«Це не та справа, за яку Андрія Івановича можна було рухати»

Що думають депутати Львівської міськради про «справу Садового»

17:15, 3 грудня 2019

Будівництво першого в Україні індустріального парку у Львові вже понад чотири роки заморожене через відкрите кримінальне провадження. Цю справу нещодавно почала розслідувати антикорупційна прокуратура, яка звинуватила мера Львова Андрія Садового у продажу землі за заниженою вартістю та розпоряджанням території поза межами Львова.

Рішення про продаж земельної ділянки під індустріальний парк у Рясному-2 мер Львова не приймав одноосібно, це рішення належить до повноважень депутатів міськради. Тому ZAXID.NET зібрав думки депутатів з різних фракцій стосовно гучної «справи Садового».

***

Юрій Кужелюк, голова фракції «Громадянська позиція»:

У нас люди виїжджають на роботу і нам потрібні робочі місця. Нам потрібно виробництво, підприємства, де будуть працювати високооплачувані працівники. При цьому підприємства не тільки складального типу, а там, де була б інтелектуальна праця. Фірма CTP збудувала цілу мережу таких центрів по східній Європі. І хотілося б, щоб такі фірми заходили на територію Львова.

Дуже хотілося б, щоб нарешті наш уряд, який говорить про залучення інвесторів, нарешті втрутився у цю ситуацію. Щоб ми від розмов про залучення інвесторів на рівні декларацій перейшли до реальної справи. Коли остаточні рішення у всіх справах, у тому числі по цінах, і по межах ділянок приймає прокуратура, мабуть, це не зовсім правильно.

Юрій Мельник, голова фракції «Самопоміч»:

Ми маємо презумпцію законності будь-якого рішення доти, поки протилежне не встановлене судом. Оскільки сьогодні немає жодного рішення суду, яке би встановлювало незаконність якихось рішень міської ради чи укладених говорів з компанією CTP, то я вважаю, що немає жодних підстав говорити про якусь незаконність. Прокурори підозрюють – це їхня робота, нехай розбираються та доводять. Я особисто як пересічний юрист не розумію, як можуть відбуватися ці речі, про які йдеться у підозрі САП.

Я сподіваюся, що у подальшому правоохоронні органи у цьому розберуться та буде надана належна оцінка і інвестор зможе реалізувати проект, який він запланував. Бо насправді це дуже класна і потрібна річ як для міста, так і для країни.

Валерій Веремчук, голова фракції «Народний контроль», член конкурсної комісії по визначенню оператора індустріального парку:

У Львові більшість виробничих територій колишніх виробничих підприємств забудовується, нам бракує промислових територій. Тому треба розвивати цей напрямок, як це робиться у світі, за допомогою створення індустріальних парків. Тому мені шкода, що цей проект сьогодні не рухається, і ми маємо далі голе поле.

Щодо оцінки вартості землі, чи це 52 млн грн, чи 142 млн грн – ми насправді не впливаємо на суму, яка там визначена – за це несе відповідальність оцінювач землі. Незрозуміла ситуація була на той момент з межами міста. Нам подавали ухвалу без застережень, хоча люди казали, що це їхні городи. Але ні депутати, ні люди досконало межі Львова і Рясне-Руської не знають. Тому я довіряв в цьому питанні нашим колегам, які готували проекти ухвал і я сподіваюся, що там все теж без порушень.

Проект індустріального парку на вул. Шевченка у Рясному-2

Вікторія Довжик, депутатка від «Самопомочі», голова депутатської бюджетної комісії:

Якщо подивитися об’єктивно, жодних рішень судів на користь Рясне-Руської не було, жодна наша ухвала не була скасована. Сьогодні усі чинні документи, а в першу чергу витяг із державного реєстру нерухомості, свідчать про те, що це є землі міста.

Коли інвестор починав будувати огорожу, найняті певними політичними силами молодики її руйнували. І тодішня влада не реагувала, що у нас в країні ображають інвестора. Наслідком маємо негативний імідж України, коли вище керівництво держави дозволяло такі протизаконні дії щодо інвестора, перешкоджало йому. Коли особисті неприязні стосунки вилились у те, що інші інвестори отримали сигнал, що в Україні не все так просто: якщо ви хочете щось збудувати, але в мера склались не дуже добрі стосунки з політиками, значить ніхто не подивиться на те, що Україні потрібні інвестиції вам просто можуть непрогнозовано заважати працювати.

Це дуже недобрий сигнал для інвесторів. Хвилююсь, щоб не було ланцюгової реакції та інвестори не вирішили піти замість України у більш спокійну і привітну Польщу, Румунію чи іншу країну.

Петро Адамик, лідер фракції БПП «Солідарність»:

Я вважаю, що це не та справа, за яку Андрія Івановича можна було рухати. Поки не сидять люди, яким можна пред’являти зраду державі, такі справи – це просто фокуси влади. Це як раніше у середньовіччі: фокусник виступав, а кишенькові злодії працювали у глядачів у кишенях. Зараз уряд Гончарука працює в нас в кишенях, а фокусники показують справи.

Хоча у мене є багато своїх претензій до Андрія Садового, але це не та справа, на якій зроблять собі кар’єру і політичний імідж наші силовики та пан Зеленський.

Ігор Телішевський, голова фракції УКРОП:

Наша фракція не голосувала за продаж землі. З інвестором був підписаний договір про оренду, і він не акцентував на продажу. Я вважаю, що якби ми поставили на аукціон земельну ділянку, то ми б могли заробити в рази більше.

Меморандум ми теж не голосували, бо згідно з цим документом, було чітко зрозуміло, що продана земля не належала місту. Наша позиція є чіткою – якщо там справді були порушення, а ми вважаємо, що вони були – значить повинні нести відповідальність чиновники, причетні до цього правопорушення.

Тарас Чолій, голова фракції «Української галицької партії»:

Наша фракція підтримувала рішення щодо створення індустріального парку і створення робочих місць.

Стосовно тих подій, які відбуваються зараз – воно дещо нагадує фарс. Якщо міський голова дійсно буде нести покарання – це буде одна історія і ми зможемо пересвідчитися, чи це був фарс. З іншої сторони, чому саме тепер відкриваються ці провадження? Я бачу тут певну систему таких проваджень, бо воно стосується не тільки Садового, але і Порошенка та інших посадовців, які були останні 5 років при владі. Це говорить про систему переслідування певних політиків, можливо, з метою нав’язати їм певні умови нової політичної реальності, зробити їх відкритими до певних політичних пропозицій. Яка кінцева мета цих проваджень – незрозуміло.

Це все, в принципі, негарно пахне. Це певні ознаки нової влади, і вони викликають тривогу.