Therion – симфонія «важкого металу»

Вони виступають з двома хорами і симфонічним оркестром. Вони виконують обробки Дворжака і Сен-Санса. Тексти їм пише професор-релігієзнавець. Вони стверджують, що грають важкий метал, але користуються шаною і в любителів академічної музики. Вони – «Therion», шведська симфо-метал-група, мабуть, найвеличніша в історії жанру.

Слова «важкий метал» викликають в більшості «нормальних людей» однозначні асоціації з довговолосими підлітками, обвішаними всіляким кумедним залізяччям, яким би тільки побіситися під свою музику (якої здорова людина й слухати не стане) та позловживати після концертів в брудних підвалах чи то продукцією місцевої гуральні, чи то надбаннями сексуальної революції. Не маючи на меті заперечувати існування й таких (і музики, що обслуговує їхні смаки), я хочу продемонструвати, що під ярликом «важого металу» існує багато музики, не просто придатної, а навіть призначеної для слухання виключно освіченими меломанами й любителями «просто доброї музики», для чого й відкриваю цей цикл статей. І перше місце в цьому циклі по праву належить шведській групі «Therion», яка за свою 23-річну історію зібрала немало кармічних заслуг перед вселенським духом музики, але завдяки своєму останньому альбому удостоїлася місця в фонотеках  не тільки довговолосих прихильників жанру, а й цілком поважних читачів ZAXID.NET.

Детально переказувати тут їхню біографію немає ні сенсу, ні місця, але коротко назвати основні віхи розвитку все ж треба. Створена 1987 року в шведському провінційному містечку, група «Therion» (від гр. θηρίον – звір, чудовисько) перші кілька років свого існування грала досить непоганий, хоч і нічим особливим не цікавий death-metal, за який заслужила певної популярності, але в дуже вже вузьких колах. Лідеру групи Крістоферу Йонсонові було тісно в рамках такого невигадливого жанру, тож вже в 1992 році група відходить від death, вводить в склад клавішні і починає експериментувати з повільнішим і похмурішим звучанням doom-metal. З часом вона все більше заглядалася у бік академічної музики: звідси й співпраця з оперними вокалістками, вибуховий альбом «Theli»1996 року, записаний з двома хорами й живими струнними, і нарешті повноцінний виступ 1999-го із симфонічним оркестром, і співпраця з професором  релігієзнавства  і окультистом (магістром Ордену червоного дракона) Томасом Карлссоном, який з того ж 1996 є автором симфо-метал груп 2000-х, і, врешті, прекрасний концертний альбом «The Miskolc Experience», про який ітиме мова.

Металісти нечасто виступають на оперних фестивалях. «Therion» же 16 червня 2007 року приїхали на такий фест в угорському місті Мішкольц, і видали записаний там концерт на подвійному DVD під назвою «The Miskolc Experience» (в Європі також вийшла CD-версія, в СНД ліцензійно розповсюджується тільки відеоваріант). Подвійний DVD – і концерт так само з двох частин. В першій група разом з хорами «Miskolc Bartok» і Хором національного театру м. Мішкольц та симфонічного оркестру, диригованого Маркусом Столенверком, виконала метал-обробки творів Дворжака, Верді, Сен-Санса і Вагнера.

Звісно, концертом рокерів/металістів з симфонічним оркестром уже нікого не здивуєш. Все почалося ще в далекому 1969-му, коли вперше прозвучав і був записаний концерт Deep Purlpe з оркестром Лондонської філармонії (а ще перед тим, 1967-го, «The Beatles» записували з оркестром партії для «Сержанта Пеппера»). Хто з того часу з оркестром тільки не виступав – і «Yes», і «Kiss», і «Lacrimosa», і «Metallica», і «Sepultura»,і «Scorpions», і ще десятки різних груп (не кажучи вже про зовсім нерокових «Portishead» та оперні реверанси поп-рокерів «Queen»). Але не можна не помітити одну наскрізну тенденцію: якщо в час перших спроб «Deep Purlpe» група й оркестр мислилися як музичні антагоністи, то з плином часу вони дедалі більше зближувалися, оркестр з противника групи перетворювався на її союзника, що допомагає розширити музично-виражальні засоби. І якщо ще навіть у піонерів симфо-готики «Lacrimosa» партії групи і оркестру протиставляються, а легендарні мейнстрім-трешери «Metallica» відвели оркестру роль убогого акомпанементу, то «Therion» чи ж не першими гармонійно поєднали ці дві стихії, додавши металовий драйв до академічної вишуканості й інтелектуальності.

Концерт відкривається одним із перших хітів групи, розлогою готичною баладою «Clavicula Nox», яку виконують ще до їхнього виходу на сцену оперні вокалістки Лорі Льюіс і Джудіт Мольнар в супроводі оркестру. І тільки після цього на сцену виходять «Therion» (у складі незмінного Крістофера Йонсона на ритм-гітарі та напівсесійних-напівпостійних братів Крістіана і Йогана Німанів на соло- і бас-гітарах відповідно та Петера Карлссона на ударних), з перших акордів демонструючи фантастичні дуети гітар зі струнною групою в трьох вибухових номерах, починаючи фрагментом із 9 симфонії Дворжака, яка змінюється піснею циганського хору «Vedi! Le fosche notturne» з другого акту опери «Трубадур» Верді, а та, в свою чергу – хітом всіх часів і народів «Dies Irae» з моцартівського «Реквієму», що був вже неодноразово переграний металістами різних жанрів. Шал і потуга цих трьох композицій відступає для легкого й мелодійного перепочинку в вигляді фрагменту з 3 симфонії Сен-Санса, після якої були виконані чотири арії з опер їхнього улюбленого Ваґнера: три з «Ріенці» й одна з «Персня Нібелунгів». Якщо в перших треках група й оркестр абсолютно рівноправні за внеском у «звукову масу», перегукуючись і взаємодоповнюючи одне одного, то у ваґнерівських група відступає на задній план, тільки час від часу потужними акордами нагадуючи про свою металову присутність, не дублюючи партій оркестру, але вплавляючи в цю музику металовий стержень, демонструючи, таким чином, як рок-музиканти можуть стати в пригоді для виразності академічної музики.

Друге ж відділення концерту цілковито присвячене симфонічним обробками пісень «Therion». Як не дивно, у ньому група не виконала жодної пісні з останнього на час концерту (та й на сьогодні) студійного альбому «Gothic Kabbalah», а зосередилась на творах з попередніх альбомів: «Blood Of Kingu», «Sirius B» і «Lemuria» з подвійного альбому «Lemuria / Sirius B» (2004) , «Eternal Return» і «Via Nocturna» з «Deggial » (2000), «Draconian Trilogy» і « The Rise Of Sodom And Gomorrah» з «Vovin» (1998), «Schwarzalbenheim» з «Secrets Of The Runes» (2001); кодою є фінальний трек «Grand Finale/Postludium» з легендарного альбому «Theli » (1996) – того самого, з якого почався сучасний період творчості «Therion». Завдяки новим аранжуванням пісні тішать свіжим звучанням навіть фанатів групи.

Іноді прихильники симфо-металу стверджують, що металові обробки класичних творів можуть стати шляхом до академічної музики. Завдяки їм, молоді металісти відкривають для себе нові імена.

Втім, як на мене, такі експерименти розраховані, передовсім, на людей зрілих і освічених, котрі знайомі з оригіналами оброблених творів і хочуть почути їх в новій інтерпретації.

Цей альбом може бути хорошою точкою входу в творчість групи. Серед альбомів «Therion» багато меломанів можуть знайти собі принаймні один до вподоби, але саме «The Miskolc Experience» з його досить легким і вигадливим звучанням буде найлегше зайняти місце у фонотеці неметалістів, оскільки саме в ньому «Therion» вийшла за межі металу найдалі за увесь час свого існування. Головною вимогою для слухання їхньої творчості є симпатія до музики величної й монументальної (моди на яку зараз не спостерігається – навпаки, більшість більш-менш інтелектуальної музики зараз крутиться навколо мінімалізму). А щоби зрозуміти символізм їхніх текстів, доведеться познайомитися з шумерською, аркадською, гебрейською й нордичною міфологіями, або, принаймні, почитати праці Томаса Карлссона (наприклад, на альбом «Gothic Kabbalah» групу надихнула однойменна книжка Карлссона, в якій він намагається адаптувати гебрейську Каббалу до рунічного алфавіту й нордичної міфології).

Між іншим, «Therion» зараз працюють над новим альбомом «Sitra Ahra», фрагменти з якого обіцяють найближчим часом розмістити в Мережі. А у грудні вони виступатимуть в Києві – невідомо, в якому складі і з яким супроводом, але, знаючи ретельний підхід групи до сценічного дійства, можна не сумніватися, що виступ буде вартий уваги. Хоча концерт – то вже, як не крути, для фанів жанру. А ось альбом/відео «The Miskolc Experience» можна рекомендувати всім, хто любить музику досить складну, монументальну й водночас енергійну (і не страждає алергією на гітарний фуз, звісно).