Затримання колишнього полковника поліції Юрія Голубана за підозрою у підготовці масових заворушень у Києві змушує нас повернутися до подій березня 2017 року, коли Голубан за сприяння тодішнього міністра внутрішніх справ Авакова і президента Порошенка активно протидіяв торговельній блокаді Донбасу. Сьогодні у нашій студії безпосередній учасник тих подій, колишній депутат Верховної Ради Володимир Парасюк. Вітаю вас, Володимире.
Вітаю.
Отже, розкажіть для початку про ваше знайомство з Голубаном, адже він став відомим власне завдяки цьому знайомству.
Ну, як знайомству? Ми їхали на так звані редути, які були в Донецькій області, – тобто ті блокпости, які ми організували разом з ветеранами війни, з активістами для того, щоби не було торговельного сполучення з окупованими територіями. Вони перекрили дорогу і десь у такий наглий метод хотіли нас зупинити. Він виявився там найактивнішим, найжвавішим у протидії, він найактивніше бив ветеранів. Це було таке заворушення, протистояння, і він там себе нібито проявив.
Він бив чи вони захищалися тоді?
Таж ми нічого поганого не зробили, ми просто їхали. І звичайно, що були там якісь словесні перепалки, але це все закінчилося якимись штовханинами. Але він особисто провокував, він там, де камери не знімають, ходив – того скрутив, того вдарив. Воно все нагрілося – і всі в інтернеті бачили, що відбувалося в той час на цьому блокпості.
Так, бо власне тоді ці події спровокували таке масштабне обурення в країні.
Ну, це звичайно. Але тодішня влада (Порошенко, Аваков) – вони десь поставили на цього Голубана, щоб зробити його місцевим героєм, що він – взірцевий правоохоронець, який протидіє якимось хуліганам, незрозуміло кому. Але вони вдарили в штангу, бо наша розвідка злила відео про те, як він брав участь у формуванні на окупованій території в сепаратиських батальйонах. І потім оця вся історія…
Але як вище керівництво країни не знало про те, що це відвертий сепаратист, який просто перейшов, з незрозумілих міркувань, на нашу сторону?
Значить, не знали. Бо якби знали, то не ставили б на нього. Тому що після того, як виклали це відео, Порошенко, Аваков і всі ті, хто виходили з ним до трибуни Верховної Ради, вони відмежовувалися потихеньку, вони хотіли все це зам’яти. Потім, в кінцевому результаті, Аваков взагалі звільнив його.
Чекайте, якщо я правильно пам’ятаю події, ще 15 березня 2017 року народний депутат Луценко прямо звинуватив Голубана у вбивстві наших бійців під Карлівкою, він називав його сепаратистом. А 16 березня президент Порошенко нагороджує Голубана орденом. Як це можливо?
Знову ж… Я не знаю, чим мотивувався Порошенко і що йому там радили, але те, що вони хотіли його поставити як постать, яка протидіє нам, – це був факт. Тобто вони вибрали персону. Там ще була така персона Аброськін – ну, ми вже забудемо про нього зараз, до нього теж час дійде. Але в той момент вони взяли ніби рядового якогось поліцейського, сказали: «От він зупиняє всі ті речі, які там собі придумав Парасюк і його друзі, знайомі, побратими». І вони хотіли його возвеличити. Але нічого не вийшло, тому що знову ж кажу: відео, наскільки я знаю, злила розвідка, з якою ми теж спілкувалися, коли були на цих редутах в Донецькій області. І от воно все так закрутилося.
Взагалі ця історія має дуже велике, глобальне значення, тому що – ви не повірите – вона навіть частково зачепила Львів. Бо та сміттєва блокада, яка в нас була у Львові, – це була теж певного роду розмінна монета. Тому що Оксана Сироїд і її політична сила підтримувала цю блокаду, бо це логічно. І я знаю на 100%, що навіть ішла така мова, що «от ви не підтримуйте, виходьте, забирайте своїх людей – а ми вам тут розблокуємо Львів». Це, наскільки я знаю, мова йшла, розмовляла Адміністрація президента з Андрієм Івановичем.
Але зараз я теж звернув увагу – от, зараз згадував ті події. Якраз теж тоді – грудень, січень, лютий – так само були активні штурми Львівської мерії нашими львівськими ветеранами – такими, які дуже активно насамперед борються за землі і за майно. Це якось пов’язано? Я до чого – бо якщо, з одного боку, тут є відверті сепаратисти… Я не знаю, чи це російська розвідка працювала, російські спецслужби, чи це наші спецслужби таким чином якось хитали ситуацію. І, з іншого боку, отут люди у Львові, які фактично грали в унісон.
Ви знаєте, воно взагалі все дуже заплутано під час війни. Тому що війна в себе втягнула дуже багато негативних речей, тому вона і є війна – війна доброю не буває. І наслідки від неї по всій Україні…
Але у війні ми маємо розуміти, хто свій, а хто чужий.
Звичайно, що маємо. Хтось скористався з цієї ситуації для своїх якихось меркантильних цілей і просто продав душу. Хтось щиро відстоював свої права і йшов до кінця – і на нього виливали тонну бруду. Тобто в цій всій ситуації, я знову кажу, торговельна блокада набрала величезних масштабів. Ця подія була всеукраїнського рівня, тобто це не якийсь там локальний конфлікт.
І я не заперечую, що хтось там прийшов у Львові і використовував ті всі моменти для власних якихось цілей – я не заперечую це. Але те, що ми маємо логічне завершення і правильне завершення, тобто кожен отримує по заслугах – це є факт. Тобто коли в той час на цього Голубана ставили всі можливі ходи Адміністрація президента…
Його в парламент запрошували. Навіть не запрошували – заводили.
Це приниження держави було. Я знову кажу: Оксана Сироїд – це героїчна жінка, яка не побоялась протистояти цьому. Але вони на нього ставили, вони проплачували ботоферми, які писали коментарі, вони на всіх олігархічних каналах лили просто тонни бруду на тих людей, які підтримували…
Вас прямо звинувачували в тому, що ви – агент Кремля.
Десять кримінальних справ, багато брехні як і особистої, так і пов’язаної з моєю роботою (на той час я був народним депутатом). І оці тонни бруду – вони лились, лились. І люди це поглинали, поглинали. Але ми вистояли – тобто ми стояли далі. І ми запустили процес, коли всі місцеві еліти, місцеві ради прийняли рішення про підтримку блокади. І Порошенка просто поставили під стіною. Тобто в нього був вибір. Або йти до кінця – і це би все для нього закінчилося перевиборами, тому що коли би все стеклось до центру і сказали: «А чому ти не підтримуєш? Коли всі обласні ради, міські ради це підтримують, чому ти не підтримуєш?». Його би викинули. А друге… Він у той момент міг зробити крок назад. Так, це дуже дорогий крок назад, тому що він був у схемі, він отримував величезні фінансові ресурси з цих всіх торговельних процесів. І він його вибрав.
Він зробив крок назад – РНБО прийняло рішення про блокаду.
І це була наша основна вимога. Тому що, щоб ми так розібрались коротенько в тій всій ситуації: те, що було на окупованій території, і те, що відбувалося у Львові в плані законодавства – воно мало знак рівності. Тобто ніякого специфічного законодавства не було на окупованих територіях, тобто юрисдикція та сама.
І тому це просто була така величезна офшорна яма, через яку відмивали величезну кількість грошей. От, для прикладу, для наших глядачів буде цікаво, що стосується карпатського лісу – його вивозили в сторону Донецька. Є якийсь, умовно, покупець у Донецькій області – він купує цей ліс.
На окупованій території?
Так. У нас заборонено вивозити кругляк за кордон – і от купує якийсь підприємець у Донецьку 30 вагонів лісу, і вони їдуть у Донецьку область без сплати якихось митних навантажень і так далі. Вони просто заїжджають туди, воно перевантажується на російські вагони (а тоді транзит російських поїздів через Україну відбувався безпроблемно) – і воно все їде в Європу, але все нібито як російський ліс. От вам найпростіша схема, яка була організована.
Ви стверджуєте, що ця схема була організована під контролем держави – чи це просто підприємці так собі шукали?
Я думаю, що це прийшов Медведчук до Порошенка і каже: «Дивись, є така ситуація. Від тебе треба то, то, то – я зроблю це, це, це». Вони об’єднались стосовно цих речей і запустили. Звичайно, люди знають таку фразу, як «смотрящий». І оці «смотрящі» були і з СБУ, і з МВС – і всі там були в темі і в долі. І коли ми заїхали на сіру зону, тобто не підконтрольну ні Україні, ні тій стороні, ми зайшли на одну з тих станцій. І мене сплутали, нібито я – есбеушник. Я попросив, щоб мені дали документи, то цей начальник просто дав не офіційні документи, а їхню чорну бухгалтерію. І я був шокований. Тобто мова йшла не тільки про вугілля (воно займало майже половину переміщень) – мова йшла про залізну руду, про продовольчі якісь моменти. Вони навіть купували в Україні і завозили туди різні такі конструкції, з яких робили блокпости, дзоти для їхніх бойовиків. Торгівля йшла повним ходом. Тобто ми з Польщею мали менший товарооборот, ніж з окупованими територіями. Питання йшло про мільярди доларів. І ви розумієте, що ніхто з цього не платив податків.
Ясно, що коли Порошенко, Медведчук, напевно, Ахметов там був… Та 100% він там був, тому що його багато шахт було на тій території. І коли воно все їм вдарило по кишені, коли вони зрозуміли, що ми зупинили цей процес, вони спустили всіх собак на нас, вони зі всіх варіантів били. Вони придумували такі нереальні речі, від яких я думав, що ми, напевно, найбільше зло.
Завжди простіше підкупити. Були спроби?
Звичайно, що були. Я не можу називати прізвища, тому що завтра опинюся в суді, бо вони скажуть: «Ми того не говорили». Але були, повірте, з шістьма нулями суми в доларах, які казали: «От ви беріть і валіть звідтам». Так і говорили. Потім мова йшла навіть не про всі станції…
Але ці люди, які вам пропонували це, зараз при владі, в українській політиці залишаються – чи відійшли?
Ну, вони… Ці, що пропонували, – знаєте, вони посередники: їм сказали – вони передали. А мова йде про олігархів. Я думаю, що за тим всім стояли прямі прізвища – Ахметов, Медведчук і так далі. Там стільки провокацій було, там засилали, кого тільки могли. Есбеушники вербували якихось активістів… Це була просто масштабна акція проти нас. І основне, чому ми вистояли, – бо ми не уособлювали весь цей процес за одною людиною. У нас було колегіальне прийняття рішення.
Колегіальне – але найактивнішими обличчями були ви, Єгор Соболєв і Семен Семенченко.
Так, звичайно. Там ще був Тарас Пастух.
Ну так, Тарас Пастух.
І коли ми там були, до кожного по-різному підходили. Але коли ми збиралися і приймали якесь рішення, приймала рішення велика кількість людей. І тому навіть якщо хтось щось собі думав неправильно, він просто відходив, відпадав. І тому воно вдалося зробити. Звичайно, що було багато похідних цілей – тобто звільнення наших полонених. Ми розуміли, що це трохи нереальні речі, які ми вимагаємо, що ніхто їх не відпустить, але ми про це декларували.
Тобто ми прийшли – ми добилися цілі. Зараз порохоботи і всі люди, які фанатично вірять попередньому президенту, розказують: «Чого ви там добилися?». Добилися того, що на законному рівні цю територію визнали іншою, ніж ту, на якій ми зараз живемо. Там не працюють так закони, як тут працюють.
Ну так. Ви кажете, що затримання Голубана – це логічне завершення.
Часткове.
Чому після того, як стало відомо, що він… Навіть якщо вже Аваков визнав, що там щось було, було розслідування, але нічим не закінчилося проти Голубана. Він продовжував грати роль, але вже неформальну – він вже не в поліції, але, як бачимо, щось організовував.
У політичній складовій України наш істеблішмент не вміє визнавати свої помилки і ніколи в житті не буде того робити. Тому що в нас немає правильної традиції парламентаризму, політикуму і так далі. Аваков по-інакшому не міг написати. Тобто якби він написав: «Я звільнив чорта, на ньому нема де клейма ставити», – тим самим він би що визнав? Те, що ми праві. Що побиття активістів…
Але це не проблема – людину могли ввести в оману. Міністр думав, що це хороший поліцейський – виявився поганий.
Дивіться, не вміють. У нас одиниці людей можуть вийти і щиро сказати: «Я вдарив в штангу, я був неправий». Я знаю таких людей і дуже їх поважаю, які вміють визнавати.
Ці люди ніколи в житті цього не зроблять, ніколи, тому що в них все життя України – це гра, розумієте? Для нас це життя, а для них це гра. І вони в цій грі вважають, що якщо визнають цю помилку, то стануть слабшими. Але вони перед всіма просто себе видають, і всім стає зрозуміло.
І тому коли йде мова про тих людей, які виводили Голубана на трибуну Верховної Ради, я їм всім казав: «Ви колись позапихаєте свої язики в одне місце і будете мовчати, тому що правда на нашій стороні. А ви зараз просто тягнете за злочин, за брехню». Вони мені казали: «Та хто ти такий, що ти там знаєш? От ми тут…» Вони виторговували можливість…
Ви виявились правим, моральну сатисфакцію маєте. Але більшість тих людей, які тоді це говорили, – вони і досі в політиці. Ви вже не в політиці, наскільки я розумію?
Та ні, в політиці – це не бути в Верховні Раді, я так вважаю. Звичайно, що життя змінилося, в мене якісь інші виклики. Але я стараюся бути активним. І ви кажете про моральну сатисфакцію… Так, мені було весь цей час боляче і важко на душі, тому що, знову ж, такої протидії системи я ніколи не відчував. Можна це розказувати годинами, що вони робили: вони вербували друзів, вони лякали друзів, вони викрадали, вони прослуховували батьків. І маса бруду, маса...
У будь-якому випадку, вас дискредитували, ваша політична репутація серйозного удару зазнала.
Звичайно. В інакшого не було варіанту. Я розумів, на що я йду. Гірше було би зупиниться на півдорозі – тоді обпльований і ще й сам себе не поважаєш. Але я такий варіант не…
А чому розпалася ця коаліція? Ви, Соболєв, Семенченко розійшлися в різні сторони.
Чому розпалася?
Семенченко взагалі зараз під слідством у СІЗО.
Те, що відбувається з Семеном Семенченком зараз – це питання до нього особисто, я до нього відношення ніякого не маю. Тобто те, що відбувалося – він сам має давати відповіді на ті питання. На той час ми йшли за ідеєю, за ціллю. І ця ціль об’єднувала дуже багато людей, і політичні сили об’єднувала.
Але ви ж розумієте, що коли є якісь такі масштабні рухи, то туди обов’язково спецслужби різних країн інтегровують своїх людей, які намагаються…
Розвалити це все.
Ну, можливо, навпаки загострити.
Вони це робили. Але мої стосунки, наприклад, з Єгором Соболевим – він не змінився. Ми з ним товаришуємо…
На жаль, він відійшов від політики такої активної, але…
Я переконаний, що десь майбутнє буде потребувати таких людей – і він повернеться. Знову ж, кожен вибрав іншу дорогу. Ми не могли це акумулювати в якийсь політичний процес, тому що на той час не було доцільно. Вони належали певній фракції, певному об’єднанню, певній команді, яка підтримувала це все.
Я був сам по собі. Я розумів, що будуть вибори – можемо об’єднатися, можемо піти разом. Але ми не хотіли це перетворювати на політику. Ми хотіли сказати, що ми – просто за правильні речі. І щоб ви розуміли, оця от домовленість – вона від першого і до останнього дня такою була: що ми не перетворюємо це на піар, ми робимо правильні речі для того, щоби зупинити війну. І я переконаний, що торговельна блокада запустила просто невідворотній процес звільнення тих територій. Тому що на той час, якщо ви пам’ятаєте, у всіх новинах – у них формується вже якийсь кабінет міністрів, якісь міністри, там торгівля повним ходом… Коли ми все це зупинили, в них, по-перше, підприємства всі встали, по-друге, весь цей регіон став дотуватися з федерального резерву Російської Федерації. А це не є сто тисяч людей – це мільйонне населення, яке кожен день хоче їсти, пити, треба, щоби вдома було світло і тепло. І Росія почала витрачати величезний ресурс на утримання цих територій…
І почала економити Україна.
…І однозначно, що менше пішло на їхню армію.
Вони розказували, що з цих всіх підприємств люди повиходять, підуть у лави їхніх армій і будуть на нас ще більше нападати. Нічого цього не сталося. Вони замість того, щоб піти в лави їхніх армій, пішли мітингувати під їхніми міністерствами. А потім показала статистика, що вони просто повиїжджали: частина в Росію, а частина на нашу територію, щоб просто працювати, тому що таке життя.
Так само з відключенням світла. Казали: «Ви Україну заморозите». Нічого не сталося. Але це треба було пережити, я вам чесно кажу. Коли оцей Голубан… Чому таке, ви кажете, моральна сатисфакція? Тому що коли ти їдеш, і тебе зупиняють серед лісу, де нема ні зв’язку, ні нічого, а ти зі своїми друзями, з батьком, і вони просто отак мимовільно стріляють з автоматів над твоїми головами – це страшно, друзі, це дуже страшно. Тому коли ти це все переживаєш, ти хочеш єдиного – справедливості. І коли я побачив цю новину… Я не знаю, що він там організовував, я вам клянусь – я не знаю.
До речі, звичайно, це не розголошується, але як ви думаєте: в чиїх інтересах?
Я думаю, що такі, як він, так закінчують.
У чиїх інтересах – маю на увазі?
Можливо, на Петра Олексійовича працював.
І продовжує?
Такий варіант типу: будемо мітинги робити, тому що є протистояння, конфронтація, і Петро Олексійович думає, що він ще стане президентом.
Але в Петра Олексійовича є достатньо ще своїх легальних прихильників, не дискредитованих.
Але ж потрібні і нелегальні речі. Потрібно провокувати владу на нелегальні речі, тобто на якісь конфлікти, і потім на цьому робити дуже багато політики. Тому він міг сміло сказати: «А хто в нас там є?» «От є такий-от, вислужувався» «Давай його сюди. Давай йому грошей – йди, роби то-то-то по такому й такому сценарію». Все можливо.
Дякую за цю розмову. Нагадаю нашим глядачам, що сьогодні в нашій студії був колишній народний депутат Володимир Парасюк.