Вітаю, друзі! Мене звати Андрій Дрозда, і сьогодні ми у Сокільниках. Ті з вас, хто стежить за новинами Львова, мабуть, здогадуються, чому ми тут опинилися. Сокільники – це село, яке безпосередньо межує зі Львовом та Міжнародним аеропортом «Львів». Останні новини пов'язані з тим, що цей населений пункт активно розростається.
У місцевої влади є бачення, що тут потрібно будувати багатоквартирні будинки. У новому затвердженому генплані вже розмальовані зони під нові мікрорайони, де мають оселитися десятки тисяч людей. За українським законодавством селом вважається населений пункт, де мешкає приблизно до 5 000 людей. Натомість у Сокільниках лише офіційно зареєстровано близько 9 000 мешканців, і це без урахування вже зведених за останні роки багатоповерхівок.
Зараз основна дискусія точиться навколо того, що буде далі. Нові мікрорайони прилягатимуть до аеропорту, що може обмежити його розвиток. Також лунає критика зі Львова, адже тисячі нових мешканців щодня їздитимуть до міста на роботу, шопінг, у лікарні чи везтимуть дітей до шкіл і садочків. Ця маятникова міграція викликає багато застережень.
У цих дебатах між Сокільниками, обласною та міською владою зазвичай беруть участь лише чиновники й політики. Але що думає місцеве населення? Сьогодні ми вирішили поспілкуватися з тими, хто тут живе і має активну позицію: з Уляною Солонюк, активною мешканкою Сокільників, та Орестом Ваврухом, депутатом, який представляє сільську громаду. Вітаю вас! Розкажіть, будь ласка, що це за будови і де саме ми зараз перебуваємо?
Якщо хочете читати головні новини дня оперативно Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google ДодатиБудівництво всупереч генплану та приховування документів
Уляна Солонюк: Ми перебуваємо на вулиці Спортивній – це однойменний ЖК «На Спортивній». Це стара частина Сокільників, де генпланом ніколи не передбачалася багатоквартирна забудова. В усіх попередніх редакціях генплану під багатоповерхівки було виділено лише два квартали: район вулиці Трускавецької (на межі зі Львовом) та так званий ЖК «Південний» на об'їзній дорозі.
Ця забудова є кричущою, ми говоримо про неї з 2021 року. Навколо розташовані старі сокільницькі вулиці – Львівська та Шевченка, де ведеться виключно присадибна забудова. Раніше тут був сад. У 2021 році ми дізналися, що секретар Сокільницької сільської ради Володимир Святий особисто виступив заявником на затвердження детального плану цієї території. Коли люди про це почули, понад 100 домогосподарств із двох прилеглих вулиць підписали звернення. Наприкінці 2021 – на початку 2022 року, якраз напередодні повномасштабного вторгнення, ми звернулися до СБУ, ДБР, поліції та прокуратури. Проте це не дало результатів.
З початком великої війни будь-які перевірки бізнесу заборонили, і у нас фактично виявилися зв'язаними руки. Поки всі притомні люди з проукраїнською позицією максимально допомагали війську та біженцям, забудовники почали активно зводити будинки. Формально з-поміж власників цих земельних ділянок створили компанію «СОК-ТАК». Тобто все це збудували вже під час повномасштабної війни, до її початку була лише документація.
Цей детальний план території затвердили тишком-нишком 30 грудня 2020 року – одразу після місцевих виборів. Хоча під час виборчої кампанії і сільський голова, і весь депутатський корпус, і ми, мешканці, декларували: село має залишатися селом. Ми не проти взаємодії зі Львовом, але хотіли бути комфортною приміською громадою. Головним аргументом створення окремої ОТГ було саме збереження Сокільників від перетворення на черговий спальний район міста. Проте з утворенням громади з'явився свій архітектор, і вони швиденько видали містобудівні умови та обмеження, назвавши процес «законним».
Інфраструктурний колапс: відсутність доріг та каналізації
Андрій Дрозда: Я хотів би показати, яка тут інфраструктура. Оця так звана вулиця, яка мала б вести до Львова (продовження проектованої Трускавецької) – її фактично немає. Це просто грунтова польова дорога, проїхати навколо цих кварталів можна хіба полями. Окрім того, що тут із каналізацією?
Уляна Солонюк: Централізованої каналізації тут немає. Нехай Орест розповість детальніше, бо це його виборчий округ.
Андрій Дрозда: Пане Оресте, розкажіть про це. Бо коли їдеш сюди зі Львова, бачиш, що межа між містом і селом стирається. Квартали виглядають хаотичними й невпорядкованими, навколо немає жодної інфраструктури, я ледве прорвався сюди автомобілем. Коли тут оселяться десятки тисяч людей, куди підуть продукти їхньої життєдіяльності, де навчатимуться діти і чи готова критична інфраструктура ОТГ?
Орест Ваврух: Це дуже влучне запитання. Стосовно каналізування: наш район (вулиці Львівська та Шевченка) був першим, де почали облаштовувати централізовану систему з підключенням до львівського колектора поблизу вулиці Стрийської. Там є природний нахил, тому вона самоплинна. Інша частина вулиці спрямована в бік центру села, де всі труби сходять до каналізаційно-насосної станції (КНС), яка згодом мала б перекачувати стоки в бік Трускавецької теж у львівський колектор.
Куди збираються підключати ці нові будинки – мені важко сказати. Існуючі мережі на наших вулицях технічно не розраховані на таку кількість споживачів. На засіданнях комісій сільської ради я жодного разу не чув чіткого плану вирішення цієї проблеми.
Так само загострюється ситуація з дорожнім трафіком. На межі зі Львовом звели кілька вулиць із багатоквартирною забудовою (Героїв Майдану, Героїв Крут, Червоної Калини), і мешканці запитують: як нам добиратися в центр свого ж села? За початковим генпланом, на місці, де зараз звели ЖК «На Спортивній», мала проходити велика проєктована дорога. Вона повинна була сполучати новий квартал в обхід старої садибної забудови, щоб не перевантажувати вузькі вулички. Ця дорога мала перетинати майбутню проєктовану гілку трамвая з вулиці Княгині Ольги до Вернадського. Все було грамотно прораховано фахівцями «Містопроекту». Але чийсь приватний інтерес переважив: проєктовану дорогу просто прибрали з генплану, а на її місці дозволили будівництво.
Тепер люди змушені блукати якимись манівцями. Виникають постійні конфлікти. Стара садибна забудова має дві вузькі вулички без тротуарів. Батьки бояться випускати дітей.
Андрій Дрозда: Я сам, їдучи сюди, не міг розминутися з великою фурою прямо у дворі новозбудованого ЖК, а поруч на проїжджу частину виїжджали діти на самокатах і велосипедах, бо там немає чіткої межі між рекреаційною та проїжджою зонами.
Авіаційна безпека, шумова зона та шокуючі рекомендації відселення
Уляна Солонюк: Ми наголошуємо на абсолютній незаконності цього об'єкта. Ще у 2021 році ми записували блог, коли цивільні літаки літали повноцінно. Тут рівень шуму перевищує 85 децибел. Згідно з державними будівельними нормами, будувати багатоповерхове житло в таких зонах категорично заборонено.
Але найбільший абсурд і жах викрилися наприкінці 2024 року. Попри наші зауваження на громадських слуханнях про те, що біля злітної смуги аеропорту не може бути житла, у нових документах з'явилося офіційне обмеження від аеропорту. У мене є документальні докази: вказано рекомендацію усі без винятку будинки ЖК «На Спортивній» відселити з подальшою компенсацією!
Тепер у мене головне питання: секретар ради виступив заявником ДПТ, чиновники допомогли змінити цільове призначення земель із приватних городів і паїв (які призначалися для придорожнього сервісу та складів) на багатоквартирну забудову. Вони відкрили компанію, збудували будинки і розпродали квартири. Цей комплекс через порушення ДБН ніколи не введуть в експлуатацію в законний спосіб. Невже тепер громада Сокільників зі свого місцевого бюджету має сплачувати мільйонні компенсації покупцям цих квартир, бо жити тут небезпечно для здоров'я?
Андрій Дрозда: І тут, власне, в мене виникає питання, чому місцева влада не чує місцевих мешканців? Адже коли створювались громади і львівська громада виявляла бажання приєднати до себе якомога більше навколишніх сіл, політична платформа місцевих ОТГ, сіл навколо Львова будувалась на тому, що ми відстоїмо своє, свою ідентичність сільську, спокійне життя, садибну забудову, садочки, але натомість почалося просто таке хижацьке хапання бабок і забудова цілими кварталами.
Уляна Солонюк: І війна якраз цим всім чиновникам розв'язала руки. І я звертаю увагу на моє публічне звернення до всіх правоохоронних органів, тому що у нас є докази письмових звернень з 2021 року. Військово-політичне керівництво щовечора говорить про те, що ми не росіяни, ми дбаємо, для нас людське життя найбільша цінність і наражається тут 400 мешканців чи більше вже зараз.
Ми зверталися до «Украероруху» та керівництва аеропорту – вони подали до суду, але справа фактично не рухається. У ДПТ було прописано обмеження висотності до 4 поверхів, а забудовник вигнав 5 поверхів. Будинки стоять упритул до злітної смуги №13. У ДПТ вони просто «на папері» зсунули або стерли шумові зони, але на реальних картах генплану ці будинки розташовані в зоні найвищого акустичного навантаження – зоні «Г» (понад 85 дБ). Це об'єкти, які напряму загрожують національній безпеці та життю людей. Можливо, виїзна комісія профільних міністерств нарешті приїде у село Сокільники, тому що з київських кабінетів, коли у нас триває війна, воно не так жахливо виглядає.
Фіктивний меморандум ЛОВА та ідея закриття аеропорту
Андрій Дрозда: Я хотів якраз про прізвище відповідальних поговорити. У вас є свої органи самоврядування, що вони кажуть?
Уляна Солонюк: З мешканцями ніхто не розмовляє. Ми як активні мешканці дізнались – нам просто показали цей детальний план території, коли ми судились за іншу гарячу точку – землі, які дали АТОвцям після 2014 року, а забудувати хотіла інша компанія. І коли ми про це дізнались, почали комунікувати, але глуха стіна, ніхто не розмовляє, ми лише бачимо. Можливо хтось може сказати, чому я розмовляю так – у мене є вища юридична освіта, я вмію читати документи, я очолюю місцеву громадську організацію. Ми видаємо газету, просто розказуємо людям, як є. І якщо потрібно було збирати підписи, ми допомогли із зверненнями 100 домогосподарств. У 2021 році жоден з чиновників навіть не зустрівся з людьми. І зараз ми чуємо з риторики Тараса Сулимка, що громада ж за те, щоби будували в прилеглій до злітно-посадкової смуги.
Андрій Дрозда: Нещодавно Львівська ОВА спробувала якось врегулювати цей конфлікт. Начальник ОВА Максим Козицький заявив про підписання тристороннього меморандуму між Сокільницькою громадою, Міжнародним аеропортом «Львів» та ЛОВА як посередником. Він запевнив, що проблеми будуть вирішені через діалог, інтереси аеропорту та мешканців захистять. Як ви розцінюєте цю ініціативу?
Уляна Солонюк: Скажу відверто: обласна влада демонструє повну бездіяльність у цій системній кричущій ситуації. Меморандум для мене – це звичайна «джентльменська угода», яка юридично нікого ні до чого не зобов'язує.
Особливо мене обурив допис голови Львівської обласної ради Юрія Холода. Чиновник публічно заявив, що чинний аеропорт у Львові можна взагалі... закрити, а натомість у межах 100-кілометрової зони побудувати новий! Чиновникам завжди весело мріяти про якісь ефемерні «мільярди з неба» на нове будівництво, тоді як у країні війна і катастрофічно бракує грошей на армію. Наша організація з перших днів війни збирає донати, просить гроші у бізнесу й людей, а чиновники плодять корупційні скандали.
Я б дуже хотіла зібрати представників міськради Львова, облради, ЛОВА та Сокільницької сільради не в затишних кабінетах, а вивезти сюди, на злітну смугу, і запитати в лоб: яке благо несуть ці забудови для простого мешканця Сокільників? Жодного! Повністю руйнується діюча інфраструктура, немає каналізації, а в моєму будинку вже другий день поспіль просто немає води.
«Закрите акціонерне товариство» сільської ради та реальний стан інфраструктури
Андрій Дрозда: Пане Оресте, чи є від цих забудов хоч якась фінансова користь для бюджету громади? Можливо, забудовники сплачують значні кошти, за які розвивається село?
Орест Ваврух: Якби від цього було якесь благо, місцева влада сурмила б про це з усіх усюд. Натомість від сільської ради ми чуємо лише єдину мантру: «Львів зазіхає на наші території і вказує, що нам робити на власній землі». Вони штучно створюють образ «удільного князівства» та розпалюють політичну боротьбу. Сільський голова жодного разу не перелічив бодай 5–10 пунктів реальної вигоди для громади від хаотичної забудови цих полів.
Перед розробкою змін до генплану ми довго працювали спільно з експертами USAID над Стратегією розвитку Сокільників. Кілька разів збиралися громадою в клубі, обговорювали плани. І в тій стратегії жодним словом не згадувалося, що ми плануємо штучно збільшити населення села з 10 000 до 50 000 мешканців протягом наступних 20 років. Це стало повною несподіванкою для людей.
Андрій Дрозда: Ми зараз стоїмо на грунтовій дорозі, вітер піднімає хмари пилу. Складається враження, що ми десь на Дикому Заході у XIX столітті – не вистачає тільки ковбоїв та перекотиполя. Якщо Сокільники хочуть мати 40–50 тисяч населення, то це статус міста, який вимагає зовсім іншої якості інфраструктури. Чи готове село до цього?
Орест Ваврух: Ми навіть до статусу затишного й комфортного села ще не дотягуємо. Проблеми з комунікаціями – водою, світлом, інтернетом чи каналізацією – виникають через день. Люди постійно скаржаться у Facebook та чатах округів, а від влади немає жодної прямої комунікації чи попереджень про аварії. Посилають дзвонити безпосередньо в Обленерго чи Водоканал.
Уляна Солонюк: Наприкінці 2021 року через щоденні відключення світла ми самі звернулися в Обленерго. Сільська комунальна служба нам навіть не допомогла. Ми власноруч переконували сусідів, зрізали гілки, чистили мережі.
Вся проблема в тому, що Сокільницька сільська рада під керівництвом Тараса Сулимка діє як закрите акціонерне товариство або навіть як венчурний фонд, на який не діють жодні правила гри. Мешканців ні про що не питають. Так, чиновники звітують про допомогу армії, але вони роблять це за кошти місцевого бюджету, тобто з наших податків, а не з власної кишені. Подивіться навколо: у нас на офіційні 9 000 населення працює лише один комунальний дитячий садок.
Андрій Дрозда: Куди ж батьки возять дітей?
Уляна Солонюк: Возять у Пустомити, Солонку, Львів або віддають у дорогі приватні садочки. Іще у 2019 році Мінрегіон розробив норми, які дозволяють відкривати вбудовані дитсадки на перших-других поверхах багатоповерхівок. Ми пропонували це владі. Але через зміни в законодавстві забудовники більше не сплачують пайові внески на розвиток інфраструктури. Громада від цих новобудов не отримує нічого: ні нових доріг, ні колекторів, ні покращення мереж. Маємо очевидну корупційну змову місцевих чиновників із великими будівельними компаніями.
У селі є лише одна стара школа. Під час війни за сприяння ЛОВА у Кабміні погодили кредит на суму 500 млн грн на добудову ще одного корпусу школи. Це найбільш скандальний і корупційний об'єкт: кошторис цієї сільської школи виявився більшим, ніж будівництво елітних приватних ліцеїв у Києві. При цьому за шість років існування ОТГ стратегічно не зроблено нічого. Ба більше, у новому плані ділянки під проектовані колись садочки та школи перенесли в зону найвищого авіаційного шуму біля злітної смуги. Це робиться навмисно, бо там їх ніколи не дозволять збудувати. Натомість звільнили від інфраструктурної броні привабливі землі (наприклад, біля «Панської Гори»), де тепер зводять комерційні котеджі на продаж.
Орест Ваврух: Я підтверджую це як батько трьох дітей. Усі вони ходили в дитсадки Львова, а зараз донька вчиться в львівській початковій школі, старші – у старших класах також у місті. Щодня ми стоїмо в заторах на Кульпарківській чи Стрийській, втрачаючи купу часу, хоча мали б отримувати ці послуги на місці.
Уляна Солонюк: Сільський голова заявляє, що хоче бачити Сокільники «закритим селом». Проте відгородження стіною від міста без створення власних умов – це шлях до створення депресивного гетто, а не комфортного передмістя.
У нас реверсна дотація, у Львівської громади реверсна дотація, ми готові в межах агломерації дружити, співпрацювати, але наша влада навіть в цю агломерацію не йде. Тобто ми взагалі ніде не представлені.
Хто стоїть за забудовою: тіньові схеми, скупка паїв та відомі прізвища
Андрій Дрозда: Хто саме є забудовником цих гектарів навколо аеропорту? У кулуарах звучать прізвища родини Городечних, які пов'язані з місцевою політичною силою «Варта». Також згадують бренд «Галжитлобуд».
Уляна Солонюк: Безпосередній забудовник – компанія «СОК-ТАК». За відкритими даними системи ЛУН, вона має мізерний статутний капітал (близько 17 млн грн), тоді як зафіксованих зобов'язань у неї вже понад 40 млн грн. Це класична закрита схема з використанням венчурних фондів, а продаж квартир ведеться через бренд «Галжитлобуд».
Щодо родини Городечних: у 2021 році в офіційному фейсбуці Сокільницької сільради з'явилися фотографії, де Юлія Городечна як «фізична особа-меценат» передає якусь дрібну допомогу місцевій амбулаторії, а згодом – три планшети для школи. Тоді звичайні люди не розуміли, що за цим красивим фасадом криється масове скуповування земельних паїв. Сільським мешканцям роками вбивали в голову: «Там поруч аеропорт, це мертва зона, ви там нічого не збудуєте». У результаті в селян за безцінь (по 500–1000 доларів за ділянку) скупили паї, а потім сільська рада одним помахом руки змінила цільове призначення цієї землі під багатоповерхівки. Замість захисту інтересів громади, яка їх обрала, чиновники перетворилися на обслуговуючий персонал забудовників.
Також у громаді прогримів скандал із комунальною земельною ділянкою площею 61 сотка безпосередньо у посадковій смузі. Вона перебувала в оренді нібито під «фермерське господарство» і була оформлена на... водія місцевої амбулаторії. Жодного фермерства там ніколи не велося, це була чиста фікція. Місцева влада швиденько дала дозвіл на викуп цієї землі за копійки, і водій одразу переписав її на структури, пов'язані з тією ж групою забудовників. Тут очевидний злочинний умисел.
Висновки та звернення до президента України
Андрій Дрозда: куди дивляться правоохоронні органи і які у вас далі наміри боротися за свої права? Як ви збираєтеся їх відстоювати?
Уляна Солонюк: Оскільки на рівні області ми бачимо глуху стіну та повне покривання цих схем правоохоронцями, єдиною інстанцією, до якої ми апелюємо, є президент України як гарант Конституції.
Коли наприкінці 2024 року сільрада знову спробувала протягнути корупційні зміни до плану, ми прийшли на сесію. Голова Сулимко заявляв, що «громада виступає за багатоповерхівки». Ми зажадали: покажіть прізвища людей, які подали ці заяви! Нам нічого не показали, бо заявниками виявилися не корінні мешканці, а пані Городечна та інші бенефіціари забудови.
Ми не пішли до суду, тому що прокуратура мала відкриту справу. Але, як виявилось пізніше, прокуратура дуже цікаво підійшла до цього питання: право власності земельних ділянок. Але право власності не оскаржується, тому що ці всі люди проживають у Сокільниках. Але щодо того, що всупереч генплану, ми звернулись до прокуратури і отримали відписку, що ця справа зараз в суді, рішення ще немає. Але ці матеріали, які ми надали, не були включені в ці судові.
Ми вимагаємо створення виїзної комісії профільних міністерств. З київських кабінетів під час війни цей безлад може здаватися непомітним, але варто експертам хоча б раз ступити на цю землю біля злітної смуги – і кримінальний характер забудови стане очевидним для всіх. Ми судилися й надалі скасовуватимемо ці незаконні рішення в судах.
Андрій Дрозда: Я щиро радий, що ми поспілкувалися. Для себе я відкрив багато нових шокуючих фактів. Точка зору реальної громади Сокільників кардинально відрізняється від того, що транслюють чиновники на місцях або голова ЛОВА пан Козицький, якому ми передаємо окремий привіт.
Ця проблема стосується не лише Сокільників – це спільний біль багатьох приміських зон в Україні, але тут ситуація стала максимально болісною через сусідство з міжнародним аеропортом. Схоже, деякі хитромудрі чиновники з обласної ради справді хочуть його задушити забудовою, щоб потім освоїти міфічні мільярди на будівництві нового аеропорту десь у чистому полі. Друзі, пильнуємо ситуацію разом, тримаємо руку на пульсі та залишайте свої коментарі під цим відео на YouTube. До зустрічі!