Шедеври в офшорах
Культура

Шедеври в офшорах

Які таємниці світового арт-ринку були заховані у «панамських документах»

Катерина Сліпченко, 11 квітня 2016 984 0

Гучний «панамський скандал» позначився не лише на політиках. Він викликав велику хвилю нових скандалів та розбурхав старі образи на світовому арт-ринку. Юридична компанія Mossack Fonseca, яка надає послуги з реєстрації та ведення офшорних компанії, опинилась у центрі журналістського розслідування. Виявилось, що її використовують також для приховування купівлі-продажу коштовних творів мистецтва, включаючи, наприклад, картину, викрадену нацистами під час ІІ Світової війни.

Таємничий Модільяні

Серед епізодів, до яких міжнародне розслідування стосовно Mossack Fonseca додало нові деталі, виявились судові слухання у США. Філіп Местраччі, правнук торговця творами мистецтва Оскара Штеттінгера судиться із впливовим у цій галузі сімейством арт-ділерів Нахмад.

Местраччі стверджує, що «Чоловік з тростиною, що сидить», шедевр, написаний Амедео Модільяні у 1918 році, був викрадений, коли Штеттінгер був змушений залишити майно та втікати з Франції, щоб врятуватися від переслідувань нацистів. Потім картина була продана.

Местраччі стверджував, що картину купило сімейство Нахмад, яке завжди заперечувало цей факт. І ось тепер документально підтверджено, що Нахмад купив це полотно Модільяні на аукціоні у 1996 році. Картина була захована за допомогою Mossack Fonseca у створеній ними компанії International Art Center.

Амедео Модільяні «Чоловік з тростиною, що сидить»

Згідно із розслідуванням Нахмад придбав картину у 1996 році на червневих лондонських торгах Christie's за £2 млн. У листопаді 2008 року родина спробувала продати її з естімейтом у $18-25 млн на нью-йоркському аукціоні Sotheby's, проте пропозицій на картину не надійшло.

У 2011 році Філіп Местраччі подав до Федерального суду США позов з вимогою повернути роботу Модільяні, однак відкликав його після того, як сім'я арт-дилерів заявила про те, що картина належить не їм, а компанії International Art Center.

У 2014 році Местраччі знову подав до суду на Нахмадів, стверджуючи, що International Art Center – це «ширма Девіда Нахмада та інших членів сім'ї Нахмад».

На засіданні Федерального суду Нью-Йорка представники родини Нахмад наполягали на тому, що сім'я не володіє картинами Модільяні.

Опубліковані документи Mossack Fonseca свідчать, що саме сім'я Нахмад контролювала панамську International Art Center більше 20-ти років, а глава сім'ї Девід Нахмад є єдиним власником компанії з 2014 року.

Поки в суді триває суперечка між сімейством Нахмад і Маестраччі за шедевр Модільяні, картина захована від світу на складах, які створені для того, аби ховати шедеври. Фахівці оцінюють її у $25 млн.

Загублена колекція

Міжнародне розслідування зіграло ключову роль в питанні пошуку колекції грецьких судновласників Гуландрісів.

Мільярдер і нафтовий магнат Гуландріс збирав живопис протягом декількох десятиліть з ініціативи своєї дружини Елізи. У 1994 році помер сам магнат, а в 2000 році - його дружина. Згідно із заповітом колекція була розділена спеціально створеною компанією. Третина відходила племінниці магната Аспаcіі Замес та її сестрі, третина - інший племінниці магната, і ще одна третина - канадським племінникам дружини мільярдера.

Картину Ван Гога експерти оцінили у $120 млн

Однак при розподілі спадку з'ясувалося, що в колекції бракує 83 картин, у тому числі робіт Ван Гога. Адвокати керуючої компанії надали договір, згідно з яким у 1985 році магнат нібито продав картини фірмі Wilton Trading, зареєстрованій у Панамі.

Згідно з угодою, десятки картин були продані усього за $31,7 млн. Це при тому, що експерти оцінюють одну лише картину Ван Гога у $120 млн, а ринкова ціна усієї «зниклої» колекції перевищує $781 млн.

Шедеври знову почали з'являтися на ринку у 2004 році через чотири компанії, створені Mossack Fonseca.

Аукціон сім'ї Ганц

Завдяки «панамським документам» також стала відома нова інформація про аукціон мистецтва модернізму, який був влаштований Christie's у Нью-Йорку в листопаді 1997 року. На ньому були представлені роботи із зібрання Віктора і Саллі Ганц, в тому числі полотна Пабло Пікассо, Джаспера Джонса, Роберта Раушенберга та багатьох інших.

Аукціон, який зібрав рекордні $206,5 млн, «став віхою на шляху перетворення творів мистецтва в товар світового значення».

Картина Пабло Пікассо «Алжирські жінки (Версія О)» була продана за рекордні $179 млн

Документи Mossack Fonseca доводять, що багато робіт із колекції Ганців були продані за півроку до аукціону Christie's компанії під назвою Simsbury International Corp, яка перебувала під управлінням Mossack Fonseca. Simsbury придбала картини за $168 млн у компанії Spink & Son -лондонского аукціонного будинку, яким тоді володів Christie's.

Simsbury контролював британський мільярдер Джозеф Льюіс, який на той момент був найбагатшою людиною Англії і одним з найбільших акціонерів Christie's. За умовами цієї угоди роботи, які належали Simsbury, мали бути виставлені на продаж на Christie's як частина колекції Ганців; якби вони зібрали більше, ніж за них заплатила Simsbury, то Льюїс і Spink & Son поділили б різницю.

Колекціонери та арт-дилери утримуються від будь-яких коментарів.

Анонімність та таємні сховища

Панамські документи показують, що продавці та покупці творів мистецтва використовують ті ж темні закутки світової фінансової системи як і диктатори, політики, шахраї та інші люди, які отримують вигоду від анонімності.

В останні роки, коли ціни на мистецтво різко зросли, операції купівлі-продажу нерідко приховаються за рахунок використання офшорних компаній. У той час як таємниця може бути використана на законних підставах, щоб уникнути розголосу та убезпечити власників картин, вона також може бути використана для ухилення від сплати податків та приховування тіньові історії власності.

Приблизно половина угод, які стосуються продаж творів мистецтва, є таємними і укладаються строго між продавцями і покупцями. Існує дуже мало публічної інформації про ці операції. Решта здійснюються через публічні торги, які забезпечують певну прозорість щодо ціни, але, як правило, дозволяють покупцям і продавцям залишатися анонімами.

Твори мистецтва часто змінюють власників і, як правило, їх зберігають у так званих «вільних портах», що дозволяє власникам не платять податки на імпорт. Найстаріший та найбільший такий склад знаходиться у Женеві. Він має стільки скарбів, що може конкурувати з будь-яким музеєм світу.

Ів Був'є

Клієнтом панамської юридичної компанії є й Ів Був'є, посередник та власник деяких складів, на яких зберігаються твори мистецтва вартістю в мільйони євро. Найбільший склад знаходиться у Женеві, де компанія Був'є володіє майже 25% площ, але подібні перевалочні пункти Був'є створив і в Сінгапурі, і Люксембурзі.

Його противник у декількох судових розглядах російський мільярдер Дмитро Риболовлєв звинувачує Був'є в тому, що той фальсифікував ціну деяких творів мистецтва перед їх продажем. Але Риболовлєв, як виявилось, також пов'язаний з двома панамськими компаніями.

Був'є категорично заперечує усі звинувачення у шахрайстві. Натомість записи юридичної фірми показують принаймні п'ять компаній, до яких він має стосунок.

Фігурують у записах і відомі колекціонери Тіссен-Борнеміси, онука Пабло Пікассо та інші гравці світового арт-ринку, які ховали шедеври за допомогою Fonseca.

Зокрема йдеться і про Чень Дунша, засновника та голову China Guardian, найбільшого в світі аукціонного дому після Sotheby's і Christie's, а також чоловіка внучки Мао Цзедуна. Він виявився одним із багатьох китайських політиків і бізнесменів, які перевели свої активи в офшори. Він єдиний власник і директор компанії Keen Best International Limited, яку зареєструвала Mossack Fonseca.

Можливо, нові розслідування допоможуть знайти унікальні твори мистецтва, для яких залишається невідомою протягом десятиліть.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук