Художники Тетяна та Микола Могилати з усім художнім начинням ходять в гори, на річку чи до фортеці ще зі своїх студентських років. Тепер компанію складає ще й донька. Ліс у Білогорщі - не лише територія їхнього відпочинку, а й територія натхнення. Там вони зібралися задля етюдів. Туди приходять не вперше.
«Цікаво вигладає зимою. Дуже гарно. Дуже гарно восени. Власне, літом ми його ще не малювали. Так що, вирішили: ще в нас немає літнього етюду з цього місця», – розповіла художниця Тетяна Могилат.
Для невеличкого етюдика досить і півтори години. Митці вхоплюють барви, тіні, настрій натури, а далі – допрацюють вдома.
«Ми отак приходимо в сільський постівник, на якому діти гуляють, корови пасуться – ми часом заважаєм там трохи. Але нам люди завжди йдуть назустріч. Ніколи не було ніяких непорозумінь. Біля хати, коли ось так малюєм, нам каву виносять, щось поїсти – люди дуже щирі, бо ми заходимо дуже в гори глибоко», – додав художник Микола Могилат.
Донька Наталя, хоч і графік від початку – адже вивчала це мистецтво у Коледжі імені Труша і в Академії мистецтв – зараз теж присвячує себе живопису. Навіть викладає малярство у коледжі. Етюди любить незалежно від погоди.
«Дуже гарно зробили рисунок, почали роботу. І тут – блискавки, гроза просто страшна. Ми сховалися – вона пронеслася. І вже за 10 хвилин було сонечко. Ми продовжили. Додому переважно не втікаємо», – розповіла художниця Наталя Могилат.
Буває, Могилати навіть доповнюють один одного, тож і роботи підписують двома авторами.
Цьогоріч Тетяна вступила до Спілки художників, Наталя – до Спілки дизайнерів. А коли запитати їх про здорову конкуренцію в сім’ї, – щиро дивуються.
«