У Володимирі археологи знайшли артефакти княжої доби IX-XIV століть

Науковці Охоронної археологічної служби України закінчили археологічні розкопки княжого Володимира на Волині, площа досліджень охопила 1000 м². Цю територію готують під будівництво, тож науковці ретельно її оглянули і поділилися результатами.

Як повідомили в Національній академії наук України, на вулиці 20 липня, 21 у Володимирі для ліцею імені Олександра Цинкаловського мають збудувати новий навчальний корпус та укриття. Тому навесні 2023 року там розпочали наукові археологічні дослідження, які НАН називає наймасштабнішими за всю історію княжого Володимира.

Ця територія, яку згодом забудують, є частиною окольного міста. Науковці дослідили культурний шар середньовічного Володимира (від ІХ до ХІV ст.) на площі 1050 м² . На ділянці виявили 34 археологічні об’єкти. Це житла, інші споруди, господарські та побутові ями, печі та велику колекцію рухомого археологічного матеріалу ІХ – ХІV ст.

Площа розкопу сягнула 1000 кв. м (фото НАН України)

Серед окремих знахідок археологи особливо відзначають колекцію таврованих тризубом денець давньоруського посуду, свинцевих митних пломб дорогочинського типу та заготовок для пломб і булл, металеві і кістяні стріли. Були віднайдені також амфори візантійського походження, що свідчить про імпорт і торгівлю Русі, та особистий ніж варяга-дружинника.

«Ніж – немісцева річ, абсолютно скандинавська традиція. Там є руни, зображення воїна, тварини, грифони. Це, безсумнівно, ніж варяга-вікінга, котрий був на службі у Великого київського князя. Він їх запрошував до себе на службу, і хтось із них якраз був тут, у Володимирі, чи у справі, чи за дорученням, стежив і допомагав володимирському князю», – пояснив Суспільному керівник експедиції археолог Віктор Баюк.

Ніж вікінга X ст., що належав княжому дружиннику (фото НАН України)

«Митна пломба періоду Київської Русі (ХІ-ХІІ ст., «дорогичинський тип») на лицьовому боці має іконографічне зображення Святого Іоанна Хрестителя, на звороті – проквітлий хрест. На жаль, атрибуція належності пломби до конкретного правителя на сьогодні не здійснена, однак ця справа набула нового поштовху. Річ мініатюрна, діаметрами всього 13х10 мм, вислі печатки такого типу мають подібну іконографію, однак значно крупніші та масивніші», – прокоментував знахідку керівник експедиції Віктор Баюк.

Митні пломби, що свідчать про активну торгівлю Русі

Стилізований тризуб карбували на посуді, виробництвом яких управляв князь. Тавро тризуба є доволі рідкісним, також руські майстри зображали на кераміці солярні знаки, коло, хрест.

Денце горщика XII-XIII ст. із клеймом тризуба (фото Віктора Баюка)

Керівник експедиції Віктор Баюк повідомив Суспільному, що їм вдалося відшукати близько тисячі предметів, які представляють фактично всю міську матеріальну культуру давньоруської держави: столовий, кухонний посуд – місцевий та імпортний, колекцію речей з чорних металів: ключі, ножі, проколки, шиферні прясельця, амулети та гральні кості із кістки й рогу.

Окрім того, біля собору Різдва Христового виявили залишки споруди ХVІ-ХVІІ ст., яка, ймовірно, була міським магістратом або будинком високопоставленого міського урядника. Біля неї розкопали кахляну корону від печі із гербом міста, раніше невідомого в такій стилізації.

«У завалі великої кахляної печі віднайдено керамічну "корону" із чітким стилізованим гербом Володимира: вершником в обладунках з мечем, який списом убиває змія. Зображення є похідним від давньоруського герба і є прямим попередником сучасного офіційного герба міста. Як відомо, наш герб є найдавнішим історичним міським гербом України, який засвідчений у 1324 році в листі міських урядовців до німецького міста Штральзунда у землі Померанія», – повідомили у Володимирській міськраді.

Оздоба кахляної печі з гербом міста (фото Володимирської міськради)

Іншою знахідкою біля собору є керамічна фігурка вершника, яка, за словами Віктора Баюка, датується пізнім середньовіччям, майстерно сформована з врахуванням найменших деталей одягу, збруї та обладунку.

Керамічна фігурка вершника часу пізнього Середньовіччя (фото Віктора Баюка)

«У княжий Володимир привозили й користувалися речами достатньо високого рангу, адже й жили там люди, котрі могли дозволити собі купувати імпортні чи інші коштовні речі. Це рівень княжої столиці, де були показові речі місцеві і де були хороші речі імпортні. Це економіка: туди привозили речі, котрі люди могли дозволити собі купити. У столиці, наприклад, зосереджена більша кількість фінансів, більше багатших і впливовіших людей», – пояснив науковець.

Дослідження проводили державне підприємство «Науково-дослідний центр "Охоронна археологічна служба України"» Інституту археології НАН України, Волинський національний університет імені Лесі Українки, Державний історико-культурний заповідник «Стародавній Володимир» і Спілка археологів України на замовлення ліцею імені Олександра Цинкаловського. Міська рада виділила на дослідження 4 млн грн.

Перша літописна згадка про місто Володимир, названого на честь князя Володимира Великого, зафіксована в 988 році у «Повісті временних літ». У XI-XII ст. воно було одним з найбільших міст Київської Русі, центром торгівлі, оборонним форпостом. Великий князь київський Роман Мстиславович у 1204 році через занепад шляху із варягів у греки та втратою Києвом свого стратегічного значення переносить до Володимира свою резиденцію. Із XII ст. місто стає центром удільного Волинського князівства. А у першій половині XIII ст. Данило Романович зробив Володимир центром об’єднаного Галицько-Волинського князівства. Саме середина XIII ст. — час найбільшого розквіту Володимира, він стає центром торгівлі, ремісництва, культури та мистецтва, архітектурної школи.