Римма Зюбіна: «Акторство - це діагноз»

На 8-му Одеському міжнародному кінофестивалі відбулась творча зустріч з акторкою театру та кіно, членом журі міжнародної конкурсної програми, володаркою першої національної кінопремії «Золота Дзиґа» Риммою Зюбіною.

Минулого року саме в Одесі відбулась прем’єра фільму Тараса Ткаченка «Гніздо горлиці», де акторка зіграла головну роль. Саме за неї вона й отримала «Золоту Дзиґи». Українські кіноакадеміки також назвали картину найкращим фільмом року. Цього року основною місією Зюбіної є членство в журі головного фестивального конкурсу. Проте вона знайшла час, щоб відповісти на численні запитання глядачів та журналістів. Наводимо найцікавіші відповіді.

До речі, нещодавно Римма Зюбіна знімалась неподалік від Львова у фільмі «Dzidzio Контрабас», прем'єра якого відбудеться у серпні цього року.

Римма Зюбіна отримала «Золоту Дзиґи» як найкраща акторка

Про акторство.

«Акторство - це діагноз. І, на мій погляд, це хороший діагноз - займатися кіно і театром. Причому кіно хоча б залишає по собі слід. А от театр - дивна інституція. За вечір ми можемо охопити 200-300 людей. Можливо, вистава зачепить одну людину в залі, в кращому випадку 10. Помирає театральний актор, який ніколи не знімався в кіно - і все. Пам’ятатимуть його лише глядачі, яким він змінив життя. Ми будуємо замки з піску. Красиві й вишукані, але хвиля все змиває... В театрі робота - це мить. У світі вона не зробить погоди».

Про амплуа.

«Сьогоднішній актор не має бути актором амплуа. Він має бути гнучким, пластиліновим, з багатьма скриньками, що відкриваються за потребою. В кіно набагато мобільніше треба працювати. Буває, ти приходиш на майданчик, ти собі щось придумав вдома, а вже все змінилося - хтось за цей час вже переписав текст».

На прем'єрі «Гнізда горлиці» у Львові

Про дитинство.

«В моєму дитинстві у дворі я всіх примушувала грати в театр. Це була практично клініка, тому що ніхто у це грати не хотів, а я їх всіх примушувала вчити текст, виступати. Це був такий собі театр Карабаса-Барабаса».

Про кіно.

«Кіно - це курортний роман. Ми на невеличкий період всі зустрічаємось, нам всім приємно, ми всі один одного любимо і потім розстаємось. А вже коли трапляються зустрічі - ми як рідні».

Кадр з фільму «Гніздо горлиці»

Про театр.

«В театр ти приходиш юним, а виносять тебе тільки вперед ногами. Тут ми проходимо всі стадії любові. Від Ромео і Джульєтти - закоханості абсолютної - переходимо до “Макбет”, а закінчуємо, як в тому анекдоті “Все життя ненавиділи один одного, але не могли розійтися - чекали, поки діти повмирають».

Фото: Катерина Сліпченко, Українська кіноакадемія