У Львові відродили традицію колективних виставок керамістів спілки художників

Колись секція кераміки спілки художників Львівщини робила звітні виставки доволі часто. Потім, упродовж декількох років була тиша, трохи депресивна, зізнається старійшина львівських керамістів Анна Лисик.

«Трохи всі розчарувались у таких спільних виставках. Вирішили, може, не треба вже цього робити, більше у бік комерції пішло. Але ми вирішили струснути минулим і відновити цю традицію», – пояснила Анна Лисик.

Після закриття «Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики», яка була базою для всіх керамістів і художників скла, митці залишилися сам-на-сам із професійними проблемами, часто вельми затратними. Мусять орендували печі, приміщення і так виживати.

Тому львівська кераміка нині не молодшає, мало охочих.

«Ці напрямки, які становили славу львівської школи і взагалі України, брали перші місця в Європі, ці твори, на жаль, зараз їх вже ледве видно, ледве чути і вони тримаються на ентузіазмі старшої генерації, тобто тих, хто починав у кінці 80-х – на початку 90-х років», – розповіла мистецтвознавець Наталія Космолінська.

Утім ця генерація – потужна і авангардна.

Одна із учасниць виставки, художниця Ганна Друль, презентує композицію із роздумами про час.

«Моя робота називається дуже абстрактно: «Об'єкт часу». Але, я думаю, кожен у цьому бачить якесь руйнування. Це наче пісочний годинник і те, що з часом сталося. Час відкладає свої відбитки на все», – пояснила художниця-керамістка Ганна Друль.

Інші, виставлені у Палаці мистецтв твори, варті не меншої уваги глядачів і презентують тенденції у сучасній львівські кераміці.