Топ-5 книжок від Мар’яни Савки

Мар’яна Савка, 40 років. Українська поетеса, дитяча письменниця, літературознавець, публіцист, головний редактор і співзасновник «Видавництва Старого Лева». Про хобі: «люблю писати у Фейсбуці поетичні пости».

Улюблених письменників чимало. Серед дитячих – Астрід Ліндгрен, Туве Янсон, Джанні Родарі, Оксана Іваненко, Віктор Близнець, Всеволод Нестайко, трошки пізніше – Артур Конан Дойл, Чарльз Діккенс, Джек Лондон, Агата Крісті, потім Ремарк, Хемінгвей, Гессе, Борхес, Хвильовий, Підмогильний, Винниченко. І, звичайно, поезія – Богдан-Ігор Антонич, Олег Ольжич, Євген Маланюк, Олекса Стефанович Ліна Костенко, Микола Вінграновський, Василь Симоненко, Василь Стус і, безперечно, Грицько Чубай. Серед наших сучасників дуже люблю вірші Юрка Андруховича, Василя Герасим’юка, Наталки Білоцерківець. 

У моїх батьків була відмінна бібліотека, а я, як хвороблива дитина, ніколи не ходила до дитячого садка, тож мусила шукати собі друзів серед літературних героїв. Спершу серед дитячої літератури, але дуже скоро я почала цупити дорослі книги. Згадуючи дитинство, тепер дивуюся, чому в мене було так багато сумних книг. Але я дійсно часто плакала над книгами – над Діккенсом, Корчаком, Достоєвським. Хоча дуже любила книги зі щасливим фіналом.

«ПЕППІ ДОВГАПАНЧОХА» АСТРІД ЛІНДГРЕН. Це книжка, яка перейшла мені у спадок від старшого брата і я перечитувала її багато разів, щоразу насолоджуючись якимись такими дрібними деталями. Мені, наприклад, страшенно подобалося, що Пеппі ховала в дуплі лимонад, що віллу «Хованка» занесло снігами, що випадкового розбійника можна перетворити на свого друга, нагодувати холодним м’ясом і танцювати з ним твіст. І я терпляче чекатиму часу, коли наше видавництво отримає права на видання творів Астрід Ліндгрен.

 «ДЖЕН ЕЙР» ШАРЛОТИ БРОНТЕ. Я так любила цю книжку, що в своєму першому приватному щоденнику писала, що сама собі здаюся героїнею цього твору – непоказною сірою дівчиною, яка, однак, заслуговує на щастя. І навіть так гладенько зачісувала волосся, як Джен Ейр. Хоча тепер не бачу жодної схожості з милою героїнею Шарлоти Бронте і не захоплююся гладенькими зачісками і сентиментальними романами.

  «ФІЄСТА» ЕРНЕСТА ХЕМІНГВЕЯ зачарувала мене в студентські роки такою щемливою інтонацією, яка нам тоді, на початку 90-х чимось нагадувала наше власне світовідчуття.

ПОЕЗІЯ ВАСИЛЯ СТУСА. Вірші Стуса потрапили до мене у школі, у старших класах і змінили мене внутрішньо. Вони пробивали струмом неймовірної філософсько-поетичної напруги і трагізму. В юності під впливом Стуса я писала немало драматичних віршів.  

«ХТО ЗРОБИТЬ СНІГ». ТАРАС І МАР’ЯНА ПРОХАСЬКИ. Книгу читала в рукописі (на форумі її вже презентували) і отримала неймовірну насолоду. Для мене це найкраща книга для дітей останнього десятиліття. М’яка і глибока, дуже людяна і дуже затишна.