Ще вісім років тому киянка Ольга Кудіненко не підозрювала, що створить один із найбільших благодійних фондів країни.
Під час однієї із закордонних поїздок вона купила для онкохворих дітей ліки, яких не було в Україні. Це було просто і вона написала про це у Facebook. Багато друзів захотіли допомогти із ліками, тож Ольга Кудіненко створила сторінку «Таблеточки». Так почалася історія одного з найвідоміших українських благодійних фондів.
Вони кинули виклик важкій недузі, медичній системі та стереотипам у суспільстві. Вони пліч-о-пліч із дітьми борються з хворобою, збирають мільйони гривень на лікування малечі та дозволяють їй насолоджуватись дитинством. У програмі «Теорія великого виклику» Ольга Кудіненко розповіла про початок історії фонду «Таблеточки» та його боротьбу з раком серед маленьких пацієнтів.
Під час однієї із закордонних поїздок вона купила для онкохворих дітей ліки, яких не було в Україні. Це було просто і вона написала про це у Facebook. Багато друзів захотіли допомогти із ліками, тож Ольга Кудіненко створила сторінку «Таблеточки». Так почалася історія одного з найвідоміших українських благодійних фондів.
Вони кинули виклик важкій недузі, медичній системі та стереотипам у суспільстві. Вони пліч-о-пліч із дітьми борються з хворобою, збирають мільйони гривень на лікування малечі та дозволяють їй насолоджуватись дитинством. У програмі «Теорія великого виклику» Ольга Кудіненко розповіла про початок історії фонду «Таблеточки» та його боротьбу з раком серед маленьких пацієнтів.
Ще вісім років тому киянка Ольга Кудіненко не підозрювала, що створить один із найбільших благодійних фондів країни.
Під час однієї із закордонних поїздок вона купила для онкохворих дітей ліки, яких не було в Україні. Це було просто і вона написала про це у Facebook. Багато друзів захотіли допомогти із ліками, тож Ольга Кудіненко створила сторінку «Таблеточки». Так почалася історія одного з найвідоміших українських благодійних фондів.
Вони кинули виклик важкій недузі, медичній системі та стереотипам у суспільстві. Вони пліч-о-пліч із дітьми борються з хворобою, збирають мільйони гривень на лікування малечі та дозволяють їй насолоджуватись дитинством. У програмі «Теорія великого виклику» Ольга Кудіненко розповіла про початок історії фонду «Таблеточки» та його боротьбу з раком серед маленьких пацієнтів.
Під час однієї із закордонних поїздок вона купила для онкохворих дітей ліки, яких не було в Україні. Це було просто і вона написала про це у Facebook. Багато друзів захотіли допомогти із ліками, тож Ольга Кудіненко створила сторінку «Таблеточки». Так почалася історія одного з найвідоміших українських благодійних фондів.
Вони кинули виклик важкій недузі, медичній системі та стереотипам у суспільстві. Вони пліч-о-пліч із дітьми борються з хворобою, збирають мільйони гривень на лікування малечі та дозволяють їй насолоджуватись дитинством. У програмі «Теорія великого виклику» Ольга Кудіненко розповіла про початок історії фонду «Таблеточки» та його боротьбу з раком серед маленьких пацієнтів.
Благодійність з'явилася випадково
Благодійність у моєму житті з'явилася випадково. Моя близька подруга вирішила відкрити свій благодійний фонд і знайшла 100 тисяч доларів на його фінансування. Це мене так вразило, що я теж вирішила зробити якусь корисну справу.
Минуло трохи часу і я, знову ж таки випадково, дізналась, що онкохворі діти потребують ліків, яких не продають в Україні. Якраз тоді [2011 рік] я летіла в Іспанію і купила там препарати – за одну упаковку заплатила три євро. Легкість такої допомоги мене вразила і я написала про це пост у Facebook. На нього відгукнулось багато людей, довелось створити
Минуло трохи часу і я, знову ж таки випадково, дізналась, що онкохворі діти потребують ліків, яких не продають в Україні. Якраз тоді [2011 рік] я летіла в Іспанію і купила там препарати – за одну упаковку заплатила три євро. Легкість такої допомоги мене вразила і я написала про це пост у Facebook. На нього відгукнулось багато людей, довелось створити
Однойменний фонд ми зареєстрували через два роки – у 2013-ому. Спочатку купували тільки ліки, через три місяці придбали медичне обладнання, а ще пізніше знімали квартиру для дітей, які приїхали з інших міст лікуватись до Києва. Згодом почали з'являтись додаткові проекти, які ми спрямовували на підтримку онкохворих дітей, а сторінка «Таблеточок» стала самостійним фондом.
Я написала пост про ліки. На нього відгукнулось багато людей, довелось створити окрему сторінку, яку я назвала «Таблеточки. Так вони і з'явились, ніякого великого плану не було
Нас почали підтримувати дуже багато людей. Я почала з ними знайомитись – хтось давно займався цією темою, хтось давно хотів допомогти...
Перша наша акція називалась «Гаманець чи життя». На той час я вже місяць займалась закупівлею ліків. Я зрозуміла, що ми купуємо ліки в Європі за євро, і коли повертаємось із подорожей з-за кордону, то майже завжди привозимо із собою євроценти, які використати в Україні не вдається. Тому усіх мандрівників я просила віддавати ці монетки мені, щоб на них купувати медикаменти.
Перша наша акція називалась «Гаманець чи життя». На той час я вже місяць займалась закупівлею ліків. Я зрозуміла, що ми купуємо ліки в Європі за євро, і коли повертаємось із подорожей з-за кордону, то майже завжди привозимо із собою євроценти, які використати в Україні не вдається. Тому усіх мандрівників я просила віддавати ці монетки мені, щоб на них купувати медикаменти.
Багато хто дослухався і за дві години нам вдалося зібрати тисячу євро. У той момент через Facebook мене знайшов волонтер Олександр, який працював у віденському банку. Він захотів підтримати нашу діяльність і взяв ці гроші та посортував. І вже сім років поспіль Сашко координує волонтерську групу, яка закуповує ліки за кордоном.
Мені не вірилось, але люди мали час та бажання мене вислухати, брали участь у подіях, які ми влаштовували. Згодом я зрозуміла, скільки людей довіряють і мені, і «Таблеточкам», тому в нас не було права їх підвести.
Мені не вірилось, але люди мали час та бажання мене вислухати, брали участь у подіях, які ми влаштовували. Згодом я зрозуміла, скільки людей довіряють і мені, і «Таблеточкам», тому в нас не було права їх підвести.
Перший рік нас було лише двоє
Зараз у благодійному фонді працює 22 людини. Я не є його працівницею, я –волонтерка фонду, тобто зарплатні за свою діяльність не отримую. Це моє принципове рішення.
Спочатку я дуже багато трудилась і мала гроші, а потім в один момент чоловік сказав, що буде мене підтримувати фінансово, тому я вирішила не брати плату. Зробила це, щоб завжди пам'ятати заради чого я працюю і щоби кошти не могли вплинути на моє рішення.
Спочатку я дуже багато трудилась і мала гроші, а потім в один момент чоловік сказав, що буде мене підтримувати фінансово, тому я вирішила не брати плату. Зробила це, щоб завжди пам'ятати заради чого я працюю і щоби кошти не могли вплинути на моє рішення.
Зараз у фонді працюють 22 людини. Дехто з них заради цього покинув престижну роботу
Пригадую: впродовж першого року нас у «Таблеточках» було лише двоє, потім стало четверо. Частина наших працівників справді свого часу покинула престижні роботи. Наприклад, директорка Світлана Пугач майже 12 років працювала в консалтинговій компанії «Deloitte». А колега, яка керує відділом роботи з підопічними та їх сім'ями, – в аудиторській фірмі «KPMG», де отримувала високу зарплату, але вирішила продовжити свій професійний шлях тут.
Ми вже надали допомогу на 155 мільйонів гривень
З моменту нашого існування ми надали адресну допомогу понад трьом тисячам онкохворих дітей на суму понад 155 мільйонів гривень. Проте ми працюємо не лише з адресною допомогою, тобто, надаємо її не лише конкретним дітям, а й системно змінюємо лікування онкохворих. На сьогодні фонд має 13 проектів допомоги дітям, які умовно можна поділити на чотири частини.
Перша з них – це адресна допомога. Якщо дитині потрібні медикаменти, які держава не купує або яких немає в Україні, якщо дитині потрібно сплатити за лікувальну діагностику – усе це ми сплачуємо адресно та допомагаємо дитині пройти процес лікування.
Другий напрямок – це співпраця з лікарнями: ми робимо ремонти у лікарнях, закуповуємо медичне обладнання та матеріали до нього. У нас є волонтерські групи, які приходять до дітей в лікарні.
Перша з них – це адресна допомога. Якщо дитині потрібні медикаменти, які держава не купує або яких немає в Україні, якщо дитині потрібно сплатити за лікувальну діагностику – усе це ми сплачуємо адресно та допомагаємо дитині пройти процес лікування.
Другий напрямок – це співпраця з лікарнями: ми робимо ремонти у лікарнях, закуповуємо медичне обладнання та матеріали до нього. У нас є волонтерські групи, які приходять до дітей в лікарні.
Ми відчуваємо дуже багато спротиву від тих, хто отримує відкати із закупівлі ліків чи бере в батьків хабарі
Третій напрямок – це навчання для лікарів: у нас є програма підвищення кваліфікації лікарів. Це може бути як майстер-клас з якоїсь вузької процедури, так і більш академічне навчання за допомогою лекцій та практичних занять від закордонних експертів чи поїздок команди наших медиків до інших країн.
Суть четвертої частини в тому, що ми разом з державними органами намагаємось зробити більше корисного для маленьких пацієнтів, наприклад, лобіюючи законопроекти, пов'язані з онкологією.
Суть четвертої частини в тому, що ми разом з державними органами намагаємось зробити більше корисного для маленьких пацієнтів, наприклад, лобіюючи законопроекти, пов'язані з онкологією.
Звісно, ми відчуваємо дуже багато спротиву від тих, хто отримує відкати з закупівлі ліків чи бере в батьків хабарі, щоб їхні діти перебували у відділенні. Багато хто говорить про фонд неправдиві речі. Це все робиться для того, щоб зупинити нашу діяльність...
Але попри все ми існуємо, допомагаємо, дякуємо за гроші, які нам надходять. Скажу, що кожного місяця на наш рахунок перераховують кошти понад дві тисячі людей. Минулоріч нам вдалося зібрати 52 мільйони гривень, що становить приблизно 4 мільйони гривень щомісяця. Наша основна мета – зробити так, щоб в Україні жодна дитина не помирала від раку. Для цього ми будемо раді робити все, що потрібно.
Поки ми не заснуємо єдиний центр для онкохворих, то не знизимо показник смертності від раку
Наразі в Україні від раку виліковуються тільки 55% дітей. Тобто, це приблизно половина. Ми хочемо змінити цей показник і збільшити відсоток тих, кому вдасться побороти хворобу. Наприклад, у Сполучених Штатах виліковуються аж 90% хворих.
Все через те, що в нашій країні замало фахівців, які діагностують онкологію, у нас немає всіх препаратів для лікування і часто під час курсу прийомів медикаментів пацієнти роблять перерви.
Все через те, що в нашій країні замало фахівців, які діагностують онкологію, у нас немає всіх препаратів для лікування і часто під час курсу прийомів медикаментів пацієнти роблять перерви.
Нещодавно на стратегічній сесії «Таблеточок» ми обговорювали, що можемо зробити, аби статистика поліпшувалась. Наразі наше бачення таке: створити власну лікарню чи онковідділення, які будуть працювати за міжнародними стандартами. Ми розуміємо, що поки не створимо єдиний сильний центр для онкохворих діток, показники смертності дітей від раку не знизимо.