Науковці систематизували інформацію про віднайдені кахлі замків і палаців етнографічної Волині. Серед них – артефакти ХV-ХVІІІ ст. з Луцького, Острозького, Дубенського, Кременецького замку, Вишнівецького палацу та інших. Давні кахлі класифікують за формою, тематикою зображень, оздобленням та періодизацією.
«В Україні поширення кахель фіксують з ХІV ст., що з часом набули кольорового, декоративного оздоблення. У каталозі подані зразки кахлів, наведена порівняльна характеристика з кахлями того часу Німеччини, Польщі або наприклад, “голландські кахлі” з Вишнівецького палацу ХVIII ст. та ін.», – зазначають у Кременецько-Почаївському історико-архітектурному заповіднику.
Найдавніші кахлі виготовляли на ножному гончарному крузі. Вони були розширені доверху і закінчувалися потовщеним вінцем з обрисами квадрата або чотирипелюсткової квітки, характерної для готичного стилю. Готичним кахлям притаманні високі рельєфи з фігурами людей, левів, виноградних кетягів, ілюзорне відтворення деталей.
У XV ст. кахлі починають вмуровувати отворами до вогню, а плиткою назовні, така практика збереглася й донині. Типовими для XV ст. були решітчасті кахлі.
У XV-XVI ст. кахельні печі стали вже важливим атрибутом житлових інтер’єрів. Вони складалися з кам’яної або цегляної основи круглого або квадратного постаменту з отвором для завантаження палива, на якому встановлювали невеликий куб або циліндр з кількох рядів кахлів. Угорі і внизу виводили карнизи. Зазвичай піч завершували фриз і зубці, так звана «корунка».
До середини ХV ст. головними центрами виробництва поліхромної кераміки були міста Волині. Кахлям того часу властиві різноманітні декоративні вирішення, сферична випуклість, інколи мають квітковий мотив, геральдичні, сакральні, зображення вершників, полювання, рицарські сценки.
Кахлі ХV-ХVІ ст. мають декоративні зображення у вигляді геральдики, міфологічних, побутових сцен. А вже в XVI ст. під впливом ренесансної моди з’являється відповідний орнамент та декор, запозичений з українського різьблення, карбування, ткацтва. З кінця ХVІ ст. поширюються кахлі зі сценами «гріхопадіння».
Письмові джерела середини ХVІ ст. зазначають, що на складі княжих майстерень в Острозі були кахлі переважно прямокутної форми, на якому проступають обриси фігури з хрестом і гербом, гроно винограду. У цей час набувають поширення кахлі із зображення знаків зодіаку. У колекції заповідника в Острозі зберігається фрагмент кахлі із зеленою поливою і зображенням рака з довгими клешнями.
Наприкінці ХVІ – у першій половині ХVІІ ст. кахлі інтенсивно прикрашають новими сюжетами, декором. Вироби покривають зеленою свинцевою поливою. Стримані геометричні елементи поступаються рослинному орнаменту з мотивами лілій, тюльпанів, акантового листка, виноградного грона, гвоздики, що побутували в епоху Ренесансу (рис. 27-33; 50-52). Поширеними в XVI ст. були композиції, що нагадували орнаменти кованих із заліза решіток, перегородок, дверей, скринь (рис. 43).
У ХVІІ -ХVIІІ ст. популярною стає архітектурна кераміка – зображення волют і картушів, типових для фасадів архітектури бароко.
З початку XVIІІ ст. почали використовувати так звані «голландські кахлі» із зображенням побутових сцен. Ними могли оздоблювали цілі кімнати, як у Вишнівецькому палаці.
У XVII ст. кахляні печі з’являються і у сільських хатах. Кахлярство розвивається вже на власному ґрунті, набуває виразних національних рис. З XIX ст. виробництво печей перебирають мануфактури та фабрики.
Зараз ці віднайдені археологами кахлі є музейними експонатами Рівненського, Кременецького та Волинського краєзнавчих музеїв, заповідників у Кременці, Острозі, Дубні, Луцьку.
До слова, торік у Володимирі у залишках споруди ХVІ-ХVІІ ст., яка, ймовірно, була міським магістратом або будинком міського урядника, розкопали кахляну корону печі із гербом міста, раніше невідомого в такій стилізації. Це найстаріше віднайдене зображення герба Володимира, який своєю чергою є найдавнішим історичним міським гербом України.