У львівському театрі Леся Курбаса з'явилася вистава «Маркіза де Сад» із позначкою 16+

У Львові актори-курбасівці показали прем'єру вистави «Маркіза де Сад» за п'єсою японського драматурга Юкіо Місіма. Це постановка київського режисера Андрія Приходька, відомого у Львові вдалою роботою над виставою «Лісова пісня» у тому ж театрі ім. Леся Курбаса.

Перед виставою «Маркіза де Сад» актори приходять у театр набагато раніше, ніж зазвичай, бо на сам лише грим витрачають не менше години. Фарбуються у стилі японського театру, адже автор п'єси ‒ японський драматург Юкіо Місіма. На традиції його країни натякають і дерево у сценографії, і елементи пластики.

Багатьом відомий маркіз Альфонс Франсуа де Сад як збоченець, який любив насилля. Від його ж прізвища походить термін «садизм». А от ким була його дружина ‒ це залишається за завісою історії. Саме про неї вистава курбасівців. Київський режисер Андрій Приходько побачив маркізу Рене де Сад єдиною світлою душею на тлі манірних, гротескних графинь і баронес.

«Рене ‒ це як чиста душа, яка у безмірі світу, різних перипетій, перешкод, ґвалту, насилля над душею, різних випробувань, які проходить людина, вона все-таки залишається живою, хоча б що вона пережила. Це такий був задум режисера», ‒ розповідає виконавиця ролі Рене де Сад Марія Копитчак.

Попри усе, Рене де Сад кохає свого чоловіка і намагається врятувати його від в'язниці. Іншим образом є її мама ‒ графиня-пристосуванка.

«Роль моя ‒ це уособлення доброчесності, всіх правил вона дотримується, вона прихильниця короля. Але коли в третій дії вже відбулася Французька революція, це її змушує пристосовуватися до нової влади і вона вже не намовляє дочки розлучатися з Альфонсом, бо він є прихильником розбійників, він може замовити словечко. Тобто йде тема пристосуванства, яка актуальна і нині», ‒ ділиться думками акторка Тетяна Каспрук.

Пластику поставила Нінель Збєря, а от над музичним матеріалом працювала акторка Наталка Рибка-Пархоменко.

«Дуже багато класики ви почуєте у цій виставі, деколи нам треба було використовувати звуки такі специфічні і ми використали композиції Стіва Райха, були композиції, створені нашим Олесем Ковалем. Він допоміг створити електронне тло, а я уже писала голос», ‒ розповідає акторка і музична режисерка Наталка Рибка-Пархоменко.

Відтепер «Маркіза де Сад» у постійному репертуарі театру імені Леся Курбаса.