У Росії тільки Борис Єльцин прийшов до вершин влади самотужки. Потім були проекти – «Путін» і «Медвєдєв». Невже нас очікує чергова кампанія – проект «Кудрін»? Адже це завдяки йому Росія досі не затонула.
Олексій Кудрін упродовж одинадцяти років був непотоплюваним міністром фінансів. Це ліберально налаштований політик, котрий виступав проти марнотратних державних витрат, за максимальне зниження зовнішнього боргу. Він був серед прихильників збільшення пенсійного віку. Кудрін – представник групи так званих ліберальних реформаторів, чиїм завданням було переконати Захід, що Росія прагне до ринковості, лібералізації та демонополізації економіки.
Саме завдяки його рішенням Росія ще не затонула. Кудрін був ініціатором і творцем стабілізаційного фонду, до якого надходили надлишки прибутків від продажу нафти й газу. Тепер кошти з Резервного фонду та Фонду національного добробуту дозволяють латати дірки в бюджеті, як це й було після кризи 2008 року.
Містер Кудрін
Цей економіст був звільнений зі своєї посади 2011 року, після конфлікту з тодішнім президентом Дмітрієм Медвєдєвим. Офіційно предметом суперечки була економічна політика, а в її рамках – передовсім видатки на озброєння російської армії, які Кудрін хотів обмежити. Окрім того, міністр публічно заявив, що не бачить можливості співтворення майбутнього уряду, яким після полишення президентського крісла мав керувати саме Медвєдєва. Перед оголошенням цього рішення він, як розповідають, обіцяв Кудріну посаду прем'єр-міністра в обмін за відмову від політичних амбіцій у вигляді головування в партії «Правое дело» (на той час політична сила встигла отримати розголос завдяки своєму лідерові – олігархові Міхаілу Прохорову). Кудрін з першої лінії фронту відійшов, але завжди залишався помітним у тилу. Він перебував у неформальній опозиції, полемізував з Путіним і його оточенням. У нього була своя позиція: іноді смілива, яка завжди пробивалася в мас-медіа.
Тому нічого дивного й не пролунало в його доповіді на цьогорічному Петербурзькому міжнародному економічному форумі. Кудрін сигналізував, що варто замислитися над прискоренням президентських виборів – щоб отримати суспільний мандат, який, своєю чергою, дозволить реалізацію економічної програми.
Перенесення виборів на ближчий час стало в Росії популярною темою. Державна Дума саме обговорює питання скорочення своєї каденції на три місяці і проведення виборів не в грудні, а в вересні. Питання практично вирішене. Якби не зміни в Конституції (подовжено терміни повноважень парламенту і президента), вибори в Державну Думу мали б проходити не 2016 року, а вже цього, і президентські – не 2018 року, а 2016-го.
Путінський ліберал
Від чийого імені висловлювався Кудрін? Політики, хоч і не підтримують його ідею дострокових президентських виборів, проте й не висловлюють обурення. Це може вказувати на те, що у політичних кулуарах такі думки побутують. Двома днями раніше на шпальтах «Ведомостей» інший економіст Євгеній Гонтмахер писав, що дострокові парламентські вибори справді мали б покласти ґрунт під передчасні вибори глави держави. Можливо, екс-міністра фінансів щось «надихнуло» на таку заяву, а можливо, він вирішив, що час і місце є найбільш слушними для того, щоб презентувати власні думки. Представник партії «Справедлива Росія» Міхаіл Ємєльянов зазначив, що, висловлюючи таку пропозицію, колишній міністр фінансів розпочинає власну передвиборчу кампанію.
Кудрін висловився також про широку і відкриту дискусію в засобах масової інформації, а ще – про можливість критикувати дії уряду та президента. Він скептично висловився про обмеження, яких можуть зазнати політичні конкурент, зокрема у випадку реєстрації кандидатів на вибори. Колишній міністр фінансів також зазначив, що Росія перебуває в епіцентрі бурі, тож варто очікувати погіршення після обнадійливих економічних показників першого кварталу цього року.
Росії, яка переживає важкий економічний період, потрібна особистість з візією виходу з кризи. І Кудрін переконаний, що такою візією диспонує. Він також припускає, що, якби йому вдалося впровадити в життя деякі свої ініціативи, то Росія не опинилася б на краю прірви. У цьогорічному бюджеті й так треба було скоротити витрати на оборону, а тема підвищення пенсійного віку вже перестала бути табу – не кажучи вже про структурні проблеми, які потрібно починати вирішувати якнайшвидше.
Путін на галерах
Зміна президентського посту була б для Кремля слушним виходом зі ситуації: без переворотів та революцій, за суспільної підтримки. Так Росія зберегла б стабільність і спадкоємність влади. Проте найважливішою була б реакція Заходу, який привітав би колишнього ліберального міністра фінансів з полегшенням, якщо не втіхою. Зараз навіть чутки про евентуальне повернення Кудріна на будь-яку політичну позицію провокують хвилю оптимізму і сподівань на зменшення або усунення напруженості у відносинах. Росія підвищила б свою привабливість для інвесторів і почала б шукати позасировинні джерела розвитку. На форумі в Санкт-Петербурзі Кудрін вказав на те, що антикризовий план уряду визначений лише до 2018 року, а протягом трьох років не можливо вирішити будь-яку структурну проблему.
Кудрін також забезпечив би Путіну мирний вихід на пенсію і збереження статків. Чи не втомився чинний президент? Адже після восьми років на посаді він почував себе «як невільник на галерах»,а відтоді минуло ще сім років.
Кожній людині відведено свій час
Насправді Кудрін ніколи не виходів з путінського оточення. Вони були знайомі ще з петербурзьких часів. І хоча їхні погляди з деяких питань розбіжні, але сам президент назвав їхні стосунки «дружбою». Колишній міністр фінансів досі залишається членом Економічної ради при президентові.
Передчасні президентські вибори мають для Путіна ще один істотний плюс – гарантують йому владу на наступних шість років. Не відомо, чи така потужна підтримка (86 відсотків у травні, згідно з даними дослідження Левада-центру) залишатиметься до 2018 року. Окрім того, цілком можливо, що Кремль планує провести непопулярні реформи, як, наприклад, пенсійну. А такі заходи найкраще проводити на початку каденції.
Лілія Шевцова в коментарі для «Новой газеты», однак, зазначила: якщо вже лібералам (зокрема Кудріну) не вдалося провести всіх реформ раніше, то й поготів не вдасться під час війни. Гонтмахер, котрий співпрацює з Кудріним в рамках Комітету громадських ініціатив, у своїй статті зазначив, що варіант ліберального керівництва уряду має мало шансів на реалізацію, головним чином, з огляду на міжнародну ситуацію.
***
Кудрін маніпулює датою виборів, тобто опцією, яка не повинна бути предметом політичної гри: це більш характерно для путінської системи. Тож, якщо колишній міністр фінансів не отримав жодних обіцянок, які б дозволяли йому вірити у проведення докорінних реформ після дострокових виборів глави держави, то це означає, що він намагається лише підкреслити власне значення і необхідність залучення своєї особи. Сам Путін оцінив його глобальний і стратегічний підхід, а власне зі стратегією Росія має останнім часом найбільше проблем.
Текст опубліковано у межах проекту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia. Попередні статті проекту: Україна – ЄС: гарячий фініш переговорів, Україна – втеча від вибору, Східне партнерство після арабських революцій, У кривому дзеркалі, Зневажені, Лукашенко йде на війну з Путіним, Між Москвою й Києвом, Ковбаса є ковбаса, Мій Львів.
Оригінал статі: Putin na galerach („Nowa Europa Wschodnia”)
Переклав з польської Любко Петренко