Свободу «Майору»

У четвер, 6 вересня, Апеляційний суд Львівської області розглядав апеляцію про зміну міри запобіжного заходу активістові праворадикальної організації С14 Маркіяну Вербовому, який під час затримання 17 серпня завдав ножового поранення офіцерові поліції. Захисники вимагали відпустити 20-річного хлопця на поруки народних депутатів.

ZAXID.NET стежив за перебігом судового засідання у справі Вербового.

Повний зал патріотів

Під апеляційним судом хлопці в масках і білих футболках з написом «С14» палять фаєри і вимагають звільнити «Майора». 20-річний Маркіян Вербовий на псевдо «Майор» вже майже три тижні сидить у СІЗО. Його та ще одного активіста Олега Цюпку затримали в центрі Львова за створення графіті з написом «Хто замовив Катю Гандзюк?». Під час затримання «Майор» вдарив ножем капітана поліції Володимира Костомаху. Тепер його можуть посадити на п’ять років.

Праворадикали влаштували фаєр-шоу перед входом до суду (фото Євгена Карася)

Підтримати Вербового прийшло близько сотні учасників праворадикальних організацій. До зали суду усіх пропускають через рамку металошукача. Підсудний впізнає знайомі обличчя, усміхається і махає з-за скляної перегородки. Чи залишатиметься активіст С14 під вартою аж до 15 жовтня сьогодні має вирішити колегія суддів під головуванням судді Василя Михалюка.

«Ваша честь, обвинувачення не надало необхідних доказів про обставини нападу. Працівники поліції були без розпізнавальних знаків і не представилися. Мій підзахисний побачив, що його товариш лежить на землі. Що він мав робити?! Молодий хлопець перебуває під вартою виключно за те, що не дав себе образити працівникові поліції!», – звертається до головуючого захисниця Валерія Коломієць.

Захист постійно наголошує на тому, що Вербовий з товаришем не знали, хто саме їх затримує. За словами адвокатів, правоохоронці з’явилися на місце події вже після того, як хлопці закінчили малювати графіті і сховали свої інструменти в рюкзак.

«Рішення суду першої інстанції необґрунтоване. Суддя розглянула справу за 15 хвилин. Адвокати навіть не встигли приїхати», – виступає ще один захисник Вербового Віктор Мороз.

Під час засідання Маркіян Вербовий тримався впевнено і навіть жартував (фото ZAXID.NET)

Молодого активіста С14 захищає троє адвокатів. Під їхнім натиском прокурор поводиться стримано і дещо несміливо. Він заявляє, що Вербового треба залишити під вартою, оскільки він може впливати на свідків і потерпілого, а також переховуватися від слідства. Підсудний неодружений і ніде офіційно не працює. Захист напирає на емоції. В хід ідуть політичні аргументи.

«Зараз на патріотів тиснуть. Маркіян хотів підтримати Катю Гандзюк. Існує версія, що замовниками нападу на неї були правоохоронці. Хлопець хотів очистити систему. Він брав участь у Революції Гідності, був у складі сотні самооборони Майдану. Таких людей треба підтримувати, щоб в нас тут не повторився Донецьк чи Луганськ!», – заявляє третій захисник Іван Василишин.

Всі дурниці через молодість

Адвокати Вербового припускають, що їхнього підзахисного затримували «за наказом згори». Водночас у молодого члена С14 «нагорі» знайшлися численні заступники. Півтора десятка народних депутатів зголосилися взяти обвинуваченого на поруки. Один із цих нардепів, Володимир Парасюк, прийшов до суду.

«Це не правоохоронці, а просто гопники з району! Як це: спочатку бити, а потім пояснювати хто вони такі? Що могло мотивувати хлопця на такі дії? Страх за власне життя і життя побратима. У мене офіційно зареєстрована зброя, яку я завжди маю при собі. І таких людей в Україні дуже багато. Наступного разу працівник поліції, який поводить себе неправомірно, просто дістане кулю в голову!», – у притаманному йому емоційному стилі виступає депутат Парасюк.

Володимир Парасюк зголосився взяти Маркіяна Вербового на поруки (фото ZAXID.NET)

«Для чого вам був потрібен ніж?», – запитує підсудного суддя Михалюк.

«Це туристичний ніж!», – відповідає Вербовий.

«Навіть якщо так. Наприклад, я ножів не ношу. Ви всі з ножами прийшли?», – звертається суддя до залу. У відповідь сміх.

«То для чого ніж?»

«Ковбаску порізати!», – віджартовується підсудний.

«Молоде-дурне»!», – зітхає на лавці жінка у чорній блузці. Це тітка Маркіяна Вербового Надія Дзюбан. Батько та сестра арештованого активіста сидять поряд. Обоє уважно і стривожено слідкують за перебігом суду.

«Він в мене ріс. Мама померла, коли Маркіянові було дев'ять років. А без мами самі знаєте як то є…», – ділиться переживаннями з журналістом ZAXID.NET Надія Дзюбан.

«Ті всі дурниці через молодість. І ще через колєг і горівку. Добре, що він хоч не п'є», – каже вона.

Судді заслуховують спільника Вербового Олега Цюпку. Він розповідає, що поліцейські під час затримання застосовували фізичну силу: «били по голові, ногах, крутили вуха і не давали дихати». Судді йдуть радитися. «Майор» перемовляється з побратимами через скло. Він виглядає спокійним і навіть радісним. Минає година, судді й далі у нарадчій кімнаті.

«Там зараз дзвонять!», – жартує Володимир Парасюк, прикладаючи телефон до вуха.

«Штефку, скажи, хай Парасюк дасть свій номер телефону. Бо мені лічильник довго міняють», – нахиляється тітка Надія до батька Маркіяна Вербового. Той вперше за весь час засідання усміхається.

«А він тобі лічильник поміняє?»

«Такий молодий і вже депутат! Які то люди мудрі є! Головне, щоб горівки не пив», – захоплюється Парасюком тітка Надія.

Фото ZAXID.NET і Євгена Карася

Через півтори години судді повертаються із нарадчої кімнати. Зал миттєво заповнюється. Суддя Василь Михалюк зачитує ухвалу.

«Рішення суду першої інстанції скасувати. Змінити міру запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю. Вербового Маркіяна Степановича звільнити з-під варти у залі суду…», – слова судді перериває переможний рев залу.

Маркіяна Вербового виводять з-за скляної огорожі. Товариші оточують його щільним колом і починають підкидати в повітря. Батько і тітка спостерігають за дійством, витираючи сльози.

«Заради таких моментів хочеться працювати», – ділиться враженнями з колегами захисниця Валерія Коломієць. Разом із абсолютною більшістю присутніх вона покидає будівлю апеляційного суду сповнена тріумфу та відчуття здійсненої справедливості.