Скорик та джаз

У п’ятницю, 28 травня, у Львівському органному залі відбудеться концерт «Скорик. Джазові п’єси в чотири руки» фортепіанного дуету Dovhan&Zubko Piano Duo. У виконанні львівських піаністів Петра Довганя та Наталі Зубко звучатимуть джазові п’єси Мирослава Скорика, його знаменита«Мелодія» та твори, написані на честь композитора, який вже майже рік, як відійшов у засвіти.

Ми поговорили з фортепіанним дуетом про джазовість Скорика, про його твори для фортепіано в чотири руки та каву з Маестро.

Розкажіть про програму, яку ви представити на концерті 28 травня в стінах Львівського органного залу.

Програма є для нас абсолютно новою. Кожному з нас доводилося раніше виступати з музикою Мирослава Скорика. Але, це були твори як для фортепіано соло, так і в супроводі оркестрів. Звичайно, ми раніше чули джазові твори Мирослава Михайловича. Проте, почавши працювати над цією музикою, змогли більш повно оцінити її з позиції виконавців, побачити ту захопливу багатогранність композиторського задуму. Кожен з цих творів вимагає свого підходу, віднайдення свого неповторного «ключа».

Мирослав Скорик дуже любив джаз. Він був автором першого українського твісту «Не топчіть конвалій», джазових творів «Намалюй мені ніч», «Я тебе почекаю, коханий», «Принесіть мені маків». Ви у своєму концерті в Органному залі гратимете його «Три джазові п'єси», джазові обробки Бетховена. Який для вас Скорик у джазі?

Мирослав Скорик – один з найчастіше виконуваних сьогодні українських композиторів. Його творчість ще за життя автора стала класикою. Українські виконавці з успіхом грають його музику на сценах України та за її межами.

Кожен жанр, до котрого в своїй творчості звертався Маестро, отримав яскраві та неповторні втілення. Особливе місце посіли композиції написані в джазовому стилі. Згадані вами твори та багато інших стали свого часу хітами. В них проявилася характерна для Скорика мелодійність, світла ліричність, а також любов до легкого джазу.

Мирослав Скорик не міг оминути джазовий стиль у своїй фортепіанній творчості. Риси джазу ми можемо зустріти навіть в його циклі Прелюдій та фуг для фортепіано. Твори ж для фортепіанного дуету стали тим полем, на якому в повній мірі проявилася любов композитора до цього стилю. Такі твори як «Три джазові п'єси» та «Три екстравагантні танці» отримали безліч авторських інваріантів: від виконання в чотири руки до варіанту на два роялі в супроводі оркестру.

Для нас Мирослав Скорик у джазі є, перш за все, справжнім, правдивим, якщо можна так сказати. В житті він був дуже світлою людиною, з чудовим почуттям гумору. Навіть на серйозні речі він вмів подивитися крізь призму жарту. Про це свідчать чудові, надзвичайно стильні обробки творів Бетховена, Шопена.

Скорик писав для різних складів і, якщо я не помиляюся, зокрема, на концерті ми почуємо кілька його творів, написаних спеціально для фортепіано в чотири руки. Розкажіть про них та про те, як вони граються?

Серед творів нашої програми є два цикли, написані для фортепіано в чотири руки. Це транскрипції творів Бетховена та «Три екстравагантні танці». Кожен з циклів складається з трьох п'єс. Якщо «Танці» є оригінальним твором автора, то транскрипції дають змогу подивитися на твори Бетховена крізь призму джазу «очима» Мирослава Скорика. Це дуже цікавий виконавський досвід – грати класику некласично!

Пам’ятаємо проект «Скорик у стилі джаз», коли Мирослав Михайлович виконував сам свої твори на концертах у Києві та Львові, також вийшов однойменний диск. Чи чули ви це виконання його джазових творів?

У 2013 році Мирослав Скорик відзначав свій 75-й день народження. У Львівській філармонії відбувся концерт приурочений ювілею маестро. В першому відділі прозвучали три парафрази на твори Бетховена, та «Три екстравагантні танці» у виконанні чудового фортепіанного дуету Оксани Рапіти та Мирослава Драгана. У другому відділі Мирослав Михайлович у супроводі оркестру INSO Lviv виконав «П'ять джазових п'єс». Той шарм та легкість, з якою він виконував свою музику, запам'яталися назавжди.

У програмі вашого концерту також звучатимуть твори Станіслава Людкевича та Володимира Винницького. Чому обрали саме їх до програми?

Твори Станіслава Людкевича та Володимира Винницького обрані нами для програми не випадково. Адже першого червня виповниться рік, як Мирослав Скорик відійшов у вічність. «Голосіння» Людкевича, напевне, є тим твором, котрий може передати ті почуття котрі ми переживаємо після цієї втрати. «Посвята»Винницького – близького друга Мирослава Михайловича – була написана буквально за кілька годин після того, як сумна звістка долетіла до Сполучених штатів Америки.

Мирослав Скорик та Петро Довгань

Розкажіть про ваше спілкування з Мирославом Михайловичем. Як ви співпрацювали?

Мені пощастило знати Мирослава Михайловича впродовж багатьох років. Ще будучи студентом, а потім аспірантом Львівської національної музичної академії, разом з відомими музикантами, моїми друзями Йожефом Ермінем, Оксаною Рапітою, Мирославом Драганом, Володимиром Сивохіпом, Юрієм Ланюком, Богданом Дашаком ми любили зайти на каву в круглий зал готелю «Жорж», де спілкувалися про музику, обговорювали цікаві концерти, нові музичні твори світових та українських композиторів. Якою смачною була кава в цьому товаристві!

Пізніше мені довелося неодноразово виступати на сцені під батутою Мирослава Михайловича. Також мав можливість виконувати в присутності автора третій Концерт для фортепіано з оркестром. Виступав на сценах України та Польщі.

Нашим концертом в Органному залі 28 травня ми би хотіли віддати шану великому Маестро.

Фото надані Петром Довганем та Наталею Зубко