У Львові закінчують реставрацію фасаду будинку колишнього українського страхового товариства «Дністер». Унікальний зразок гуцульської сецесії збудувало бюро львівського архітектора Івана Левинського. У четвер, 18 листопада, повністю демонтували риштування і відкрили оновлений фасад з вул. Підвальної, на вул. Руській роботи закінчать у грудні. ZAXID.NET розповідає про перебіг робіт і унікальність архітектури цієї будівлі.
Керівниця управління охорони історичного середовища Львівської міськради Лілія Онищенко розповіла, що реставрацію фасаду підрядник ПП «Володар-Маркет» розпочав ще у 2019 році, та через пандемію роботи призупинили. До кінця 2021-го мають повністю відновити портали, цоколі та фасади з вул. Руської. Частину з Підвальної та від арсеналу вже відкрили.
За словами Лілії Онищенко, у найгіршому стані був карниз. Його майже повністю довелося замінити і покрити бляхою. Тиньки збереглися непогано, але впродовж 100 років будинок кілька разів перефарбовували. Реставратори за допомогою зондажів знайшли первісний відтінок і повернули оригінальну кольористику.
Частину майолікової плитки (майоліка – кераміка, покрита поливою, - ред.) довелося замінити. Шукали відповідних фахівців у художніх вишах і майстернях. Копії плиток фірми Левинського виготовила фабрика на вул. Снопківській.
«Коли ми поставили риштування, побачили, що керамічна плитка у найгіршому стані під головним карнизом, бо він затікав. Взагалі фасадна плитка Левинського дуже якісно виконана, майже не втратила кольорів. Але де був вплив води, вона замерзала і потріскала. Їх довелося замінити», – розповіла Лілія Онищенко.
Металеві елементи відреставрували ще у 2016 році у співпраці з німецьким товариством GIZ. Тоді відновили дві вхідні брами з вул. Руської і Підвальної і весь металевий декор – балкони, решітки, оздоблення даху. Ще раніше за кошти міського бюджету відновили покрівлю – замінили черепицю і деякі конструкції. Дахівку підібрали відповідного кольору.
Також вже готовий проект на ремонтно-реставраційні роботи сходової клітки, управління сподівається, що наступного року міські депутати виділять на це кошти. Станом на 2020 рік це було близько 4 млн грн.
«Коли поліклініка вирішила поміняти таблицю із годинами прийому лікарів, ми оглянули це місце і зрозуміли, що там є розписи. Реставратори провели дослідження і відкрили їх не тільки на стінах сходової клітки, а й на стелі. Ми зробили проектно-кошторисну документацію на реставрацію цілої сходової клітки, бо крім розписів треба оновити метал, двері з вітражами, колони. Подались на «Велику реставрацію», але наш проект не відібрали», – пояснює Лілія Онищенко.
У цьому будинку на початку XX ст. також працював театр «Руської бесіди» та українське спортивне товариство «Сокіл», яке мало на першому поверсі свій зал. У ньому зараз займаються фехтувальники. Там є розпис, але вже радянського періоду. Управління охорони історичного середовища вирішило зберегти його під час ремонту, бо він відповідає тематиці.
Будинок страхового товариства «Дністер» на вул. Руській, 20 звели за проектом Івана Левинського, там були залучені всі фабрики його проектного бюро – з виробництва штучного каменю, металу, кераміки.
«Це унікальний будинок. Львівська сецесія дуже схожа на європейську в загальних рисах. А тут абсолютно інший підхід, бо Левинський ввів гуцульські мотиви і шукав національний образ української сецесії. Народні мотиви він використав у всьому об’ємі: дашок, схожий на бойківський, орнаментика кераміки з мотивами і кольорами надбання гуцульських ремесел», – пояснює Лілія Онищенко.
фото ZAXID.NET
Історикиня архітектури, доцентка «Львівської політехніки» Тетяна Казанцева зазначає, що навіть документація проекту будівництва товариства «Дністер» була оформлена українською мовою. А Тадеуш Обмінський, який був напівукраїнцем по мамі, підписався у цьому проекті Тадеєм. Саме він розробив обличчя львівського модерну, яке відрізняється від інших міст. Олександр Лушпинський проектував майолікові узори, а фірма Левинського їх виготовляла. Ковані деталі робив Михайло Стефанівський.
«Цей будинок у стилі українського модерну знаний не тільки у Львові, а й по всій Україні. Він має цікаву композицію: високі дахи і стіни, покриті поліхромними майоліками. Іван Левинський при будівництві врахував, що це українська дільниця, поруч з Успенською церквою. Сецесійне оздоблення товариства «Дністер» перегукується з ренесансними елементами храму. Висока вежа на даху збігається з системою оборонних фортифікацій, а одночасно асоціюється з гуцульською чи бойківською церквою, а також з давньоруською вежею», — каже Тетяна Казанцева.
На будівлі є рік спорудження – 1905, позначений кирилицею АЦЕ, і два герби, які символізують єднання України: галицький лев та київський Архангел Михаїл. Їхня кольористика відтворена за попередніми зондажами, хоча й викликала дискусії серед геральдистів.
«Ці герби первинно були поліхромовані, про що свідчили залишки пігментів у важкодоступних місцях, і лишились після багаторазових розчисток і перефарбувань фасаду. Пластика рельєфів також передбачена для "відділення" різних кольорований об'ємів. Колоризовані герби на фасадах були абсолютно нормальною практикою і у період сецесії», – пояснив головний спеціаліст управління охорони історичного середовища Георгій Корнєєв.
фото Георгія Корнєєва/УОІС
Будинок страхового товариства «Дністер» на вул. Руській, 20 – це найяскравіший зразок сецесії Левинського. Він є комунальною власністю Львова, зараз там працює міська поліклініка. Це пам’ятка архітектури місцевого значення, а також пам’ятка історії. Тут виступав український актор і режисер Лесь Курбас. У театральній залі «Дністра» у 1914 році вперше прозвучала пісня Чарнецького «Ой у лузі червона калина», яка стала гімном січових стрільців.