«Сентиментальна цінність»: у прокат вийшов один із найтитулованіших фільмів року
Чому його варто подивитись
0В український прокат вийшов фільм «Сентиментальна цінність» Йоакіма Трієра. Картина уже встигла зібрати вражаючий оберемок нагороді і, так виглядає, зупинятись не планує. Світова прем’єра фільму відбулась в основному конкурсі Каннського кінофестивалю, де картина отримала другий за значенням приз, Гран-прі. Зараз фільм має декілька номінацій на Європейську кінопремію та є претендентом від Норвегії на «Оскар». Зрештою як і попередня робота режисера, «Найгірша людина у світі».
У центрі сюжету – родинна історія. Густав Борг (Стеллан Скашгорд), відомий режисер, давно залишив свою дружину та двох доньок. Минають роки, він приїздить на похорон до колишньої дружини у свій старий будинок та пропонує головну роль у новому фільмі доньці Норі (Ренате Реінсве, яка знялась у декількох фільмах Трієра). Коли вона відмовляється, він пропонує роль голлівудській зірці Рейчел Кемп (Елль Фаннінг). Його друга донька Агнес (Інга Ібсдоттер Ліллеас) колись також знімалась у нього, проте зараз є історикинею та часом допомагає батькові в архівних пошуках, ніби перекидаючи місток між часами.
На відміну від свого шведського колеги Ларса фон Трієра, Йоакім не прагне нічого радикального. Навпаки, він свідомо знімає «дідусеве кіно», щось тепле, камерне, сентиментальне, цінне та ціннісне водночас.
У «Сентиментальній цінності» Йоакім Трієр вибудовує дещо нервову та трохи драматичну історію, яку приправляє дещицею іронією. Він веде розповідь по суті довкола дому, наповнює картину спогадами та рефлексіями. Берг хоче зняти автобіографічний фільм, тому дія картини Трієра є нашаруванням часів, фільм блукає між теперішнім та минулим, між вигаданим та дійсним, між кіно та життям. І ці кордони розмиваються, плутаючи глядачів та надаючи інтриги в цілому досить повільному та передбачуваному фільму.
Кадр з фільму
Трієр весь час говорить з різною інтонацією, різко обриває сцени, проте не це порушує плинність картини. І він справді говорить про прості та буденні речі, про сентиментальні цінності: самотність, стосунки батьків та дітей, особисті та творчі кризи. А старий будинок із тріщиною стає символом, який легко прочитати та розшифрувати.
Що робити, коли немає світла? Вмикайте фільм або улюблений серіал на гаджетах! Бо навіть у найтемніші вечори онлайн-кінотеатр SWEET.TV буде поруч. Тут можна завантажити вподобані стрічки та дивитися їх будь-де навіть без світла й інтернету. Це просто, зручно і без жодних доплат!
Паралельно Трієр з’ясовує власні стосунки зі скандинавськими режисерами, насамперед з Бергманом, граючи на їх території. Проте бергманівський надрив він робить ніби розмитим, «лайтовим». Він не руйнує, а будує. Фільм, попри його меланхолійність та смуток, має терапевтичний ефект.
Мабуть, у тому ховається одна з причин його тотального успіху, і серед глядачів, і серед професіоналів. Іншими є насамперед візуальна довершеність та непересічні акторські роботи усіх без винятку. А загалом цей фільм, без сумніву, належить до тих, які обов’язково варто побачити. Тим більше на початку сезону великих нагород.

