Стрибок у небо

Десятки натхненних облич із зацікавленням ловлять кожне слово інструктора. Слухають, що їх чекатиме в небі. Адже будуть стрибати вперше. Прийшли на аеродром «Цунів» полювати за емоціями, так би мовити, перезавантажити мізки. Тим, хто наважився на авантюру, пояснюють: боятися – нормально. І переживання будуть проявлятися по-різному.

«Хтось сигарету з фільтром викурює, у когось ноги трусяться. Хтось істерично березу обнімає і регоче. Хтось у дорослому віці в трусах на зупинку вже йде, бо його так «шторить» після стрибка», – розповідає інструктор із повітряно-десантної підготовки Олег Момот.

Але з цими емоціями просять упоратися.

«Коли до вас підходить хтось із наших працівників і , на ваш погляд, ставить дурне запитання, наприклад: який сьогодні день, то він просто бачить ваші квадратні очі після стрибка і бачить, що з вами не все добре», – пояснює Олег Момот.

Перш ніж вирушити у небо, треба засвоїти науку на землі. Екстремалам пояснюють, як поводитися перед стрибком у літаку: «Стати лівою ногою серединою стопи у дверний кут. Ліву руку покласти під пахву, щоб не заважала, праву – на серце, щоб не вистрибнуло. І нахилитись трохи вперед».

Керувати у повітрі парашутом потрібно за допомогою спеціальних строп. Інструктор зазначає: «Якщо ви бачите, що вас несе на ліс, і кажете: мама, я йду на ліс, що мені робити? Нічого не треба казати про маму. Просто потягніть за стропу, вас розверне, і ви втечете від лісу».

Найвідповідальніша частина стрибка – приземлення. Ноги потрібно стиснути разом, проте вони не мають бути напруженими.

Вишкіл завершився, тож до пригод – рукою подати. За один раз на борт піднімається дюжина мисливців за адреналіном. Літак має досягти висоти 800 м. Невдовзі екстремали насолоджуватимуться краєвидами вже у польоті.

Для стрибка немає вікового цензу. Важити треба понад 42 кг. А ще не мати медичних протипоказань: переломів, психічних розладів чи серцевої недостатності.

Якщо ви вже на борту літака, дороги назад немає. Про це усіх попереджають ще на землі. Олег Момот розповідає: «За 28 років із моїх рук ще ніхто не вирвався. Я вже бачив все: манікюр по борту літака. Я вже витягував дівчат із пілотської кабіни, з колін пілотів. У людей є шанс або самостійно стрибнути, або я їх викидаю, як мішок із картоплею».

Основний парашут розкривається автоматично через 3 секунди після стрибка у прірву. До речі, за час польоту можна втратити від 700 г до 3 кг ваги.

За екстремалами постійно стежать із землі та координують. Аби пригода не завершилась у травмпункті. А про те, що до приземлення залишились лічені секунди, нагадує сирена.

Ті емоції, які вони пережили у небі, ніколи не зітруться із пам`яті, кажуть парашутисти. Більшість хочуть повторити стрибок. Ірина, яка стрибнула з парашутом, ділиться враженнями: «Не можу передати словами, що я пережила Спочатку страшно було, думала, що не піду! Але потім упала і вже все Дуже гарно!»

Марта, яка теж відважилась на політ, додала: «Мене всі лякали: страшно, страшно! Але, насправді, це дуже круто! Раджу всім! І обіцяю, що я тут не останній раз».

Ще більше вражень можна пережити під час польоту в тандемі з інструктором. Таким способом стрибають зі значно вищої позначки – 3 км. Відтак часу на мандрівку крізь хмари теж набагато більше.