На жаль, грузинське кіно є нечастим гостем у нашому прокаті. Проте традиційно добре кіно у цій країні знімають, воно посідає не останнє місце на великих кінофестивалях. Зараз, коли погляди світу знову вдивляються у події в Сакартвело, пропонуємо хоча б частково заповнити прогалину та подивитись кілька дуже добрих грузинських фільмів.
«27 вкрадених поцілунків»
2000, режисерка Ніна Джорджадзе, у ролях У головних ролях: Нуца Кухіанідзе, Шалва Іашвілі, П’єр Рішар
14-річна Сибілла приїжджає на канікули до тітки з великого міста та занурюється в дивне сонне і спекотне, приховане від поглядів непосвячених любовне життя маленького містечка. Не минає і тижня, як героїня зачаровує свого однолітка Мікі і одночасно закохується в його батька.
Ніна Джорджадзе знімала фільми спільно з українськими кінематографістами. Зокрема Україна брала участь у створені її фільму «1001 рецепт закоханого кухаря», також українським є фільм режисерки «Моя русалка, моя Лореляй». А ще у планах Джорджадзе була картина про Лесю Українку.
«Спадок»
L'Heritage, 2006, режисер Гела Баблуані, у ролях Гела Баблуані, Темур Баблуані, Станіслав Мерар, Сільві Тестю
Троє французів та перекладач приїжджають до Грузії, щоб побачити замок, який дістався у спадок одному з них. Французькі туристи сідають в автобус, що прямує до гірського грузинського села, і заводять розмову з випадковими попутниками: дідом та онуком. З'ясовується, що старий збирається добровільно прийняти смерть від кровників свого роду, щоб припинити ворожнечу, яка тривала дуже довго. Французи мають стати свідками та співучасниками цього інциденту.
«Побачення наосліп»
2013, режисер Леван Когуашвілі, у головних ролях Андро Сахварелідзе, Ія Сухіташвілі, Кахі Кавсадзе, Марина Карцивадзе, Арчіл Кікодзе, Вахтанг Чачанідзе
Головний герой – 40-річний Сандро, учитель історії з Тбілісі, який досі мешкає з батьками. Його мама давно мріє про появу онуків, але Сандро не щастить із жінками, яких він та його друг Іва знаходять на сайтах знайомств. Після чергового невдалого побачення Сандро нарешті зустрічає Манану і закохується в неї. Але з'ясовується, що Манана одружена і її чоловік якраз виходить із в'язниці щодо умовно-дострокового звільнення. Сандро вирішує зустріти Тенґо будівлі в'язниці та поговорити «по-чоловічому», але в результаті змушений назватися таксистом, якого Тенґо наймає для поїздки. Всі троє вирушають у подорож по Тбілісі.
Фільм брав участь у Одеському МКФ.
«Мандарини»
2014, режисер Заза Урушадзе, у головних ролях Лемберт Ульфсак, Елмо Нюганен, Георгій Накашидзе, Міхаель Месхі
Дія фільму відбувається у селі, в якому мешкають переселенці з Естонії. Раптом у їхнє спокійне життя вривається абхазька війна, і всі жителі тікають, рятуючись від жорстокої і кривавої різанини. Головний герой Іво вирішує залишитися в селі, щоб встигнути зібрати врожай мандарин. Якось Іво доводиться дати притулок двом пораненим солдатам, які воювали один з одним. Вийшло так, що чеченець і грузин опиняються в одному будинку поруч один з одним. Іво лікує обох і дбає про кожного з них. Під час фільму, головний герой намагається зрозуміти, яка зі сторін, що беруть участь у війні, має рацію.
У 2015 році фільм було номіновано на премію «Оскар» та «Золотий глобус» у номінації «найкращий фільм іноземною мовою».
На жаль, режисер Заза Урушадзе пішов з життя у 2019 році усього лише на 55-му році життя. Його останньою роботою став український фільм «Антон та червона химера».
«А потім ми танцювали»
2019, режисер Леван Акін, у головних ролях Леван Гелбахіані, Бачі Валішвілі, Ана Джавакішвілі, Каха Гогідзе, Ана Махарадзе, Ніно Габісонія
Героями фільму (на головному фото) є танцівники грузинського ансамблю танцю. Головний герой, Мераб (актор Леван Гелбахиані отримав за цю роль декілька нагород), походить з родини, де танцювали декілька поколінь. Він і сам не уявляє свого життя без танців. Він закоханий у свою партнерку, а його мрією є потрапити до основного складу ансамблю. Але одного дня на репетиції з’являється новий танцівник. Сюжет розкручується відразу у декількох шарах аж до надзвичайного фінального танцю.
Фільм брав участь у каннському «Двотижневику режисерів» та переміг на Одеському міжнародному кінофестивалі.
«Початок»
2020, режисерка Дея Кулумбегашвілі, у головній ролі Ія Сухіташвілі
Після того, як невідомі підпалили церкву Свідків Єгови, яку очолює її чоловік, Яна лишається вдома сама, на самоті зі своєю кризою ідентичності та депресією. Трагедія про спробу емансипації жінки з патріархальних структур, які її оточують: родина, церква, країна.
«Початок»перший повний метр Деї Кулумбегашвілі був відібраний у програму фестивалю Канна, який не відбувся через пандемію. Проте картину показали у Торонто та Сан-Себастьян, «Початок» узяв одразу чотири основні призи, чи не вперше у новітній фестивальній історії. «Золота раковина» за найкращий фільм, режисура, сценарій та нагорода для актриси Ії Сухіташвілі. Такого тріумфу у грузинського кінематографу не бувало.
Ми використовуємо