу до себе координатор Михайло Куртяк. Дехто ще тільки підходить на площу Ринок від зупинки трамвая.
«Слухай, я тебе прошу! Я не звізда «ютюба», я дуже нефотогігієнічний», – реагує на мою камеру Михайло Куртяк.
На комплімент щодо його шарфа, він зі словами «Тільки відстань від мене!» пропонує його подарувати. Раптом подарунок з моїх рук вириває один з учасників маршу.
«Це ворожий 24-й канал!», – пояснює він свій вчинок Куртякові.
«Поверніть шарф! Мені його подарували», – звертаюся до чоловіка.
«Пішов ти, знаєш…», – відповідає він і відходить за спини учасників протесту.
На жаль, шарф втрачено, але мітинг лише починається. Михайло Куртяк вмикає мегафон і починає розповідати. Він повторює тези про незадовільний стан очисних споруд, необхідність створення полігону біля нового заводу, «ТЕЦ Ахметова» та недовіру до міської влади.
Михайло Куртяк виступає перед учасниками маршу проти будівництва сміттєпереробного заводу у Львові (фото ZAXID.NET)
«Ми само собою звернулися до пана Синютки, який прийшов до нас на парафію на Нове Знесіння. Обласна рада пропонувала міській раді 17 місць, на яких можна будувати сміттєпереробний завод. Нам показали той документ, який посилали на ім'я пана Садового», – виступає Михайло Куртяк.
В його слова уважно вслухаються кількадесят учасників протесту. Серед них багато немолодих жінок.
«В мого чоловіка онкологія і ще кіста в голові. А син інвалід першої групи, отравився тими газами від очисних споруд. Ми за своє життя, за соломинку лапаємося! Ми не позволимо цього смороду, цих випарів, гудронів, тих атомів, того всього! Не дамо побудувати той завод на наших кісточках», – розповідає мешканка вулиці Польової пані Оля.
«Олю, то 24-й канал. Їм ніхто нічо не дає! Вони всьо перекрутять!», – звертається до неї жінка з сусіднім плакатом.
«Та я їм сказала правду!», – виправдовується пані Оля.
«Є вихід: Синютка дав 17 варіантів! Вибирай!», – відповідає вона на питання, що ж робити далі.
«В Європі брак площі. В нас площі є багато. Можна перенести це все за місто!», – підтримує інший пікетувальник.
«Але за містом теж живуть люди!», – заперечує йому чоловік із натовпу.
«Ви є неграмотна, незнаюча людина, відійдіть!», – наказує йому пані Оля.
«Там такі самі люди живуть, як ви!», – не заспокоюється чоловік.
«Мужчина! Йдіть звідси, бо ми вас вишвирнем!», – починає пронизливо кричати пані Оля.
«А ви хто такий? ZAXID.NET? То всьо ясно. Ви там таке писали…», – хитає головою жінка на ім'я Галя.
«Наприклад? Що саме писав?»
«Давніше. Ну, може не ви особисто, але ваші колеги. Я вас візьму на Грибовицьке сміттєзвалище! Станете на горі і подивитеся, де вулиця Щурата! І ви проти нас?!», – зі спокійного тону жінка раптом переходить на крик.
«Я кричу, бо я не можу дивитися на свідків Садового. Йдіть звідси, бо зараз дістанете. Я є психічно хвора, я пережила Майдан, я була поранена. Дайте спокій нам», – завершує вона наше спілкування.
Усі фото ZAXID.NET
На віддалі від натовпу стоїть чоловік у синій куртці: Назар мешкає на Глинянському Тракті. Він каже, що не хоче підходити ближче.
«Це все політична показуха, але заводу там дійсно не буде. Питання дуже заполітизоване», – ділиться він своєю думкою про акцію.
Тим часом мітингарі сперечаються про те, що за кордоном будують справді якісні заводи плазмового спалення: «Там один фільтр коштує, як тут цілий завод! То не до порівняння з тим, що має бути на Пластовій». Після Михайла Куртяка до пікетувальників звертається депутат Жовківської районної ради Ігор Муравський, який нарешті з'явився на акції. Далі слово бере громадський активіст Рустам Курбанов.
«Тут стоять представники Пустомитівського і Жовківського районів! Скажіть, будь ласка, що ви отримали від міста за дозвіл на вивезення сміття?», – він передає мегафон чоловікові в червоній куртці.
«Я житель села Малехова. Малехів не отримав ні школи, ні безплатної води!», – виступає він, згадуючи про рівень ртуті і важких металів у малехівських криницях.
Врешті до людей виходять депутати ЛМР Юлія Гвоздович та Сергій Івах. Останній заспокоює учасників маршу і обіцяє провести з ними зустріч на рівні керівників депутатських фракцій. Коли депутати повертаються в сесійну залу, виявляється, що в учасників маршу вкрали мегафон.
«Останній раз отой хлопець в червоній куртці його так по-діловому тримав, а далі – невідомо, хто забрав!», – розводить руками одна з жінок перед Михайлом Куртяком. Група активістів викликає поліцію і з'ясовує, де можна переглянути камери спостереження на площі Ринок. Решта учасників маршу протесту розходяться у своїх справах.