Давній монастир на вулиці Вічевій, 2 у Львові є однією з найдавніших пам’яток епохи Ренесансу та одним з перших жіночих католицьких кляшторів. Його збудував у 1597-1616 роках архітектор італійського походження Павло Римлянин, автор монастиря бернардинів та костелу Лаврентія у Жовкві. Зараз над відновленням скульптур пам’ятки працюють українські і польські реставратори. Керівниця групи Анна Кудзя розповіла про останні роботи.
Вежа костелу увінчана одним з найстаріших ренесансних аттиків у Львові. На ньому відновили парапет і кам’яні скульптури. Серед них – святий Бенедикт та Богородиця з немовлям, які створили наприкінці XVI століття. Їх обрамляє орнамент голландського маньєризму.
Реставратори очистили, укріпили, відновили тиньк, заповнили втрати. Голову Діви Марії реконструювали, вона була втрачена.
«На основі архівних фотографій, аналогій та скульптурної форми самого аттику цю голову спочатку змоделювали з глини. Потім з неї зробили зліпок у гіпсі. Після цього голову вирізьбили з каменю. Її встановили на місце за допомогою відповідного клею, помістивши всередину арматурний стрижень», – розповіла Анна Кудзя.
Цю голову Діви Марії вирізьбив у камені львівський реставратор Назар. Зараз він захищає Україну, і колеги збирають гроші на авто для його бригади. «Назар – дуже талановитий скульптор і скромна людина. Він чотири роки працював з нами над більшістю будівель, які ми відновлювали у Львові», – пригадує польська реставраторка.
Анна Кудзя розповіла ZAXID.NET, що ці скульптури на даху почали реставрувати ще до початку повномасштабної війни.
«Зараз ми відновлюємо скульптури з фасаду школи. Вони у нашій майстерні, плануємо запрошувати туди львів’ян, щоб показати роботу. Ймовірно, цього року будемо починати реставрацію другої частини на горі», – повідомила ZAXID.NET Анна Кудзя.
На фасаді монастиря (сьогодні – школи) є кам’яний гмерк – своєрідний підпис каменяра, який рідко зустрічається на ренесансних будівлях. Поки що напис не розшифрований. Реставраторка наголошує, що майже всі елементи тут оригінальні з кінця XVI століття – фрагменти карнизів, залишки первісної поліхромії, латинські написи на порталі та на потрісканому цоколі.
«Коли ми проводили перші консерваційні дослідження та розвідку будівлі, єдиним способом потрапити туди був люк на даху з боку горища, де сушилися трави та квіти. Коридори з хрестовими склепіннями з’єднані невисокими кам’яними порталами, де час від часу визирає з-під сучасного шару штукатурки оригінальна маньєристична колона, наріжний камінь або залишки карнизів у кутах коридорів», – каже реставраторка кам’яних скульптур.
Перед входом на подвір’я монастиря є кам’яна брама з розписом XVIII ст. Там з двох сторін зображені фрески Поклоніння Пресвятій Трійці та Архангел Михаїл, що поборює сатану. Цей іконографічний мотив був перемальований з картини італійського художника Гвідо Рені. На фресці Пресвятої Трійці внизу поруч з королем Сигізмундом ІІІ стоїть засновниця монастиря Катерина Шапоровська.
«Колись, ще у XVI столітті, тут був панський маєток Гербутів, який став тимчасовим бенедиктинським монастирем, а згодом – першим жіночим католицьким монастирем на руських землях. Це сталося завдяки шляхтянці Катерині Шапоровській, яка вступила до монастиря разом зі своїми сестрами Анною та Христиною і стала першою настоятелькою монастиря. Замість того, щоб вийти заміж, вона використала свій посаг на будівництво спочатку дерев’яного, а згодом кам’яного монастиря», – пише Анна Кудзя.
Зараз там є монастир Покрови Пресвятої Богородиці сестер-студиток УГКЦ і школа святої Софії, у церкві Всіх Святих моляться за східним обрядом. Консервацію та реставрацію церковної вежі проводили українські та польські фахівці у співпраці з Фондом культурної спадщини за гроші польського Міністерства культури і національної спадщини.