Графиня, що малювала графіку

У радянські часи кожна четверта дитяча книжка, яка виходила в Україні, була проілюстрована її роботами. Софія Караффа-Корбут належить до найвидатніших українських графіків. Її незвичне прізвище свідчить про шляхетне походження: батько мисткині мав дворянський титул. Проте її життя не було надто простим. У день народження Софії Караффи-Корбут згадуємо цікаві факти про неї.

Нині памʼять про мисткиню бережуть у її рідному селі Куткір біля Буська. В сільській бібліотеці облаштували меморіальний музей, який водночас є художньою галереєю з її роботами. Проте народилася Софія у Львові.

Портрет Софії Караффи-Корбут з музею у Куткорі (фото ZAXID.NET)

Як пише Богдан Горинь в біографічній книжці про мисткиню «Любов і творчість Софії Караффи-Корбут», її батько походив з Білорусі і мав дворянський титул. Мама Марія Береза – двоюрідна сестра Іларіона Свенціцького. Після закінчення вчительської семінарії вона не знайшла роботи і поїхала у Францію. Там вона познайомилася із майбутнім чоловіком, що працював урядовцем. Проте матеріальні проблеми підштовхнули графа шукати щастя за океаном, а вагітна дружина залишилася сама.

Батьки Софії Караффи-Корбут Марія і Петро

Марія приїхала до Львова і 23 серпня 1924 року тут народила доньку, яку назвала Софія-Романа-Роксолана. Її хрещеним батьком був відомий видавець Іван Тиктор. Коли закінчилися заощадення, молода мати з донькою повернулася до рідного села Куткір.

Після закінчення початкової школи у Куткорі Софія навчалася у жіночій гімназії сестер василіанок у Львові, директор якої тоді був Василь Щурат, а викладала Олена Степанів. За спогадами, які розповідають у музеї Софії Караффи-Корбут у Куткорі, найкращі учениці гімназії могли проводити літні вакації в Підлютому, літній резиденції митрополита Андрея Шептицького. Кажуть, що Софія вранці подавала митрополитові фрукти, а він показував їй свою мистецьку колекцію.

Малювати дівчинка любила з дитинства. Тому й обрала для навчання мистецькі заклади освіти. Вона вчилася у Державній мистецько-промисловій школі (нині – коледж ім. Труша) та в Інституті прикладного й декоративного мистецтва (тепер – Академія мистецтв) на відділі прикладної графіки.

Дипломна порцелянова таріль «Богдан Хмельницький» і кераміка мисткині (фото ZAXID.NET)

Деякий час Софія Караффа-Корбут працювала на Львівській кераміко-скульптурній фабриці, але найбільше працювала над книжковою графікою, ілюструвала твори українських письменників і тісно співпрацювала з київським видавництвом дитячої літератури «Веселка» та львівським «Каменяр». Як зазначають дослідники її творчості, вона проілюструвала 66 книжок українських авторів, які вийшли загальним накладом понад 6 млн примірників.

Робочий стіл Софії Караффи-Корбут у музеї в Куткорі (фото ZAXID.NET)

Мисткиня найчастіше працювала у техніці ліногравюри, у якій зображення спершу вирізають на лінолеумі, а потім друкують. Це була доволі складна робота, в якій використовувався прес, а хімічні випари підірвали здоровʼя Софії. Створювати такі зображення вартувало чималих зусиль.

Її подруга з Києва, художниця Лариса Іванова називала Софію графинею від слова «графіка». Про батьківське походження Караффа-Корбут не любила згадувати, оскільки в радянські часи це було небезпечно.

Лінорит (друкарська матриця) для відбитка ліногравюри (фото ZAXID.NET)

Найвидатнішими її художніми серіями є Шевченкіада – ілюстрації до «Кобзаря» та інших творів, «Лісова пісня» Лесі Українки та «Іван Вишенський» Франка. Проте два останні видання з її ілюстраціями вийшли аж після смерті мисткині 29 листопада 1996 року.

фото ZAXID.NET

Софія також працювала над ескізами вітражів, зокрема для санаторіїв у Трускавці.

Софія за створенням ескіза вітража

Цікаво, що завдяки своїй творчості Софія відновила звʼязок з батьком. Він побачив її роботи у Канаді і знайшов дочку через Червоний Хрест. Вони листувалися, але так і не побачилися наживо: радянська залізна завіса не сприяла виїздам. У її житті залишалися мама і тітка, які виховували її разом. Заміж Караффа-Корбут не виходила, присвятивши життя мистецтву. Хату мами у Куткорі Софія віддала родичам, які повернулися з Сибіру.

Поховали Софію Караффу-Корбут у її селі Куткір. На пам’ятнику зображена Мавка, а з другого боку – цитата художниці: «Я цінності ті марні давно перецінила і знаю: головне в житті є тільки віра, праця, честь та добра памʼять по тобі, що теж живе недовго…»