Не може бути жодних ілюзій, що кліка Путіна заспокоїться. Сьогодні він робить усе, що може.
Так, вірні путіністи ще не сунуть на нас фронтами чи арміями – бо не можуть. Реакція світу була б жорсткою. Тому, у відповідності з КГБешним минулим, Путін йде в обхід.
Ось головні напрямки обхідних ударів.
Перший обхідний маневр – безсумнівно, дипломатичний
Завдання, яке має вирішити Путін – це дипломатично ізолювати Україну. Для чого? Щоб не було дипломатичної підтримки законного права України на оборону від агресора.
Від кого слід ізольовувати Україну. Передусім від тих країн, які не лише розуміють, що відбувається, яка є реальна величина проблеми, але й з огляду на свої національні інтереси готові і реально беруть участь у підтримці України.
До таких країн належать ті, котрі безпосередньо відчувають таку саму загрозу, що й Україна. Якщо кинути оком на мапу, то ними мали б бути: Туреччина, Молдова, Румунія, Польща, Литва, Латвія, Естонія.
До них можна додати країни другого ешелону - Норвегію, Швецію, можливо, Фінляндію.
До цієї групи країн, які готові надавати дипломатичну допомогу Україні, можна додати США, Канаду, Велику Британію, можливо, Нідерланди (після того, як було збито Боїнг 777), Австралію – тобто англо-саксонський світ.
Кого доведеться виводити з дипломатичного процесу вирішення «української кризи» у першу чергу? Звісно, лідерів і найбільш активних.
Найбільшу загрозу відчувають країни Балтії та Польща. Тому їх Путін буде найактивніше виштовхувати з дипломатичного процесу.
Найважче буде Польщі. Вже зараз силами ситуативних «союзників» Путіна у ЄС її в особі Радослава Сікорського всіма силами відсувають на маргінес.
Спочатку блокують його кандидування на місце Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки – з огляду на те, що Катрін Ештон завершує свою місію.
Потім не допускають на переговори щодо «української кризи» у Берліні – туди запрошують тільки міністрів закордонних справ Німеччини, Франції, Росії та України.
Українське МЗС на це ведеться. На жаль. Неначе не бачить, що це обхідний маневр.
Наступними потрібно викинути з процесу США.
І з'являється пропозиція, від якої не можна відмовитися (Александр Лукашенко, напевно, сам здогадався) - організувати зустріч у форматі Росія, Білорусь, Казахстан і Україна. Це, так би мовити, була пробна куля – а раптом лох з розпачу погодиться. Тим більше, якщо підкріпити пропозицію кількома сотнями танків та "Градів", які, як гриби, проростають на полях Донбасу.
Звичайно, такий «розводняк» передбачав торг і поступку. Ну і доторгувалися – в зустрічі візьмуть участь ще й комісари ЄС. Все це подається як безпрецедентний успіх, неймовірна поступка і т.д. Але стежте за руками «КГБистских наперсточников» - при цьому США (!), самі США (!) успішно виведені з дискусії!
Однак про що дискусія? Про право суверенної (чи вже ні?) країни з назвою Україна вирішувати свої питання – асоціацію чи ні з ЄС.
Таким чином, як вже не один аналітик зауважив, Україну, окрім всього іншого, позбавляють і її суверенного права, тобто позбавляють суверенітету.
Таким чином бачимо, як неначебто вайлувата російська дипломатія кілька разів обвела навколо пальця практично цілий світ.
Питання виведення з дискусії США, Польщі, Канади і т.д. поволі вирішується. Тобто реалізується путінський план дипломатичної ізоляції України.
Другий обхідний маневр – інформаційний
Потрібно переламати інформаційну ситуацію на користь режиму Путіна. Благо, що інформаційних ресурсів у РФ маса. І не лише одіозне RT (Russia Today) та Life News і ще маси російськомовних каналів.
Режим Путіна успішно «прикормив» масу голодної публіки з усього світу, яка тепер актуалізується для так би мовити «безстороннього» висвітлення кризи. Навіть пишучи «криза», я ведуся на путінський посил, який полягає у тому, щоб змістити чи підмінити сенси – і не вести мову про напад Російської Федерації на Україну, не про Анексію Криму, не про російсько-українську війну на Донбасі (при цьому Крим українська влада (!) вже de facto, йдучи на повідку Кремля, трактує як територію Російської Федерації – бо наступу (і це правильно) на територію Криму не веде). Російських військовослужбовців і нас, і весь світ змушують (саме так – змушують) називати «ополченцями».
Змінюються сенси, і війни немає. Є АТО. Анексованої території Криму теж майже немає. Є… фактично територія РФ. Вбитих російськими (саме російськими, а не місцевими) окупантами немає. Є «груз 200». Немає поранених російськими (саме російськими, а не місцевими) окупантами. Є «груз 300». Самі ж хизуємося цими ловко підкинутими нам слівцями-пастками.
Путін чинить агресію, розв’язав війну, окупував частину суверенної країни і змушує нас самих та весь світ вдавати, що немає ні війни, ні вбитих. А потім дивуємося, що світ не бачить ніякої проблеми. Звісно, не бачить, тому, що попався у путінську пастку смислової війни, про яку мало хто й чув. Однак вона ще більш ефективна, ніж ті російські «Гради», які під закриті очка світу трощать цілий регіон.
Російська інформаційна війна проти України є когнітивною війною, в якій Росія намагається, причому успішно, програмувати мислення не лише своєї сторони, але й супротивника у потрібному їй напрямку. Тому годі дивуватися, що іноді сердобольні бабусі зустрічають українську армію словами «Спасибо, что вы освободили нас от бандеровцев и Правого сектора». Чи люди, які прибігли на роздачу продуктів з військових вантажівок, клянуть «киевскую хунту». Люди просто не в стані впоратися з тими мислевірусами, якими завошивлені їхні мізки.
Інформаційні диверсії можуть мати різні приводи. Однак їхня мета – демобілізувати українське суспільство.
З останніх можна як приклад навести рух солдатських матерів, дружин та тещ – з тим, щоб не пустити призваних солдатів на фронт. Важко таке уявити в Росії. Це не означає, що немає проблем з екіпіровкою чи некомпетентністю командирів. Це є всюди і у всіх арміях. Однак, коли до цих акцій залучаються «актриски», які і дітей не мають, а працюють на камери, то виникають запитання. Особливо, коли ці «актриски» виявляються прямою агентурою, яка засвітилася ще в протестах проти видобутку сланцевого газу. Як от у Львівській області членкині так званої секти догналітів. Хоча не тільки. Однією з перших, хто почав «бити на сполох» і не пускати наших хлопців на фронт, стала така собі Ірина Сех – членкиня ВО «Свободи», знатна борчиня (теж разом з догналітами) з видобутком сланцевого газу і донедавна глава Львівської ОДА.
Повторюю – в армії були і є проблеми. Але сьогодні блокування процесу мобілізації є прямою роботою на путінський режим. Свідома ця робота, чи по дурості – робіть висновки самі. Просто якось так складається цікаво.
Так само Росія програмує й мислення західних обивателів. І своїми інформаційними потоками, і своїми смисловими підмінами. І через технічні інформаційні засоби. І через «підставних качок» - від прикормленої путінським режимом на всяких Валдайських форумах професури та інтелектуалів до попсових ідолів та божищ західного маскульту.
Третій обхідний маневр – агентурний
Очевидно, що Путін задіює вже всі свої ресурси. Від тих самих догналітів до галицьких сепаратистів. Так-так – ви не помилилися. Після Майдану ця розробочка Путіна була дещо приморожена. І кілька місяців не діяла. Як і різні там русинські рухи й інші проектики ФСБ. Однак час минув. І агентура знову актуалізується.
Причому істотно, що наші вороги - великі жартівники. Удари по Україні будуть робити з цілком неочікуваного боку. І навіть зсередини революційного горнила. Гадаю, що читачі цього тексту не настільки невинні, щоб не розуміти того, що путінська агентурна грибниця глибоко зачаїлася і всередині наших середовищ. Точніше – «наших» середовищ. І демократичних, і націоналістичних. А найбільше серед гіпернаціоналістичних.
Малесенький приклад: «В День независимости Украины Галичина собралась отделяться», - пише сайтець «украина.ру» : «На западной Украине в Галичине с первых дней горячо поддерживали Майдан и новую киевскую власть. Однако в последнее время там стали появляться листовки, призывающие на марш за Галицкую автономию».
А далі ще краще: «Досить посилати наших дітей на смерть! Покажемо Києву Галичину!» Цей сайтець навіть анонсує проведення у Львові на День Незалежності ходи під цими гаслами. Красиво. Майже як у Ірини Сех. Подивимося, чи щось із цього вийде.
Або ще. Нещодавно громадська організація «Вища школа професійної політики» раптом організовує круглий стіл «Ідентичність Галичини: актуальність для сучасної України», де анонсує участь таких собі Івана Вакарчука, Тараса Возняка і Ярослава Грицака і т.д. При цьому навіть не думає їх повідомити про їхню «участь». Прикривається їхніми цитатами. Одним словом, під час війни плекає галицьку відрубність. Зі здивуванням дізнавшись, що мене без мене женили, дивлюся, хто ж то так «ловко нас поимел». І тут пішло-поїхало. «Вища школа професійної політики» партнер «международной академии иновационных социальных технологий» в городі Москва. А ось і договір між ними. Воно, звичайно, все б гаразд, якби не подальше юзання наших імен вже після провалу цього заходу у Львові. Довелося опротестовувати.
Якщо гадаєте, що сепаратисти сидять лише у харківському «Оплоті», то ознайомтеся з його двійником зі Львова, який закладався з розрахунку на те, що в разі чого буде задіяний. Це Международное общественное движение Открытая конфедерация европейских и азиатских народов МОД «ОКЕАН». Патроном його є, звісно, Владімір Путін – собиратель Земли Русской. А ось і Региональное отделение МОД «ОКЕАН» во Львовской области. Ознайомтеся зі списком прихильників собирателя Земли Русской. Ну, а головою МОД «ОКЕАН» во Львовской области обраний «Мальсагов Владимир Борисович – председатель ЛОО «Общевоинский союз Украины», генеральный директор группы компаний «Агентство экономической безопасности» - очевидно, це охоронна фірма.
Таких сепаратистських та пропутінських подригів можна навести безліч. Але це тільки одна із тем, яку будуть розкручувати.
А є ще релігія. Якщо говорити про Львівщину, то тут пальму першості має все та ж агентурна мережа, яка прикривається рясами догналітів. Країна спливає кров’ю. А вони під шумок роблять свою справу. У самому центрі міста правлять для релігійних неуків та роззяв свої шабаші. Пишу саме так – "шабаші", бо дійшло до того, що Папа Римський мусив відлучити їх від Церкви. Збирають паству. Догналіти мають широкий профіль – ведуть боротьбу не лише проти сланцевого газу та мобілізації до української армії. Головна їхня тема – це внесення розколу в Українську Греко-Католицьку Церкву.
Ще один фронт – це внесення в українське суспільство міжнаціональної і мовної ворожнечі. Тут, звісно, заспівувачем є славна «орлиця» Ірина Фаріон. Перед анексією Криму на першому ж засіданні Верховної ради після побоїща на Майдані підірвала ситуацію з тим нещасним мовним законом. Ну і нема Криму. Хоча, звісно, не завдяки їй. Однак як же ж красиво… А нещодавно, коли Українська армія і українські добровольці почали реально перемагати – та ж сама «орлиця» вискочила з новою провокацією – конче повписувати в паспорти національність. Бо ж на сході, як бачимо, добра половина тих, хто обороняє Україну від агресора, є російськомовними. І чимало власне етнічних росіян. В Україні попри все за останні місяці все ж іде процес консолідації новітньої динамічної політичної нації. Тому Путіну треба негайно вбити клина. Що і робиться.
Очевидне одне – «лед тронулся», агентуру патиками виганяють з лежбищ у поле. Далі буде. Тому ждімо подальших провокацій і спроб задушити українську революцію як руками цієї агентури, так і руками тих недалеких політичних ідіотів, які підуть за черговими «попами гапонами».
Спеціально даю приклади з Львівщини, щоб було розуміння того, а що ж робиться на Черкащині чи Полтавщині. Не кажучи вже про Закарпаття… Львівщина не оригінальна. Хоча знакова.
Для упокорення України режиму Путіна всі засоби годяться. Тому будьмо пильними і мудрими. Часи нас чекають важкі. Тільки холодний розум може вберегти нас від хибних кроків.