Рок-ровесники Незалежності
Культура

Рок-ровесники Незалежності

Що стало з чисельними гуртами, які створились на початку 90-х?

К.С., 24 серпня 2016 6228 5
Будинок, розписаний до фестивалю «Вивих» у Львові

Зараз на часі стало пригадувати чимало справжніх хітів незалежної України різних років. Саме напередодні Незалежності, на межі 80-90 років, українська музика, насамперед рок, переживала справжній розквіт. Перший «Вивих», друга «Червона рута»… Ці фестивалі ввели у широкий культурний обіг без перебільшення десятки рок-гуртів. Як склалась доля найяскравіших із них? Чи всі ровесники Незалежності зуміли «дожити» до її 25-річчя?

ZAXID.NET сьогодні нагадує про долю лише десяти із них.

«Клуб шанувальників чаю» об'єднав кількох фізиків та енергетиків. Як писали про гурт на початку 90-х, вони були, «прихильниками "живого" звучання та філософського світосприйняття». Власним стилем музиканти називали арт-рок.

Група проіснувала недовго, хоча більшість її учасників успішно реалізували себе в інших проектах. «Ми розійшлися без конфліктів, ми просто зрозуміли, що втомлені один від одного… У нас щодня були репетиції, і ми грали по п’ять-шість годин поспіль, дуже багато часу проводили разом. Найбільшою проблемою "чайників" було те, що кожен – індивідуальність. І кожний пішов своїм шляхом», - говорять музиканти.

Кілька років тому учасники гурту Олександр Ксенофонтов, Олег «Джон» Сук та Влад Дебрянський випустили декілька синглів у якості Tea fan club.

«Вій» - етно-рок-гурт. Самі музиканти характеризують свою творчість як «dark ethno fusion». Музика «Вія» звертається до давнього слов'янського фольклору та язичницької міфології. Гурт був заснований у 1991 році в Києві.

Керівник гурту Дмитро Добрий Вечір, який заснував його разом з Ігорем Лемешком та Олегом Козловим. У 1993 р. «Вій» випустив свій перший альбом «Чорна рілля». У 2013 р. музиканти гурту, за їх словами, «свідомо зробили перерву у творчості». Зараз гурт знову виступає.

Гурт «Мертвий Півень» народився у середовищі Львівського університету ім. Івана Франка, де навчалися більшість його майбутніх учасників. У 1989 році музиканти збиралися в кафе «Старий Львів» на вулиці Валовій; назва гурту походить від вивіски кафе. Лідером був Любко Футорський. Згодом він пішов з групи.

Перші музичні експерименти МП відбувалися виключно з акустичними інструментами. Саме в такому звучанні гурт здобув перемоги на фестивалях «Вивих» у Львові у 1990 році, де виступив уперше, та «Червона Рута» у Запоріжжі в 1991 році, а також записав свій перший альбом «ЕТО» (1991).

Одна з найвпізнаваніших рис колективу - пісні на вірші відомих українських поетів. Особливістю «Мертвого Півня» було і те, що майже всі його учасники паралельно займалися окремими проектами в різних галузях культури. У 2011 році гурт припинив своє існування.

«Плач Єремії» на початку 1990 року заснував Тарас Чубай, який тоді виступав у складі музичного театру «Не журись»). Проте Чубай (гітара, вокал, музика) та Всеволод Дячишин (бас) грали разом ще з 1985 року (гурт «Циклон»).

Свій перший виступ гурт провів у рамках виступу «Не журись». Перший же серйозний «електричний» концерт, відбувся на фестивалі «Вивих». Перший офіційний альбом гурту - «Двері, котрі насправді є» - був записаний у 1993 році. Зараз гурт виступає рідко. Проте триває робота у студії над новим альбомом.

Львівські «Пам’ятки архітектури» створились у спеціальній музичній школі ім. С.Крушельницької в лютому 1989 року. Гурт утворили гітарист, віолончеліст Віктор Горай, басист, скрипаль Антон Тихий та клавішник, саксофоніст Юрій Ющенко. Барабанщики час від часу мінялися. Записом в грудні 1993 року концертного альбому завершився перший етап життя гурту - захоплення класичним арт-роком.

Майже паралельно Горай, Ющенко, Балаян та Колос стали основою сольного проекту «Ох» бас-гітариста Олега «Джона» Сука (екс-«КШЧ», «Уліс», «Гра в бісер», «Мертвий півень», «Є»). Підсумком став альбом «Комедія екстазу». Наприкінці 90-х «Пам’ятки архітектури» припинили своє існування. 

Львів’янин Олег «Білий» Шевченко - гітарист, співак та автор пісень створив геві-металевий гурт «Білий загін», або як його тоді частіше називали «Whіte Troop». Саме так і називався перший альбом групи. Згодом групи «Білий загін» та «Мертва зона» об’єдналися в новому проекті «Біла зона». У 2005 році Олег «Білий» розпочав новий проект «White».

Група «Чорні черешні» утворилася в Рівному в 1989 році як «Юрій Поліщук і тріо». Назву вони взяли у 1991-му. Гурт велику увагу приділяє фольклору. Зараз активно не гастролює, проте має регулярні клубні виступи у Луцьку.

«Опальний принц» - проект братів Ростислава та Юрія Штинів. У 1989 році «Опальний Принц» розпочав запис альбому «Нова Революція», який успішно завершив у 1990 році.

На початку 1991 року Ростислав Штинь створив концертну агенцію «Ростислав-Шоу», до якої входять гурти: «Мертвий півень», «Цей дощ надовго» з Іриною Білик, «Сестра Віка», «Скрябін» та інші. 

Відеокліп «Наш Прапор» українські телеканали показували до початку 2000 року. Після припинення існування агентства «Ростислав-шоу» перестав розвиватись і «Опальний Принц».

Ростислав Штинь залишився у Німеччині, а Юрко організував разом з Владом Дебрянським (екс-КШЧ) проект «Луні Пелен». Їх альбом «АМОК», на жаль, можна знайти тільки у приватних колекціях.

«Неборак-рок-бенд» був створений Олександром Небораком у квітні 1991 року. У 1992 гурт був учасником фестивалю альтернативної культури «Вивих». У 1993 «Неборак-рок-бенд» увійшов до числа фіналістів всеукраїнського конкурсу «Червона рута».

Гурт співав пісні переважно на вірші Старшого брата Сашка, Віктора Неборака, а також на вірші Юрія Андруховича.

Гурт давно припинив активну концертну діяльність, а зі смертю свого лідера Олександра Неборака у 2011 році остаточно перестав існувати.

Цікавою стилістикою вирізнялася формація 999, створена у 1986 році. «Дев'ятки» грали неймовірну суміш музики різних стилів. Їхній альбом «Загублений серед конвалій» свого часу був дуже популярним. Гурт давно вже не існує.

 

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук