Коронавірус можна лікувати лимонним соком і навіть алкоголем, вакцина від ковіду тісно пов’язана з 5G (чи навпаки), COVID-19 – це взагалі вигадка. Якщо ви дивитеся на ці тези і саркастично всміхаєтеся, є ймовірність, що ви вже встигли зруйнувати ці фейки і докопатися до правди. Тож можна припустити, що ви знаєте: усе вищезгадане - маячня. Якщо ви досі вірите у те, алкоголь справді може побороти небезпечну недугу, поверніться і перейдіть за лінками – там для вас є спростування. А якщо ви взагалі не знаєте, про що йдеться, ви – щаслива людина (однак повірити у ваше існування доволі важко).
Як і увірувати в те, що ви жодного разу не бачили таких неправдивих новин у соцмережах – на початку 2020 року аудиторія одного Facebook налічувала 14 мільйонів українських користувачів.
І хоч ця соцмережа, як і інші популярні в Україні, дозволяє спілкуватися з друзями, переглядати картинки милих котиків і слідкувати за знаменитостями, платформа слугує своєрідним плацдармом для поширення фейків і дурні. Не тільки про коронавірус; але останнім часом за цю недугу взялися особливо. Наприклад, там має сторінку львівський ковід-дисидент Остап Стахів. Це той, який безкарно влаштовував протест проти вакцинації, якого поліція виловлює по всій Україні і якого ніяк не притягнуть до відповідальності. Ви лише вдумайтеся: на час написання статті за сторінкою Остапа Стахіва стежить понад 78 тисяч людей. Вони слухають про те, що пандемія коронавірусу – це вигадка, вакцинація нашкодить людям, а центр щеплення на «Арені Львів» – катівня.
І це при тому, що до пандемії коронавірусу Остап Стахів був маловідомим у Львові провокатором, головою громадської організації «Ідея нації», якого часто звинувачували в організації замовних акцій протесту.
Що спонукає людей пильнувати за екстравагантним «блогером»? В експертів є відповідь, але про це пізніше.
Дезінфодемія
Фейки під час пандемії – не зовсім проблема XXI століття. Дезінформація окутувала людство під час всесвітніх епідемій інфекційних недуг. Папу Олександра VII звинувачували в створенні епідемії чуми «заради популярності», коли він у 1650-х роках оголосив «середньовічний локдаун». А іспанський грип, який нахлинув на світ наприкінці Першої світової, насправді не іспанський, а американський чи китайський - просто у тамтешній пресі обговорювали проблему, на відміну від інших держав, де була жорстка військова цензура.
Пандемія COVID-19 теж призвела до паралельної пандемії дезінформації, яка безпосередньо впливає на життя та засоби існування у всьому світі, запевняють у ЮНЕСКО. Неправда та дезінформація виявились смертельними та посіяли плутанину щодо рятувальних виборів особистого та політичного вибору.
Пандемія фейків навіть отримала свою назву – «дезінфодемія» (англійською – «desinfodemic»). А все – через глобальний доступ до інтернету та стрімке зростання авторитетності соцмереж.
Тож і в Україні пандемія вплинула не лише на сферу охорони здоров’я, а й на інформаційну політику в Україні. Поширені наративи у нашій країні – заперечення пандемії або применшення серйозності цієї хвороби.
«Як стало зрозуміло під час пандемії COVID-19, дезінформація є загрозою для здоров’я та життя людей. Як ми бачимо, люди часто заперечують існування недуги і вірять у конспіративні теорії про її походження. Україна вже упродовж тривалого часу бореться з дезінформацією, яка поширюється з боку Росії. Це, до того ж, прийняло форму «антиЄСівських» і «антизахідних» наративів. І йдеться тут не лише про традиційні медіа, а й про соціальні мережі, де немає ніякого регулювання дезінформації, як це є у ЗМІ», – каже прес-секретарка представництва ЄС в Україні Марія Малчева.
Емоція превалює над раціональністю
Але й онлайн-медіа часто порушують стандарти журналістики і публікують неправду. Так, на початку цього року експерти з’ясували, що кількість фейків у таких ЗМІ зросла майже втричі.
І є три головні причини на це, каже виконавча директорка ІМІ Оксана Романюк. Перша – це дезінформаційна кампанія з боку країни-агресора, яка інтенсивна зараз, як ніколи. Друга – якість журналістики. Близько 20% фейків пов’язані з тим, що журналісти не вміють читати цифри, описати тендер. А третя проблема – відсутність критичного мислення як з боку журналістів, так і з боку аудиторії.
Якщо говорити грубо, то є два типи дезінформації: хибні дані, коли помилково вказують не ті роки, не ті коментарі тощо. Або ж навмисна дезінформація, коли написана неправда підготовлена для читачів, слухачів і глядачів спеціально. І відтінків дезінформації – до кольору, до вибору: фейки створюють випадково або ж для того, щоби привернути увагу, збільшити кількість переглядів, або ж навіть з цілей пропаганди.
«Насправді коли ми говоримо про етап з 2014 року, про пропаганду і дезінформацію, то, безумовно, фокусуючись на роботі з російською дезінформацією, а нашим фокусом роботи є саме російська дезінформація і пропаганда. Здавалося, це є така ланка роботи, яка чітко окреслена, можна зрозуміти мотиви цієї дезінформації і за 7 років роботи можна побачити певні стратегії й алгоритми, і тут настає пандемія. І ми бачимо, як, в принципі, інформаційний простір змінюється, і ті процеси дезінформаційні, про які ми говорили в контексті російської пропаганди, не просто посилюються, вони активізуються з новою хвилею. Адже пандемії, кризи, війна - це завжди такий сприятливий час для поширення фейків, чуток і дезінформації», – розповідає заступниця головного редактора проекту «StopFake» Вікторія Романюк.
Фейк, каже експертка, найчастіше зачіпає своєю імпульсивністю: «Мета фейкових новин у першу чергу - зачепити нашу емоцію. Вхопити нас за гачок емоційний і спровокувати в нас якісь певні відчуття».
І це трохи пояснює, чому у ковід-дисидента так багато прихильників: в одному пості він називає референдуми «лохотроном», а в іншому – прив’язує біблійні розповіді до того, що про нього пишуть у медіа.
«Праведнику зло нічого не може зробити», – пише Стахів і влаштовує масові акції протесту. І тут вже геть не важко повірити, що емоція задушила раціональність. Особливо, якщо глянути на буклетики антивакцинаторів:
Фото телеграм-каналу Першої приватної мемарні
Отож, Вікторія Романюк рекомендує перевіряти інформацію, якщо інтуїтивно здається, що вона неправдива. Можна шукати дані у відкритих джерелах або ж знайти офіційні коментарі на тему.
Підтверджувальне упередження
«Якщо ви шукатимете в Google «Чи відпочинок на морі є кращим, ніж в горах?», то отримаєте, як правило, відповіді, в яких писатиме, що море краще. Але якщо ми шукатимемо в Google (який, як відомо, знає все) варіант навпаки, то він покаже ті варіанти, де йтиметься, що в горах краще, ніж на морі», – розповідає радник зі стратегічних комунікацій відділу преси та інформації Представництва ЄС в Україні Сергій Гриценко.
Отож, одностороннє питання приведе вас до того, що ви отримаєте однобоку відповідь. Ми сприймаємо краще ту інформацію, яка збігається з нашими переконаннями. І це навіть має термін – підтверджувальне упередження. Кілька речей, що належать до цієї дефініції: людина схильна шукати ту інформацію, що підтверджує її думку, буде інтерпретувати отримані дані таким чином, щоб вони відповідали її переконанням, а ще - краще запам'ятає ту інформацію, яка узгоджується з її точкою зору.
Якщо користувач знаходить твердження, яке підкреслює його думку, це приносить йому задоволення, підкріплює впевненість у собі. І це, мабуть, нормально – переконуватися в тому, що знаєш щось або вгадав з першого разу.
Однак під час споживання такого великого масиву даних, який ми маємо сьогодні, задоволення має трохи «посунутися», щоби вистачило місця на критичне мислення. Варто піддавати новини сумніву. Шукати першоджерело чи коментарі експертів на цю тему. Ну, і для того, аби добре споживати новини і не вестися на фейки, нам усім потрібен план.
«План дій ЄС проти дезінформації»
«Євросоюз уже багато років бореться з дезінформацією, особливо з тією, яку фінансує Кремль. Мають «План дій ЄС проти дезінформації», це документ, в якому міститься гібридний аспект [дезінформації – ред.], а також визначаються основні гравці, які не поширюють дезінформацію, а навпаки їй протидіють», – пояснює Сергій Гриценко.
2020 року ЄС затвердив і «Європейський план дій щодо демократії» – забезпечення доброчесності виборів, плюралізм ЗМІ і боротьба з дезінформацією.
І навіть на цьому європейці не зупинилися. Ще один важливий документ з Європи - «Кодекс практики європейського союзу щодо протидії дезінформації». Він визначає низку дій, до яких можуть вдаватися підписанти для розв’язання проблем, пов’язаних з дезінформацією. Кодекс вперше у світі дозволив представникам провідних технологічних компаній на добровільних засадах погодити стандарти саморегулювання для боротьби з дезінформацією. Серед підписантів – Facebook, Google, Twitter, Mozilla, Microsoft i TikTok.
Звучить дуже складно, але Сергій Гриценко розповідає про практичні результати діяльності компаній у межах кодексу: «Twitter оновив свої пошукові підказки для користувачів, які, наприклад, шукають інформацію про ковід, вакцинацію або ще щось таке, то спершу у них у пошуку будуть видаватися достовірні джерела інформації. Крім того, вони ще активували хештег #vaccinated, таким чином вони заохотили своїх підписників, щоби вони говорили, показували свою підтримку процесу вакцинації. Tik Tok має нову функцію, запустивши банер на відео, і на ньому може спливати таке попередження, що перепрошуємо, але це відео неперевірене, може містити інформацію хибну. Функції пошуку в Google: так само у пошуку спершу вам покажуть джерела інформації, які є перевірені».
Де шукати ще, крім Twitter, Google i TikTok?
Один із європейських порталів, що розповідає і спростовує фейки, є EUvsDisinfo. Там можна почитати статті і пройти невеличкий тест на розрізнення правди, брехні та сарказму.
«Це наразі один із наших, скажімо так, найважливіших інструментів, який у боротьбі з дезінформацією відіграє свою активну роль. Ним опікуються мої колеги з оперативної робочої групи зі стратегічних комунікацій під назвою «Схід», це окремий підрозділ, який був створений в службі зовнішньої дії в дипломатичній нашій службі», – додає радник зі стратегічних комунікацій відділу преси та інформації Представництва ЄС в Україні Сергій Гриценко.
Ви також можете пройти тест від Європейської комісії та Українського кризисного медіацентру, який вкотре доведе, що новини варто не «ковтати», а вчитуватись у них.
Якщо хочете перевірити факти (і міфи) про коронавірус, найкраще це робити на таких ресурсах:
1. Міністерство охорони здоров’я. Ну, це логічно: перед тим, як поширювати інформацію, що так чи інакше може вплинути на наше здоров’я, варто перевірити її в експертів, які, власне і займаються охороною здоров’я в Україні.
2. Все про вакцинацію в Україні. Свіжа інформація про коронавірус, вакцинацію, і відповіді на (майже) всі питання, які можуть вас тривожити.
2. Європейський центр з профілактики та контролю захворювань. На сайті, у розділі про ковід, є чимало актуальних даних про ситуацію з коронавірусом у Європі.
3. По той бік новин. Це інформаційна кампанія з розвіювання фейкової інформації, активісти спростовують неправдиві дані у ЗМІ або інших каналах інформації.