Науковці розшифрували єдину знайдену в Україні свинцеву грамоту ХІІ століття

Українські дослідники розшифрували напис на давньоруській свинцевій грамоті, яку археологи знайшли у місті Полонне на Хмельниччині. Це єдина віднайдена в Україні свинцева грамота і рідкісний епістолярний зразок періоду Русі. Про знахідку, роботу над її реставрацією та розшифрування напису детально розповів археолог та епіграфіст Тимур Бобровський.

Цінну знахідку розкопали під час Кам’янець-Подільської археологічної експедиції під керівництвом Павла Нечитайла восени 2021 року на місці давньоруського поселення літописного міста Полонного. У розкопі площею 200 м² виявили кілька господарських споруд ХІІ століття, а також археологічні об’єкти раніших і пізніших епох.

«Грамоту знайшов один з учасників експедиції – Дмитро Тимчук. Розкопуючи поховання післямонгольської доби, він виявив під ним контури ранішого об’єкта – невеличкої заглибини на рівні культурного шару ХІІ століття. Заглибина, як з’ясувалося, була залишками відкритого вогнища діаметром близько 1 м, насиченого деревним вугіллям, серед якого траплялися уламки керамічних посудин кінця ХІ – першої половини ХІІ століть», – повідомив археолог Тимур Бобровський.

Це був невеличкий шматочок свинцевої пластини, згорнутої в п’ять обертів, обліплений з усіх боків землею. На металевій поверхні були помітні вирізьблені кириличні літери у три ряди. Свинцева грамота – своєрідний лист княжого періоду, яких досі на землях Давньої Русі знайдено лише дві і обидві у Новгороді, зазначає Тимур Бобровський. Попри це берестяні грамоти траплялися археологам частіше, зокрема у Звенигороді.

фото зі сторінки Тимура Бобровського

Більша частина тексту послання була захована у сувої та недоступна для прочитання. Реставратор Віктор Голуб відзначив, що знахідка мала значні деформації, тріщини та корозію. Йому вдалося зберегти цілісною і повністю розгорнути пластину зі свинцевого сплаву. Як з’ясувалося, напис кирилицею був також на внутрішній стороні. Це були два окремі листи, кожен з яких починався словом «Грамота».

Після тривалої роботи епіграфіст, фахівець з давньоруських графіті Тимур Бобровський, консультуючись з лінгвістами, розшифрував текст грамоти:

ГРАМОТА ОТ ХЫТРА ТА КЪ МИЧЕВИ, И КЪ ГЫРЛОВИ. СЪКУПИВЪША СКОТЫ, А БЕЗ МИЧА ВЕДИ КЫЕВУ.

ГРАМОТА КЪ МИЧЕВИ. А МАТИ ТИ БОЛИТЪ. А ДОРОЖЪ ТИ ПСЛ, НЪ ТИ НЕ ВЪДАЛЪ. А ИДИ ДОМОВИ.

Це означає: «Грамота від Хитра та й до Міча і до Гирла: вдвох зібравши худобу, натомість без Міча веди до Києва. Грамота до Міча: а мати-но хворіє (а Дорож-но писав, але тобі не віддав), тож йди додому».

Як пояснює Тимур Бобровський, текст на зовнішній стороні грамоти є листом господаря на ім’я Хитр до своїх робітників або молодших родичів Міча та Гирла, в якому він дає розпорядження Гирлу відігнати до Києва худобу, коли вони її зберуть (можливо, з випасів або в якості податків). У зверненні до Міча, вишкрябаному на внутрішній поверхні злитка, повідомляється про хворобу матері Міча, неотриманий ним лист від якогось Дорожа та наказ повертатися додому.

Кириличний текст з грамоти

Як пояснює Тимур Бобровський, обидва тексти написані так званим напівуставом (прописними літерами), причому різними почерками. За їхніми особливостями фахівці також визначили вік авторів.

«Люди, які навчалися письма в різні часи, матимуть певні розбіжності у використанні деяких графічних моделей, тобто почерк старшої за віком особи виглядатиме більш «застарілим», ніж почерк молодшої. Схоже, що в текстах грамоти з Полонного ми спостерігаємо саме цю особливість: Хитр, який написав послання на зовнішній стороні, був років на 20-30 молодшим за безіменного автора тексту на звороті», – розтлумачив палеографіст.

Місто Полонне – одне з найдавніших міст України, відоме з 996 року. Давньоруське місто складалося з дитинця – міцної фортеці на вигині річки Хомори, до якої з північного сходу прилягало поселення міських ремісників та купців. Від початку існування місто належало до Київського князівства, до володінь Десятинної церкви. Тому вказівка у грамоті зібрати худобу для Києва могла стосуватися збору десятини.

Археологи, що розкопали знахідку, – і Дмитро Тимчук, і Павло Нечитайло – зараз перебувають на фронті у лавах Збройних Сил України.