Трагедія абсурду
Культура

Трагедія абсурду

У Каннах показали «Донбас» Сергія Лозниці та згадали Олега Сенцова

Катерина Сліпченко, 10 травня9310
Кадр з фільму «Донбас»

Програма «Особливий погляд» відкрилась фільмом Сергія Лозниці «Донбас». Режисер завершив картину буквально напередодні фестивалю, його включили до програми уже після її оголошення, що, без сумніву, свідчить про бездоганну режисерську репутацію Лозниці.

Фільм, що розповідає про війну на сході України, складається з 13-ти епізодів, які об’єднує спільний простір. Вони ніби випливають один з одного, створюючи фільм-подорож не лише по фейкових республіках, а й жанрами. Сам Лозниця називає свій фільм мандрами між комедією абсурду та трагедією абсурду. Він показує реальні історії (в основі кожного епізоду – саме факти, які відбувалися насправді) ніби у кривому дзеркалі. Гротескні кадри змінюються такими, від яких стає просто фізично боляче.

Як і в «Лагідній», Лозниця створює сатиру, сповнену натяками та численними другоплановими деталями. Можливо, деякі сцени та герої не будуть зрозумілі фестивальним глядачам, не надто обізнаним із подіями на Донбасі. Наприклад, в розмовах з французькими журналістами з’ясувалось, що вони не дуже розуміють, чому деякі «сепаратисти» вдягнені в однакову форму «з голочки» та відмовляються фотографуватись, чому їх командир відмовляється перед камерами від цієї ролі та приводить рядженого козака із карикатурним прізвиськом Чапай тощо.

Російські критики уже встигли розкритикувати фільм за, за їх словами, однобоку позицію, навіть ті, хто його хвалив, намагалися з усіх сил підкреслити, що йдеться про громадянську війну. Але, скоріше за все, будуть мати до картини претензії ті українські глядачі, які очікують плакатної ясності. Замість неї Лозниця пропонує сильне художнє висловлювання, де ретельно досліджені Лозницею-документалістом реальні факти він трансформує в ігрові театральні ситуації, часом перебільшені, часом гіперболізовані, часом трагічні. Він легко «гуляє» поміж темами, жанрами та героями-типажами.

Фільм «Донбас» знято за підтримки Держкіно

Фільм «Донбас» знято у ко-продукції України, Німеччини, Нідерландів, Франції та Румунії. Проект картини став одним з переможців восьмого конкурсного відбору Держкіно. У фільмі знялися Тамара Яценко, Людмила Смородина, Олеся Жураковська, Борис Каморзін, Сергій Рускін, Наталія Бузко, Георгій Далієв та інші.

«Тішуся, що зможу поділитися своїм фільмом із найбільш обізнаною, вимогливою та милосердною аудиторією - учасниками та публікою Каннського фестивалю. Для мене дуже важливо довести інформацію про Донбас до художників та політиків. Наскільки я можу судити, це основна проблема нашого часу. Йдеться не про одну область, одну країну або одну політичну систему. Йдеться про людство та цивілізацію в цілому. Це про кожного з нас сьогодні», - вважає режисер.

Знімальна група фільму «Літо» піднімалась червоними сходами з табличкою з іменем арештованого режисера

Справді, російська агресивна політика у перші дні фестивалю опинилася в центрі уваги. В основному конкурсі відбулась прем’єра картини російського режисера Кирила Сєрєбрєннікова «Літо». Режисер не зміг приїхати на фестиваль попри те, що його організатори звернулись із проханням про допомогу безпосередньо до Володимира Путіна. Режисер перебуває під домашнім арештом у Москві. На відкритті «Особливого погляду», якраз перед прем’єрою «Донбасу», арт-директор Каннського фестивалю Тьєррі Фремо сказав: «На офіційний запит французького МЗС відпустити Кирила Сєрєбрєннікова в Канни Володимир Путін відповів - я б хотів, але не можу вплинути на правосуддя, суди в Росії незалежні». Зал зустрів цю заяву президента РФ дружнім сміхом.

Для режисера залишили вільне крісло на прес-конференції та прем’єрі, а його знімальна група піднімалась червоними сходами з табличкою з його іменем.

На відкритті «Двотижневика режисерів» провели акцію підтримки Олега Сенцова

А на відкритті іншої каннської програми, «Двотижневик режисерів», на екрані з'явився напис: «Володимир Путін - президент Росії до 2024, Олег Сенцов - в'язень Росії до 2034».

Не зможе приїхати на фестиваль і іранський режисер Джафар Панахі. Його «Три обличчя» також беруть участь в основному конкурсі. І тут виникає проблема, яка від дня оголошення програми стоїть як той слон, якого всі намагаються не помічати. З одного боку включення фільмів репресованих режисерів є виявом необхідної солідарності до них. З другого боку чи зможе журі проігнорувати їх у випадку художньої недосконалості. Яким буде фільм Панахі наразі невідомо. А от фільм Сєрєбнєннікова про молодого Віктора Цоя розчарував.

Проте фестиваль лише почався. І попереду ще дуже багато подій.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук