Страхи та надії Моніки Белуччі

Вести церемонії відкриття та закриття 70-го Каннського кінофестивалю доручили актрисі Моніці Белуччі. Тож вона стала чи не першою зіркою, що приїхала до міста.

Поки не «підтягнулись» інші, вона відповіла на десятки запитань, які крутились довкола одного і того ж: як воно, бути господинею найбільшого фестивалю у світі.

Ось лише декілька найцікавіших відповідей.

Канни. 2017 рік

Ви вже були господинею церемонії відкриття у 2003 році. Тоді ви казали, що були в паніці. Чому ви погодились на цю роль знову?

Страх – це не так уже і погано, це мотор. Цілий світ чогось боїться. Я сподіваюся, що відкриття фестивалю стане сходинкою до подолання страхів. Я погодилась, бо є великою шанувальницею Каннського фестивалю. Без нього я не відбулася б як актриса.

Ви не раз піднімались червоними сходами. Які спогади для вас є найяскравішими?

Мабуть, прем’єра «Невідворотності» Гаспара Ное. Це був, мабуть, найризикованіший фільм у моїй кар’єрі. Тут, мабуть, я можу повторити те, що говорила про страх.

Канни. 2003 рік

На жаль, зараз діються жахливі речі. І ми нічого не можемо із цим вдіяти. Мене не цікавлять політичні партії та їх ігри. Важливо у будь-яких ситуаціях залишатися людино та продовжувати жити.

Ви приїхали з донькою. Їй сподобалась ваша роль господині Канн?

Вона дуже просила взяти її з собою! Але вона не піде по червоній доріжці, хоч їй дуже цікаво. Це нормально. Для неї світ кіно з одного боку є мрією, з другого це світ її дитинства. Ми дивимося разом багато фільмів та їх обговорюємо.

Яке слово у вас в першу чергу асоціюється зі словом «Канни»?

Актриса.

Канни. 2009 рік