Про нестримне прагнення халяви
Чи можливі безкоштовні цілодобові паркінги під вікнами львів'ян?
Питання паркування на міських вулицях викликає у Львові чимало суперечок та конфліктів. Можна почути скарги про брак паркінгів в центральній частині міста та водночас відчутне небажання багатьох водіїв платити за паркування.
Сьогодні необхідні 500 голосів набрала електронна петиція про цілодобове безкоштовне паркування автомобілів біля помешкань їх власників. Автором петиції став депутат Львівської міської ради Сергій Івах. Тепер петицію мають розглянути інші депутати на одному із найближчих засідань сесії. Та навіть якщо депутатський корпус підтримає цю ініціативу, то нічого окрім нових конфліктів і проблем вона не створить. Ідея гарантованого безкоштовного паркування – це чистий популізм і гра на емоціях львів’ян.
Уявіть собі спробу забезпечити безкоштовними місцями для парковки мешканців квартальної історичної забудови в історичній частині міста. Навпроти фасаду одного будинку на 16-20 квартир поміститься до п’яти автомобілів. Решта мешканців не зможуть реалізувати своє нібито гарантоване право на безкоштовний паркінг. До того ж ці автомобілі окупують громадський простір, який належить усій громаді міста і за приватне користування яким у цивілізованих містах та країнах потрібно платити.
Наведу приклад – міська влада Мюнхена, столиці німецької автомобільної індустрії, обслуговує менше 90 тисяч паркомісць на вулицях міста. За рік із них місто заробляє більше 35 млн євро. Навіть якби Львів заробляв на організованому вуличному паркуванні щорічно 35 млн грн, це вже було б суттєвим досягненням. За ці кошти можна придбати один новий трамвай або декілька автобусів. Можна збудувати дитячий садок.
Більше про практику паркування в європейських містах та розвиток громадського транспорту дивіться у новому випуску мого відеоблогу. У Мюнхені, Відні чи Амстердамі не плекають задумів щодо цілодобового безкоштовного паркування на вулицях. Це бажання халяви певної соціальної групи за кошт всієї громади. Не дивно, що у нас цей процес очолюють місцеві політики. Розділяти людей заради політичних бонусів – давня стратегія, яка зі стратегією розвитку міста не має нічого спільного.